13. Повноваження Державного митного комітету України в галузі фінансового контролю

У сфері митно-фінансового регулювання основним органом фінансового регулювання є Державний митний комітет України (Держмитком) — центральний орган державної виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України. Комітет організовує здійснення митної політики, забезпечує ефективне функціонуван­ня митної системи, в межах своїх повноважень організовує та конт­ролює виконання актів законодавства України про митну справу.

Відповідно до покладених на нього завдань у процесі фінансово­го контролю Держмитком: 1) визначає і здійснює економічні та організаційні заходи щодо реалізації митної політики; 2) проводить роботу з удосконалення контролю за додержанням законодавства України про митну справу; 3) забезпечує використання засобів мит­но-тарифного і позатарифного регулювання під час переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; 4) здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; 5) розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти програм розвитку та вдосконалення інфраструктури митних органів, соціального захисту їх працівників, забезпечення митних органів транспортом, технікою, спеціальними засобами та іншими матеріальними ресурсами, бере участь у підго­товці відповідних державних комплексних програм; 6) забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету мита, а також коштів, що надходять від діяльності митних органів і підлягають за­рахуванню до державного бюджету; 7) сприяє розвиткові зовніш­ньоекономічних зв'язків, у тому числі шляхом розширення мережі митниць та раціонального їх розміщення, тощо.

14. Національний банк України як головний кредитний орган фінансового контролю.

У сфері грошово-кредитного обігу забезпечення фінансового кон­тролю та банківського нагляду є однією з основних функцій цент­рального банку держави — Національного банку України. У межах конституційних повноважень Рада НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, що є суб'єктами підприємницької діяльності, їх відділень, філій, представництв по всій території України. Такий нагляд спрямований на забезпечен­ня стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків у діяльності комерційних банків. Фінан­совий контроль НБУ спрямований на скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків: ліквідності, кредитних, валютних, облікового процента тощо. Стратегічну політику служби банків­ського нагляду НБУ визначають її контрольно-наглядові функції, які концентруються за кількома формами контролю.

Вступний контроль здійснюється з метою чітко й повно визначи­ти вимоги для отримання ліцензії на проведення банківських опе­рацій. Він проводиться на стадії державної реєстрації банків та їх філій і дає змогу ще до вирішення питання щодо відкриття банку впевнитися у його майбутній надійності. Основною метою вступно­го контролю є допущення на фінансово-кредитний ринок країни лише таких банків, умови діяльності яких відповідають встановле­ним НБУ обов'язковим вимогам і не створюють загрози інтересам їх клієнтів. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяль­ність» вимоги вступного контролю передбачають подачу до НБУ для державної реєстрації відповідних установчих документів, що відпо­відають чинному законодавству У країни. Зазначені вимоги стосують­ся обсягу капіталу; джерел внесків до статутних фондів банків; фінан­сового стану засновників банків; кваліфікації, професійної придат­ності та ділової репутації керівників банку; бізнес-плану, що визна­чає основні види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки.

Основними вимогами для отримання банківської ліцензії є:

— наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу у розмірі, що встановлюється законодавством;

— належна забезпеченість банку банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, приміщеннями;

— рівень професійної придатності керівників банку тощо. Попередній контроль здійснюється з метою додержання вимог розумного (з оптимальним ризиком) ведення справ, заборони або обмежень окремих видів діяльності, відрахувань від резервів стра­хування активних операцій банків, які гарантують безпеку та стабільність банку і захист інтересів його клієнтів. Він базується на перевірці та аналізі звітності, що її надають комерційні банки до НБУ (документальна ревізія). Проведення документальної ревізії дає можливість проводити спостереження за динамікою економічних нор­мативів для визначення реальних можливостей та перспектив роз­витку кожного конкретного банку, а також імовірності та причин виникнення можливих негативних явищ у його подальшій діяльності. Контроль включає також: заборону або обмеження банківської діяль­ності; встановлення обмежень щодо відрахувань при формуванні резервних фондів страхування активних операцій і контроль за їх виконанням; запровадження штрафних санкцій адміністративного і фінансового характеру.

Поточний контроль проводиться шляхом інспектування, здій­снення комплексних і тематичних перевірок поточної діяльності банків та їх установ (ревізії на місцях), а також розробки і вживання заходів щодо їх організаційного закріплення. При інспектуванні пе­ревіряються такі аспекти: законність здійснюваних операцій; стан бухгалтерського обліку; діяльність служби внутрішнього банків­ського аудиту; достовірність звітів; відповідність законодавству ло­кальних актів банківської установи тощо. Поточний контроль перед­бачає визначення методів і форм перевірки банків, розробку заходів їх організаційного зміцнення і фінансового оздоровлення та їх за­стосування.

Основні вимоги поточного контролю: проведення комплексних і тематичних перевірок банків; надання керівництву банків рекомен­дацій щодо поліпшення діяльності за результатами інспектування; застосування санкцій до банків, які порушили законодавчо-норма­тивні акти, що регулюють банківську діяльність; прийняття рішень за підсумками інспектування. Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і за­стосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо бан­ківської діяльності.

Крім фінансового контролю, що його проводить Національний банк України, кредитно-фінансові установи також здійснюють внутрішній фінансовий контроль. У ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що внутрішніми орга­нами контролю банку є ревізійна комісія та служба внутрішнього аудиту банку. Згідно зі ст. 45 цього Закону служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю правління (ради дирек­торів) банку.