Лекція 8 рухлива гра як засіб фізичного виховання. Історія виникнення та розвитку рухливих ігор

1. Вивчення витоків рухливих ігор, обґрунтування закономірностей їх розвитку.

2. Поняття рухлива гра. Основні ознаки гри.

3. Оздоровче, освітнє та виховне значення гри.

4. Педагоги та вчені про рухливі ігри.

5. Святково-ігрова культура українців.

6. Рухливі ігри в вирішенні завдань фізичного виховання.

1. Вивчення витоків рухливих ігор, обґрунтування закономірностей їх розвитку.

Історія існування рухливих ігор бере початок з епохи палеоліту - давнього кам'яного віку, що датується часом від 3 млн. до 10 тис. років тому. Перші з'являються елементи ігор та забав, де поєднуються людський колективний крик, ритмічний рух і гук. Людина виводила танцювальні форми, образи, тісно пов'язані з власними виробничими потребами й діями. Так з'явилась первісна гра - це сукупність ритмічного руху тіла, музичного гуку і голосного крику. Тому, людський крик став одним із складників гри далеко раніше, ніж взагалі людина стала володіти артикульованим словом.

З часом широко побутували похоронні обряди, обряди пов'язані з народженням дитини, посвятою в мисливці, вибір вождя тощо. Проте, найбільшого розповсюдження набували ритуали, пов'язані з полюванням. Перед полюванням стародавні люди виконували ритуальні ігри, в процесі яких уражали зброєю малюнки або опудала тварин. Виражаючи своєю грою полювання, мисливець повторював рухи, що будуть виконуватися впродовж справжнього полювання. Якщо гра-образ розвивається успішно, а мисливець послідовно витримує засновану у грі форму і йде за захоплюючим ритмічним пориванням, то і в мисливця, і в глядача визріває переконаність в успішному полюванні. Учасники гри у радісній гармонії зі своєю жертвою та природою, як єдиним цілику перетворювалися на сміливих, сильних і впевнених мисливців. Гра перед полюванням - це умови досконалішого полювання. Кожна обрядова дія обов'язково включала різноманітні рухливі ігри, фізичні вправи, танці, боротьбу, метання, що позитивно впливало на фізичний розвиток і фізичну підготовленість давніх людей. Можна припустити, що існувала своєрідна мисливська магія. Люди намагалися забезпечити собі вдачу на полюванні за допомогою особливих обрядів, в зміст яких обов'язково входили різноманітні рухливі ігри.

Кидання списів, каменів, релігійні уявлення і вірування (тотемізм, магія та анімізм) призвели до появи нових ритуалів, які відтворювали зміст рухливих ігор.

Отже, впродовж всього життя люди постійно грали в різноманітні ігри та забави. За їх допомогою вони готувалися до життя, оволодівали життєво необхідними уміннями і навичками. В свою чергу це свідчить про те, що рухливі ігри утворювались і розвивались внаслідок трудових дій людей, тісно пов'язаних із повсякденним життям, їх господарською діяльністю і ставленням до природи сил, стихій.

Тільки у період пізнього палеоліту та початку мезоліту рухливі ігри почали відділятися від трудових дій, що й призвело до їх виникнення як до окремого виду людської діяльності.

Таким чином, виникнення рухливих ігор обумовлюється не однією, а сукупністю причин, які розвиваючись, згідно закону переходу кількісних ознак в якісні, спричинили якісно нову галузь соціальної практики. Такими основними причинами були:

- біологічна потреба людини в руховій активності;

- умови життя давніх людей;

- підвищення свідомості первісних людей;

- розвиток магічних обрядів і вірувань.

Згодом, в процесі життя, виникли рухливі ігри, спеціально спрямовані на фізичний розвиток дітей.

Природні умови, історичні та економічні особливості розвитку тієї чи іншої частини України також наклали свій відбиток на народні рухливі ігри. В степовій частині України, де багато рівних майданчиків, в більшій мірі поширені ігри з елементами метання, бігу. В гірській місцевості розвинулись ігри на рівновагу, перетягування тощо.

Перші публікації народних ігор появилися уже в 1848 році (А.Териценко), в другій половині XIX ст. виходить ряд етнографічних праць з описом ігор України. Це праці Н.Марковича (1860), Б.Чубинського (1872,1877), А.Богдановича (1877).

Усе згадане говорить про те, що в результаті життя і побуту народу протягом віків в Україні сформувалися самобутні народні ігри і забави, які шліфувались і перевірялись досвідом людей багатьох поколінь. В них, як в дзеркалі, відображаються звичаї, традиції нашого народу, його побут та уявлення про світ, географічне положення та кліматичні умови місцевості. Недаремно геніальний Юліус Фугік зауважив, що „ігри дітей - дзеркало суспільства". їх величезна безмежна кількість складає цілий чарівний світ, у якому діти створюють самих себе, вчаться правильно оцінювати свої сили і здібності. Кожна гра, кожна забава, має свої специфічні функції і розвиває фізичні та моральні якості.