Тема 2. Поняття методології наукових досліджень та її види План

1. Методологія дослідження.

2. Фундаментальна або філософська методологія. Загальнонаукова методологія.

3. Загальнонаукові принципи дослідження.

4. Конкретнонаукова методологія. Методи і техніка дослідження.

Ключові слова: ідея, метод, методика, методологія, діалектика, діалектичний підхід, фундаментальний принцип, детермінізм, ізоформізм, загальнонаукова методологія, мета діяльності, завдання діяльності, структура діяльності, предмет діяльності, засіб діяльності, процедури діяльності, умови діяльності, продукт діяльності, наукометрія, бібліометрія, інформетрія, концепція.

Методичні вказівки

У першому питанні необхідно розглянути сутність методу та методології, особливу увагу звернути на відмінність понять, вивчити підходи до обґрунтування та визначення методу та методології за Фейєрбахом, Сократом, Платоном, Аристотелем, Марксом, Р. Фейманом та ін. Звернути увагу на визначення завдань методології.

Методологія (гр. methodos – спосіб, метод і logos – на­ука, знання) – вчення про правила мислення при створенні теорії науки, вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу, його філософська, теоретична основа, сукупність методів дослідження, що застосовуються в будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкта пізнання.

У вітчизняній науковій традиції методологію розгля­дають як учення про науковий метод пізнання або як систе­му наукових принципів, на основі яких базується досліджен­ня і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, мето­дів, прийомів дослідження. Найчастіше методологію тлумачать як теорію методів дослідження, створення концепцій, як си­стему знань про теорію науки або систему методів дослі­дження. Методику розуміють як сукупність прийомів дослі­дження, включаючи техніку, і різноманітні операції з фак­тичним матеріалом.

Методологія виконує такі функції: визначає способи здобуття наукових знань, які відобра­жають динамічні процеси та явища; направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна науково-дослідницька мета; забезпечує всебічність отримання інформації щодо про­цесу чи явища, що вивчається; допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки; забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці; створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних фактах, і логіко-аналітичний інструмент науково­го пізнання.

Під методологічною основою дослідження слід розуміти основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Методологічні основи науки завжди існу­ють поза цією наукою, за її межами і не виводяться із самого дослідження.

Методологія як вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності має чотирьохрів­неву структуру. Нині розрізняють фундаментальні, загаль­нонаукові принципи, що становлять власне методологію, кон­кретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкрет­них методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань.

У другому питанні необхідно висвітлити сутність та особливості фундаментальної або філософської та загальнонаукової методології. Розглянути напрацювання вчених, які зробили вагомий внесок у методологію науки (кінець XIX ст.), зокрема: Франке, Рассел, Уайтхед, представники віденського гуртка (Карнап, Фреге, Гілберт), Львівсько-Варшавської школи (Айдукевич, Тарський, Лукасевич) та сучасні (Лакатос, Кун, Фейє-рабенд, Поппер).

Філософська або фундаментальна методологія є ви­щим рівнем методології науки, що визначає загальну стра­тегію принципів пізнання особливостей явищ, процесів, сфер діяльності. Ідеалісти І. Кант і Г. Гегель дали новий поштовх роз­витку методології, спробували розглянути закономірності в самому мисленні: сходження від конкретного до абстракт­ного, суперечності розвитку буття і мислення та ін. Усі досягнення минулого були опрацьовані у вигляді діа­лектичного методу пізнання реальної дійсності, в основу якого було покладено зв'язок теорії і практики, принципи пізнанності реального світу, детермінованості явищ, взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного.

Філософська методологія виконує два типи функцій. По-­перше, вона виявляє смисл наукової діяльності та її взаємо­зв'язки з іншими сферами діяльності, тобто розглядає науку стосовно практики, суспільства, культури людини. По-друге, методологія вирішує зав­дання удосконалення, оптимізації наукової діяльності, вихо­дячи за межі філософії, хоча й спирається на розроблені нею світоглядні й загальнометодологічні орієнтири та постулати.

Фундаментальні принципи базуються на узагальню­ючих, філософських положеннях, що відображають найсуттєвіші властивості об’єктивної дійсності і свідомості з урахуванням досвіду, набутого в процесі пізнавальної діяльності людини. До них належать принципи діалектики, що відображають взає­мозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності; де­термінізму – об’єктивної причинної зумовленості явищ; ізоморфізму – відношень об’єктів, що відбивають то­тожність їх побудови та ін.

3агальнонаукова методологія використовується в усіх або в переважній більшості наук, оскільки будь-яке наукове відкриття має не лише предметний, але й методологічний зміст, спричиняє критичний перегляд прийнятого досі понятійного апарату, чинників, передумов і підходів до інтерпретації матеріалу, який вивчається.