14. Метод теоретичного дослідження, за яким деякі твердження приймаються як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводяться з них шляхом міркування за певними логічними правилами називається:

а) логічний;

б) хронологічний;

в) гіпотетичний;

г) аксіоматичний;

д) історичний.

15. Метод, який надає можливість для всебічного дослідження явищ і подій у хронологічній послідовності, щоб відкрити їх внутрішні зв’язки та закономірності розвитку називається:

а) логічний;

б) історичний;

в) гіпотетичний;

г) аксіоматичний;

д) статистичний.

Тема 5. Зміст та складові науково-дослідного процесу План

1. Стадії науково-дослідного процесу.

1. Програма та плани наукового дослідження.

2. Організація науково-дослідних робіт.

Ключові слова: процес наукового дослідження, стадії науково-дослідного процесу, емпіричний етап, теоретичний етап дослідження, мета дослідження, тема наукового дослідження, об'єкт дослідження, предметом, наукова проблема, інформаційна проблема, аналогова проблема, гіпотетичні проблеми, план наукового дослідження, план-проспект наукового дослідження.

Методичні вказівки

У першому питанні розглядається загальна схема науково-дослідного процесу, який включає організаційну, дослідну стадії та стаді узагальнення, апробації та реалізації наукових результатів. Необхідно звернути увагу на процедури вибору наукової проблеми, критерії вибору теми та обґрунтування її актуальності, визначення місця в науковій проблемі.

Процес наукового дослідження – це сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення поставленої мети і отримання намічених наукових результатів. Науково-дослідний процес будь-якого виду проходить три стадії.

На організаційній стадії вивчають стан об'єкта і виконують організаційно-методичну підготовку дослідження. Вивчення стану об'єкта дослідження передбачає конкретизацію теми та попереднє визначення теоретичних передумов її дослідження. Конкре­тизуючи тему, визначають її місце в науковій проблемі; встановлюють зв'язок між суміжними темами, що раніше виконувалися іншими дослід­никами або плануються до виконання; визначають та обґрунтовують об'­єкти дослідження. Вивчення теоретичних передумов містить вивчення стану об'єкта, наукової й теоретичної новизни гіпотез, що висуваються до дослідження. Організаційно-методична підготовка наукового дослідження включає розробку програми дослідження, техніко-економічне обґрунтування, складання плану дослідження теми, методики до­слідження і робочого плану.

На дослідній стадії відбувається створення нової інформації, а потім пе­ретворення її за допомогою наукових методів дослідження згідно з про­грамою дослідження. Створення нової інформації відбувається в результаті проведення спосте­режень, експериментів та інших видів досліджень, спрямованих на отри­мання первісної інформації про об'єкт. При цьому передбачається пара­лельне вивчення процесів і явищ, що можуть впливати на стан об'єкта дослідження. Таке вивчення теми дає змогу виявити позитивні й негативні чинники впливу та визначити критерії їх оцінки. Отриману інформа­цію класифікують і групують для подальшого перетворення її згідно з ме­тою дослідження. Етап виконання досліджень з використанням теоретичних та емпіричних ме­тодів дослідної стадії науково-дослідного процесу починається з доведення гіпотези, що, власне, і є сенсом і метою дослідної стадії. Далі формулюються попередні рекомендації, здійснюється постановка експериментів, корегування по­передніх висновків і результатів, оприлюднення результатів і висновків.

На стадії реалізації результатів дослідження проводиться узагальнення результатів дослідження їх колективне обговорення, на наступному етапі – апробація отриманих результатів, а потім упровадження їх у практику в тій чи іншій формі.

У другому питанні необхідно розкрити суть та складові планування наукової діяльності.

Раціональна організація праці в наукових дослідженнях ґрунтується на її плановості, що передбачає складання програми дослідження, попереднього і робочого планів дослідження, індивідуального плану і графіку виконання роботи.

Програма дослідження включає: визначення теми дослідження; вивчення стану питання і обґрунтування обраного напряму дослідження; визначення мети дослідження, загальних та конкретних завдань дослідження, змісту, об'єкта та предмету дослідження; вибір методів дослідження; визначення етапів роботи із зазначенням змісту та строків завершення кожного етапу (календарний план роботи), виконавців із зазначенням виду та змісту роботи кожного з них, форми представлення результатів дослідження та їх впровадження.

Тема наукового дослідження відображає проблему в її характерних рисах, і таким чином окреслює межі дослідження, конкретизуючи основний задум та створюючи передумови успіху роботи в цілому.

Наукова проблема є результатом глибокого вивчення практики і наукової літератури, характеризує реальний рух пізнавального процесу та фіксує його суперечності на певному етапі розвитку науки.

Обґрунтування актуальності проблеми передбачає відповідь на питання чи є важливою проблема на сучасному етапі, яка практична потреба у її вивченні, достатній чи недостатній рівень наукових знань з обраної проблеми.

Мета дослідження – це очікуваний кінцевий результат. Мета визначає стратегію і тактику дослідження, загальну його спрямованість і логіку.

Завдання дослідження повинні містити:

• вирішення теоретичних питань, які включають проблему дослідження (введення до наукового обігу нових понять, розкриття їх сутності і змісту, розробка критеріїв і показників оцінки ефективності, принципів, умов і факторів застосування тих чи інших методик і методів);

• виявлення, уточнення, поглиблення, методологічне обґрунтування суттєвості, природи, структури об'єкта, що вивчається: виявлення тенденцій і закономірностей процесів; аналіз реального стану предмету дослідження, динаміки, внутрішніх протиріч розвитку;

• виявлення шляхів та засобів удосконалення явища, процесу, що досліджується, тобто практичні аспекти роботи; обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення дидактичних і прикладних завдань;

• експериментальне вивчення практики вирішення обраної проблеми, виявлених її складових і стану; експериментальна перевірка розроблених пропозицій щодо розв'язання проблеми, підготовка методичних рекомендацій для їх використання на практиці.

Об'єкт дослідження – це те, що породжує проблемну ситуацію і на що спрямований процес пізнання. Об'єкт відносно автономний і має чіткі межі. Об'єкт пізнання визначають ті зв'язки, відносини, властивості реального об'єкта, які включені до процесу пізнання.

Предметом дослідження є найбільш значущі властивості об'єкта, окремі його аспекти, сегменти чи взаємозв'язки, які підлягають вивченню.

Об'єкт слід розглядати як об'єктивно існуючу частину матеріального світу, а предмет – як кут зору на об'єкт, вивчення.

Після розробки програми дослідження визначають відповідні завдання кожного дослідницького етапу, методи та процедури їх розв'язання. При цьому недостатньо просто скласти перелік методів, які використовують. Слід надати увагу конструюванню методик доказовості, їх достатності, раціональності, адекватності предмету та завданням дослідження.

План – це "скелет" роботи, який компактно відображає, послідовність викладення матеріалу. Планом є складений у визначеному порядку перелік підрозділів (параграфів) та розширений перелік питань, які повинні бути висвітлені в кожному розділі.

При розробці плану потрібно дотримуватися таких принципів логічного розміщення матеріалу: повнота – передбачення в роботі всіх важливих та уникнення зайвих елементів; підпорядкованість – кожна частина роботи повинна випливати з теми та мети, а також загальної концепції вирішення поставлених завдань: кожна наступна частина роботи повинна бути продовженням попередньої частини й одночасно основою наступної; цілісності – окреме питання не можна розглядати декілька разів у різних місцях роботи.

Попередній план роботи складають на початку будь-якого дослідження. Він є конкретизацією робіт за обраною темою. Цей план є орієнтовним, його неодноразово в подальшому уточнюють.

Остаточний план розробки теми – результат найповнішого з'ясування питань, які вивчають; результат тривалого процесу удосконалення попереднього плану розробки теми на всіх рівнях дослідження, включаючи час і стадію написання тексту роботи. Написання такого плану-важлива частина роботи, яку слід проводити спільно з керівником.

План-проспект є реферативним викладенням розміщених в логічному порядку питань, за якими надалі буде систематизуватися весь зібраний матеріал. Доцільність складання плану-проспекту визначається тим, що шляхом систематичного включення до такого плану новіших даних, його можна довести до кінцевої схеми наукової роботи.

У третьому питанні розглядаються основи організації науково-дослідних робіт.

Наукова організація дослідницької діяльності включає організацію дослідного процесу, управління ним і обслуговування його. Організація науково-дослідного процесу полягає у створенні організаційних передумов для дослідження і аналітичної обробки економічної інформації з метою активного впливу на оптимізацію результатів підприємницької діяльності. Для цього застосовується комплекс елементів організації.

Наукова організація праці (НОП) у науково-дослідному процесі – це система заходів, спрямованих на вдосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров’я працівників на основі новітніх досягнень науки і техніки, що забезпечують найбільшу ефективність при найменших витратах розумової праці.

Основні завдання НОП – поєднання в єдиному процесі техніки та інтелектуальних можливостей науковців, забезпечення найбільшої ефективності використання трудових, матеріальних і інтелектуальних ресурсів з метою підвищення ефективності їх праці, тобто активного впливу на розвиток бізнесу, ринкових відносин, підвищення підприємницької діяльності і поліпшення добробуту кожної людини зокрема. Тому НОП має сприяти створенню таких умов праці, які б забезпечували збереження здоров’я і працездатності людини.

Наукова організація праці як система складається з таких елементів:

- організації трудових процесів і робочих місць;

- забезпечення сприятливих умов праці;

- організації праці з функціональним обслуговуванням робочих місць;

- нормування і матеріальне стимулювання розвитку творчих здібностей і підприємницької активності працівників.

Нормування праці науковців полягає у вивченні способів інтелектуальної праці і умов їх роботи, за яких у підприємницькій діяльності можна мати найбільшу ефективність

Забезпечення успішного проведення наукових досліджень залежить від системи елементів наукової організації праці, яка включає:

• організацію робочих місць, забезпечення сприятливих умов праці; розвиток творчих здібностей і ділової активності науковців;

• самоорганізацію дослідника, яка передбачає наявність (або вироблення у процесі роботи) таких рис характеристик як зосередженість, уважність, аналітичність мислення, що дає змогу критично оцінювати результати виконаних розрахунків і згрупованих даних, сформульованій; на підставі висновків. Науковець повинен нормувати працю, що полягає у визначенні щоденного обсягу роботи, який дослідник визначає для себе особисто;

• використання інформаційно-довідкових посібників, класифікаторів інформації, розрахункових таблиць. НОП неможлива без забезпечення її пакетами прикладних і сервісних програм для роботи комп'ютерних систем, що застосовуються на підприємствах, діяльність яких досліджується.