13. Реферативним викладенням розміщених в логічному порядку питань, за якими надалі буде систематизуватися весь зібраний матеріал це:

1. план;

2. завдання;

3. план-проспект;

4. остаточний план.

14. У плані-проспекті повинно бути чітко виокремлено:

1. завдання;

2. мету та шляхи;

3. предмет;

4. актуальність.

15. Елементи наукової організації праці включає:

1. самоорганізацію дослідника, яка передбачає наявність (або вироблення у процесі роботи) таких рис характеристик як зосередженість, уважність, аналітичність мислення, що дає змогу критично оцінювати результати виконаних розрахунків і згрупованих даних, сформульованій; на підставі висновків;

2. організацію його робочого місця;

3. фактори навколишнього середовища кліматичні умови робочого приміщення;

4. обмеження глибини розгляду проблеми.

Тема 6. Форми відображення результатів наукових досліджень

План

1. Форми викладу матеріалів дослідження.

2. Наукові видання.

3. Формами висвітлення підсумків наукової роботи.

4. Форми відображення результатів НДР.

5. Усна передача інформації про наукові результати.

Методичні вказівки

У першому питанні необхідно розглянути форми викладу матеріалів дослідження, визначити сутність та ознайомитися з вимогами до публікації, розглянути функції публікацій.

Основні результати і положення дослідження мають бути опубліковані для ознайомлення з ними наукової громад­ськості.

Публікація (риblісаtіо – оголошую всенародно, опри­люднюю) – це доведення до загального відома за допомогою преси, радіомовлення або телебачення, розміщення в різних виданнях (газетах, журналах, книгах) роботи (робіт), а також це текст, надрукований у будь-якому виданні.

Публікації виконують кілька функцій: оприлюднюють результати наукової роботи; сприяють встановленню пріоритету автора; свідчать про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми; слугують підтвердженню достовірності основних резуль­татів і висновків дисертації, новизни і наукового рівня її; підтверджують факт апробації та впровадження резуль­татів; відображають основний зміст дисертації; фіксують завершення певного етапу дослідження або роботи загалом; забезпечують первинною науковою інформацією су­спільство, сповіщають наукове співтовариство про появу но­вого наукового знання: перетворюють індивідуальний результат у загальне надбан­ня та ін.

У другому питанні потрібно вивчити основні види та вимоги до наукових видань. Розглянути особливості науко­во-дослідних (моногра­фія, автореферат дисертації, препринт, тези доповідей та матеріали наукової кон­ференції, збірник наукових праць) та джерелознавчих наукових видань. Знати, чим відрізняються види монографій: наукові та практичні. Розглянути вимоги до наукових неперіодич­них видань: книги, брошури, нау­кової збірки, журналу.

Науковим вважається видання результатів теоретичних чи експериментальних досліджень, а також підготовле­них науковцями до публікації документів та літературних текстів. Воно призначене для фахівців і для наукової роботи. Серед наукових видань розрізняють науко­во-дослідні та джерелознавчі.

До першої групи наукових видань належать:

- моногра­фія – науково-книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авто­рам;

- автореферат дисертації – наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня;

- препринт – нау­кове видання з матеріалами попереднього характеру, які публі­куються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути розміщені;

- тези доповідей та матеріали наукової кон­ференції – неперіодичний збірник підсумків конференції, до­повідей, рекомендацій та рішень;

- збірник наукових праць – збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових уста­новах, навчальних закладах та наукових товариствах.

До другої групи наукових видань належать джерелознавчі видання, або документальні наукові видання, які містять пам'ятки культури та історичні документи, що пройшли тек­стологічне опрацювання, мають коментарі, вступні статті, до­поміжні покажчики та інші елементи науково-довідкового апарату видання.

За обсягом розрізняють два види наукових неперіодич­них видань: книга – книжкове видання обсягом понад 48 сторінок; брошура – книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок.

Статті наукового характеру друкуються переважно в нау­кових збірках або журналах.

Науковий журнал – журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки. За цільовим призначенням наукові жур­нали поділяють на науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні.

Розрізняють два види монографій – наукові та практичні.

Наукова монографія – це науково-дослідницька праця, предметом викладу якої є вичерпне узагальнення теоретич­ного матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням вагомості, формулюванням но­вих наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріо­ритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспіль­ство, слугує висвітленню основного змісту і результатів ди­сертаційного дослідження.

Між дисертацією та монографією є певні відмінності. По-перше, в дисертації передбачається виклад наукових резуль­татів і висновків, отриманих особисто автором. Моногра­фія – це виклад результатів, ідей, концепцій, які належать як здобувачеві, так й іншим авторам. По-друге, дисертація містить нові наукові результати, висновки, факти, а моногра­фія може викладати як нові результати, так і методичні, тех­нологічні рішення, факти, які вже відомі. По-третє, дисерта­ція має визначену структуру і правила оформлення, яких не­обхідно обов'язково дотримуватися. До монографії таких чітких вимог не ставлять.

Дисертація – кваліфікаційна наукова праця у певній сфері знань, що містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора в науку і його досягнення як науковця. Дисертація – це рукопис, який зберігається в обмеженій кількості примірників у певних бібліотечних установах.

Мо­нографія – це видання, яке пройшло відповідне редакцій­но-видавниче опрацювання, виготовлене друкарським або іншим способом, видане у фаховому видавництві України.

Наукова стаття – один із основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питан­ня за темою дисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців. Оптимальний обсяг наукової статті – 6–12 сторінок (0,5–0,7 друк. арк.).

У третьому питанні потрібно ознайомитися з такими формами висвітлення підсумків наукової роботи як тези, тези доповіді, реферат. Знати види рефератів: інформативні, розширені або зведені, наукові.

Формами висвітлення підсумків наукової роботи є також тези, доповіді, матеріали конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо. Вони є свідченням апробації дисерта­ційної роботи і належать до опублікованих праць, які до­датково відображають наукові результати дисертації. Слід враховувати, що апробація матеріалів дисертації на науко­вих конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, у шко­лах тощо є обов'язковою.

Тези – це коротко, точно, послідовно сформульовані основні ідеї, думки, поло­ження наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої нау­кової праці.

Тези доповіді – це опубліковані до початку наукової кон­ференції (з'їзду, симпозіуму) матеріали попереднього харак­теру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді. Вони фіксують науковий пріоритет автора, містять матеріа­ли, не викладені в інших публікаціях. Рекомендований обсяг тез наукової доповіді – 2–3 сто­рінки машинописного тексту через 1,5–2 інтервали. Мож­ливий виклад однієї тези.

Реферат – ко­роткий виклад змісту одного або декількох документів з пев­ної теми. Обсяг реферату визначається специфікою теми і змістом документів, кількістю відомостей, їх науковою цінністю або практичним значенням. Його обсяг коливається від 500– 2500 знаків до 20–24 сторінок.

Види рефератів: інформативні, розширені або зведені, наукові.

У четвертому питанні розглядається суть результатів винахідницької діяльності. Результати НДР: нові технологічні процеси й агрегати, матеріали і з'єднання, пристрої і конструкції можуть скласти предмет винаходу або відкриття.

Невід'ємним елементом будь-якої науково-дослідної роботи, що потребує обов'язкового додаткового оформлення, є винахідницька діяльність, тому що результати НДР – нові технологічні процеси й агрегати, матеріали і з'єднання, пристрої і конструкції можуть скласти предмет винаходу або відкриття.

Винахід (корисна модель, промисловий зразок) – результат творчої діяльності в будь-якій галузі відповідно до технології.

Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізмів, культура клітин рослини або тварини), спосіб, а об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок або колір або їх­нє з'єднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виро­бу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб.

У п’ятому питанні потрібно ознайомитися з видами усної передачі інформації про наукові результати.

Значну частину наукової інформації вчені і фахівці отримують з усних джерел – доповідей і повідомлень на нарадах, семінарах, сим­позіумах, конференціях і бесід при особистих зустрічах тощо.

Колоквіум – форма колективних зустрічей, де, як правило, об­мінюються думками вчені різних напрямів. Усі присутні є учасника­ми невимушеної дискусії. На колоквіумах офіційні доповідачі не призначаються.

Симпозіум є напівофіційною бесідою з заздалегідь підготовленими доповідями, а також виступами експромтом. Учасники симпозіуму мо­жуть відвідувати не всі доповіді, зустрічатися в кулуарах.

Конференція – найпоширеніша форма обміну інформацією. Одна частина учасників – доповідачі – повідомляє про нові наукові ідеї, результати теоретичних і експериментальних робіт, про вироб­ничий досвід, відповідає на запитання. Інша, більша частина – слу­хачі, що сприймають інформацію. Слухачі можуть задавати запитан­ня і брати участь в обговореннях.

З'їзди і конгреси є вищою, найбільш представницькою формою спілкування і мають національний чи міжнародний характер. Тут виробляється стратегія у визначеній галузі науки і техніки, а також і в суміжних галузях.

Дискусія – це корисна форма колективного мислення. Різні точ­ки зору, висловлювані в дискусії, сприяють активному мисленню, змушують ретельно продумувати й обґрунтовувати власну точку зору. Участь в дискусії – кращий метод розвитку навичок критичного судження й міркування, де перевіряється якість накопичених люди­ною знань.

Форми участі в дискусії: слуха­ти і записувати; постановка запитань з метою уточ­нення незрозумілих моментів чи отримання додаткової інформації; висловлення своєї думки, яка повинна бути досить обґрунтованою.