- •Розділ і. Проблеми вивчення і збереження біорізноманіття
- •1. Глобальні екологічні кризи – передумови та наслідки.
- •2. Біорізноманіття як об’єкт уваги міжнародного співтовариства.
- •3. Таксономічне і типологічне різноманіття організмів.
- •4. Сучані підходи до вивчення популяцій рослин.
- •5. Класифікація еоксистем України.
- •6. Екомережа як засіб збереження біорізноманіття.
- •А. Міжнародно-правові документи спрямовані на збереження біорізноманіття.
- •Б. Обґрунтування необхідності розбудови екомережі.
5. Класифікація еоксистем України.
Популяції різних видів вступають у взаємовідносини одні з одними в межах певного ландшафтного контура формуючи екосистеми. Концепція екосистеми є теоретичною основою природоохоронної діяльності, що в свою чергу зумовлює гостру проблему класифікації екосистем, оскільки класифікація вирішує як теоретичні проблеми так і практичні, зокрема оцінки стійкості та відновлення екосистем, оптимального їх використання, що безпосередньо повязано з діяльністю людини та її впливом на біоту.
На даному етапі, немає єдиного підходу до класифікації екосистем та їх різноманітність визначається метою і практичними завданнями, які стоять перед класифікацією.
Якщо розглядати екосистему з позицій англо-американської школи, то вона є безрозмірною одиницею – від краплини води, калюжі, озера до океану і біосфери в цілому, яка є найбільшою екосистемою. Елементи в таких екосистемах повязані функціональними звязками, тому основою їх виділення є характер процесів, що відбуваються в них, а не розмір чи межі. При цьому центральне місце займають біотичні процеси, а абіотичні є другорядними.
Концепція екосистеми, обрана більшістю західноєвропейських вчених для розробки природоохоронних питань, полягає в тому, що екосистему розглядають як територіальну одиницю. Вона відповідає поняттю і розмірності геосистем і складається з тих самих компонентів. Різниця полягає лише в тому, що екосистему розглядають як моноцентричну модель, в центрі якої розташовується головний елемент – біотичний компонент, а геосистема – поліцентрична модель, всі компоненти якої рівноцінні. У такому контексті широко вживане у Європі поняття «екосистема» є синонімом поняття «біогеоценоз».
В Україні класифікація екосистем в основі якої лежить територіальний принцип розроблена недавно (у 2001 р.) українськими ботаніками, членом-кореспондентом НАНУ Я.П. Дідухом і академіком Ю.Р. Шелягом-Сосонком. Розроблялась вона з урахуванням принципів на яких побудована класифікація екосистем для країн Західної Європи.
В Україні і Європі виділено 8 типів екосистем, кожен з яких поділяється на дрібніші одиниці і таким чином класифікація доведена до четверого рівня розмірності. Щоб зрозуміти цей поділ, розглянемо класифікацію. Почнемо з тих 8 типів у які згруповані екосистеми:
1) Морські та прибережні екосистеми, сформовані під безпосередньою дією моря та процесів засолення.
2) Екосистеми стоячих та проточних водойм континентів.
3) надмірно зволожені екосистеми.
4) травянисті та чагарниково-травянисті екосистеми мезофітного типу, що формуються в умовах достатнього зволоження.
5) травянисті та чагарниково-травянисті екосистеми ксерофітного типу, що формуються в умовах недостатнього зволоження.
6) екосистеми, розвиток яких спричинений геоморфологічними формами.
7) екосистеми з домішуванням фанерофітів – ліси, рідколісся, чагарники.
8) екосистеми антропогенного походження.
Це назви екосистем першого рівня. Вони в свою чергу поділяються на екосистеми другого, третього і четвертого рівнів. Розглянемо цей поділ на прикладі деяких з типів екосистем, присутніх на нашій території. Візьмемо екосистеми стоячих та проточних водойм континенів. В їхньому складі виділяють такі типи екосистем 2 рівня:
стоячі прісні водойми (ставки)
стоячі і проточні солоні та солонуваті водойми
проточні водойми, в яких присутні макрофіти
У складі екосистем стоячих прісних водойм виділяють такі екосистеми 3 рівня:
- профундальна зона (глибше 8 метрів)
-літоральна зона
У складі літоральної зони виділяють екосистеми 4 рівня:
- зона вільноплаваючих макрофітів
- зона занурених рослин
- зона рослин з плаваючим на поверхні листям
- зона стоячих у воді рослин.
Ще один приклад – екосистеми з домінуванням фанерофітів. В їхньому складі виділяють такі типи екосистем другого рівня:
хвойні ліси та рідколісся
листяні ліси неморального типу
геміксерофітні ліси
гігрофітні лісові екосистеми
піонерні лісо-чагарникові угрупування.
посадки лісів
Екосистеми листяних лісів неморального типу поділяють на екосистеми 3 рівня:
дубові ліси
скельнодубові ліси
букові ліси
яворові ліси
ясеневі ліси
вязові ліси
вільхові ліси
У складі букових лісів виділяють екосистеми 4 рівня:
- букові ліси Західної України
- букові ліси Гірського Криму.
Розроблена класифікація дає змогу порівняння з аналогічними класифікаціями країн Західної та Центральної Європи, забезпечує збір, упорядкування та порівняння інформації щодо біорізноманіття цих екосистем в різних регіонах.