Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 2 (Античність).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
04.05.2019
Размер:
190.98 Кб
Скачать

Учення про сущність

Питання про те, як можна собі уявити істинне буття, якщо ми спостерігаємо лише мінливе ріноманіття явищ складало собою найважливішу проблему античної філософії, починаючи з космологічного періоду.

Демокріт та Платон зробили спробу дати спеціальне визначення поняття буття, виходячи з його змісту. Демокрит вважав причиною явищ, яка відмінна від них самих, тобто стоїть за явищами атоми та їх рух. Платон – ідеї та їх цільову причинність, ідея з матерією сполучається для чогось, скажімо, для реалізації вищого задуму. Аристотель не зміг прийняти ці спрощені пояснення. Для нього буття реалізується у сукупності явищ. Тобто буття – є сутністю явищ. А явища є реалізацією сутності.

Приклад (мій, а не арістотелівський). Як визначити буття, тобто існування всесвітнього тяжіння – гравітації? Лише спостерігаючи явища падіння тіл. Тому визначити гравітацію можна так: це те силове поле планети, яке примушує падати на неї інші тіла, бо притягує їх. З іншого боку, пояснюючи явища падіння тіл можна сказати, що іх сутністю є наявність гравітаційного поля. Це логічно пов'язані речі. Зауваження. Важче буває тоді, коли за тим самим рядом явищ можна побачити зовсім різні сутності. Рух Сонця навколо Землі та навпаки. Іще складніше в економічній сфері. Але Аристотель, принаймні тут побачив і поставив проблему, яку сам же і намагався розв'язати. Це йому вдалося зробити, щоправда, на дуже узагальненому рівні.

Арістотель поставив питання, чи існує окрім чуттєвих сутностей іще якась нерухома та вічна, чи ні, і, якщо вона і снує, то у чому вона? На обидва питання Арістотель відповідає ствердно. Нематеріальні самостійні причини існують, існують також позапочуттєві нерухомі, вічні сутності. Їх вивчає перша філософія – філософія. Пізніше позапочуттєві нерухомі, вічні сутності назвали метафізичними, а науку, що їх вивчає -- метафізикою. Метафізичні причини та сутності цінніші за те, що вивчає фізика.

Тому фізика – друга філософія. Вона вивчає матерію та рухомі, мінливі, почуттєві сутності. А якби нематеріальних причин та нерухомих і вчних сутностей не було, на перше місце слід би поставити фізику.

Матерія та форма

Це узагальнення виглядає так: будь-яка річ з світу явищ є оформленою матерією. Матерія є узагальненим визначенням того. Що це просто не порожній простір. Це якийсь матеріальний субстрат. Цей шматок матерії має свою визначену форму. Форма є не просто математичною границею (куля, куб). Чя математична границя надана матерії у зв'язку з сутністю фігури, її особливим змістом. Тобто куляста форма обумовлена тим, що сутністю чієї речі є котитися (більярдна куля, деталь підшипника) або врівноважувати внутрішній тиск (мильна булька).

Можливе та дійсне

Разом з тим з того ж матеріалу можна зробити також інші речі, якщо надати йому іншої форми, тобто оформити матерію по-іншому. У мармуровій брилі може потенційно, тобто як можливість міститися і статуя Аполлона, і архітектурна деталь і багато чого іншого. Але лише за допомогою форми ця можливість здійснюється. Сутність, таким чином, не має якоїсь іншої, вищої реальності на зразок ідеї. Вона полягає у тому, що здійснюється процес зміни явищ. В результаті цього сутність реалізує свою можливість і переходить з можливого стану у дійсний. А буття є те, що реалізується у зміні явищ. Таке здійснення сутності у явищах Арістотель назвав ентелехією.

Так було розв'язано основну проблему античної теоретичної філософії: мислити буття так, аби воно пояснювало явища. Саме так Арістотель примирив Парменіда з Гераклітом у суперечці про змінність та сталість буття.

Найцікавіше тут те, що коли ми вже маємо пояснення сутності явища, ми одразу переконуємося у справедливості схеми Аристотеля. Але коли ми ще лише будуємо гіпотези, ця схема не дає нам остаточної відповіді, яка ж з гіпотез є прийнятною. Проблема пояснення – дуже практична проблема, вона виникає у межах будь-якої нашої діяльності, де треба робити вибір з кількох невідомих, а не діяти за шаблоном.

Коли ми розглядаємо процес реалізації сутності у зміні явищ, в результаті чого матерія поєднується з формою, ми неодмінно замислюємося над причинами цього процесу.