- •Лекція 2.
- •1. Особливості та передумови виникнення античної філософії.
- •Міфопоетичний період.
- •2. Періодизація античної філософії. Досократівський період розвитку античної філософії.
- •Антропологічний період
- •Анаксагор
- •Протагор
- •Давньогрецька філософська класика (Сократ, Платон, Аристотель). Сократ
- •Систематичний період
- •Гносеологія
- •Гносеологія
- •Соціологія
- •Учення про сущність
- •Матерія та форма
- •Можливе та дійсне
- •Чотири види причин, ентелехія
- •Класифікація, роди види
- •Вчення про категорії
- •Економіка Арістотеля
- •Лінія Платона та лінія Аристотеля
- •Елліністична філософія.
Учення про сущність
Питання про те, як можна собі уявити істинне буття, якщо ми спостерігаємо лише мінливе ріноманіття явищ складало собою найважливішу проблему античної філософії, починаючи з космологічного періоду.
Демокріт та Платон зробили спробу дати спеціальне визначення поняття буття, виходячи з його змісту. Демокрит вважав причиною явищ, яка відмінна від них самих, тобто стоїть за явищами атоми та їх рух. Платон – ідеї та їх цільову причинність, ідея з матерією сполучається для чогось, скажімо, для реалізації вищого задуму. Аристотель не зміг прийняти ці спрощені пояснення. Для нього буття реалізується у сукупності явищ. Тобто буття – є сутністю явищ. А явища є реалізацією сутності.
Приклад (мій, а не арістотелівський). Як визначити буття, тобто існування всесвітнього тяжіння – гравітації? Лише спостерігаючи явища падіння тіл. Тому визначити гравітацію можна так: це те силове поле планети, яке примушує падати на неї інші тіла, бо притягує їх. З іншого боку, пояснюючи явища падіння тіл можна сказати, що іх сутністю є наявність гравітаційного поля. Це логічно пов'язані речі. Зауваження. Важче буває тоді, коли за тим самим рядом явищ можна побачити зовсім різні сутності. Рух Сонця навколо Землі та навпаки. Іще складніше в економічній сфері. Але Аристотель, принаймні тут побачив і поставив проблему, яку сам же і намагався розв'язати. Це йому вдалося зробити, щоправда, на дуже узагальненому рівні.
Арістотель поставив питання, чи існує окрім чуттєвих сутностей іще якась нерухома та вічна, чи ні, і, якщо вона і снує, то у чому вона? На обидва питання Арістотель відповідає ствердно. Нематеріальні самостійні причини існують, існують також позапочуттєві нерухомі, вічні сутності. Їх вивчає перша філософія – філософія. Пізніше позапочуттєві нерухомі, вічні сутності назвали метафізичними, а науку, що їх вивчає -- метафізикою. Метафізичні причини та сутності цінніші за те, що вивчає фізика.
Тому фізика – друга філософія. Вона вивчає матерію та рухомі, мінливі, почуттєві сутності. А якби нематеріальних причин та нерухомих і вчних сутностей не було, на перше місце слід би поставити фізику.
Матерія та форма
Це узагальнення виглядає так: будь-яка річ з світу явищ є оформленою матерією. Матерія є узагальненим визначенням того. Що це просто не порожній простір. Це якийсь матеріальний субстрат. Цей шматок матерії має свою визначену форму. Форма є не просто математичною границею (куля, куб). Чя математична границя надана матерії у зв'язку з сутністю фігури, її особливим змістом. Тобто куляста форма обумовлена тим, що сутністю чієї речі є котитися (більярдна куля, деталь підшипника) або врівноважувати внутрішній тиск (мильна булька).
Можливе та дійсне
Разом з тим з того ж матеріалу можна зробити також інші речі, якщо надати йому іншої форми, тобто оформити матерію по-іншому. У мармуровій брилі може потенційно, тобто як можливість міститися і статуя Аполлона, і архітектурна деталь і багато чого іншого. Але лише за допомогою форми ця можливість здійснюється. Сутність, таким чином, не має якоїсь іншої, вищої реальності на зразок ідеї. Вона полягає у тому, що здійснюється процес зміни явищ. В результаті цього сутність реалізує свою можливість і переходить з можливого стану у дійсний. А буття є те, що реалізується у зміні явищ. Таке здійснення сутності у явищах Арістотель назвав ентелехією.
Так було розв'язано основну проблему античної теоретичної філософії: мислити буття так, аби воно пояснювало явища. Саме так Арістотель примирив Парменіда з Гераклітом у суперечці про змінність та сталість буття.
Найцікавіше тут те, що коли ми вже маємо пояснення сутності явища, ми одразу переконуємося у справедливості схеми Аристотеля. Але коли ми ще лише будуємо гіпотези, ця схема не дає нам остаточної відповіді, яка ж з гіпотез є прийнятною. Проблема пояснення – дуже практична проблема, вона виникає у межах будь-якої нашої діяльності, де треба робити вибір з кількох невідомих, а не діяти за шаблоном.
Коли ми розглядаємо процес реалізації сутності у зміні явищ, в результаті чого матерія поєднується з формою, ми неодмінно замислюємося над причинами цього процесу.