Гносеологія

Те, що існує у дійсності (атоми та порожнеча) та те, що існує у загальній думці – почуття, смаки, холодне, кольори. Однакові атоми завжди у всіх породжують ті ж відчуття.

Існують два види властивостей речей: істинні, які обумовлені лише властивостями атомів: форма, величина, інерційна маса, щільність та твердість. Усі інші властивості притаманні не речам самим по собі, а у тій мірі, в якій вони взаємодіють з органами почуття. Це примарні властивості. NB!

Однак, існує два види думки: незаконнонароджена – через зір, слух (пригадаємо теорію почуттів Протагора) та законнонароджена. До останньої відноситься усе приховане, що пізнається шляхом мислення. Разом із тим розум не суперечить даним чуття, але, взявши їх, іде далі.

Зір – сприйняття атомних оболонк від предметів, які щоразу відокремлюються. Так само і сновидіння. Сприймаються лише ті зображення, для яких органи пристосовані.

Сім'я. Окраса жінки – мовчання. Краще не одружуватися, або брати жінку мовчазну та просту. Виховання дітей – справа ненадійна. Але дружба – святе. Той не годен жити, у кого немає доброго друга.

Теорія розвитку культури – наслідування тварин. Походження мови – імена давалися довільно. На відміну від Піфагора, ім'я не має спільного з сутністю речі.

«Ніхто не може бути поетом без загоряння душі та деякого безумства»

Платон (427 –347 рр. до н.е.) Платон – прізвисько, ім'я – Арістокл.

Учень Сократа, був прйнятий у тирана Діонісія Сиракузського, який згодом продав його у рабство, звідки його викупив кіренаїк Аннікерид.

Повернувся до Афін, відкрив свою школу – Академію, бо вона знаходилася в гаю імені героя Академа. Учні називалися академіками. Академія проіснувала 915 років (386 рр. до н.е. -- 529)

Значення математики: напис на воротах Академії «Не геометр да не увійде»

Система Платона: онтологія, теологія, психологія, гносеологія, етика, соціологія – єдине ціле, поєднане оригінальним ученням – ученням про ідеї.

Формулювання основного питапння філософії як боротьби матеріалізму та ідеалізму:

Вперше в історії філософії представив історію філософії як історію найзапек- лішої боротьби між «тими, що стверджують начебто існує лише те, що припускає дотик та відчуття та визнають тіла та буття за одне і те ж» та тими, хто вважають, що «істинне буття – це певні умоосяжні та безтілесні ідеї».

Матеріалізм та ідеалізм. Об’єктивний ідеалізм.

Перші – «жахливі» та «найгірші», «люди землі». Бо усе насильницьки зводять до тіла.

Онтологія

Почуттєвому світу як уявному та нереальному протиставляється ідеальний світ як дійсний та реальний. Справді, чуття нас обдурюють, а, скажімо математика – ні.

Ідеальний світ протистоїть чуттєвому як благе -- злу, абстрактне – конкретному, оригінал – копії, сутність -- явищу. Справді, Сократ навчав, що знання полягає в загальних поняттях. А змістом цих понять мало б бути істинне буття – ідеї. Платон наділив їх статусом реального буття або надав онтологічного статусу існування.

Ідея всіх ідей, вища ідея – ідея блага. Вона – аналог Сонця у чуттєвому світі.

Ієрархія у світі ідей та пов'язані з цим суперечності.

Міф про печеру (початок сьомої книги Держави). В'язні печери, їх наївний реалізм, тіні предметів та філософ-ідеаліст, який побував поза печерою та повернувся до неї, але йому ніхто не вірить.

Буття Платона – як у Парменіда, незмінне, але і не однорідне -- це духовна множина, сутністю якої є ідеї. Ейдоси. Але чому ж речі такі різні у своїй безлічі, якщо ідей обмежена кількість?

Друге начало світобудови – матерія (хора). Вона і є джерелом змінності, множинності, смертності, природної необхідності, зла та не-свободи. Тому до фізики Платон ставився несерйозно, бо фізика – наука про речі. А речі – слабкі подоби ідей.

Існує дві причини Платон розрізняє істинну причину – цільову причину явища, (для чого воно відбувається) та другу причину, пов'язану з матерією – засіб здійснення першої причини. Щодо доцільної свідомої діяльності людей – це цілком вірно, (але щодо фізики – питання відкрите)

Від фізики він вимагає, аби вона не лише пояснювала показувала, що все у природі збудовано найкращим чином.

Теологія.

Розум – деміург – це і є бог, причина світу та його упорядник (на відміну від світового розуму Анаксагора, якого Платон критикував, що цей розум не виконує ніяких активних функцій). Розум-творець побажав, аби речі були якомога більш подібні йому, але наштовхнувся на спротив матеріальної необхідності. Тому створений світ не такий благісний, як його упорядник. Але цей розум творить інших нижчих богів.

Психологія

Тіло матеріальне та безсмертна душа, подібна ідеям. (Платон наводить 5 доведень безсмертя душі.) Переселення душ (метемпсихоз) «закон збереження душ». Душі – вміщені на окремих зірках на небі – кожній душі – своя зірка. Там душа безпосередньо споглядає ідеї. У тілі душа забуває свою небесну сутність. Але інколи може її пригадувати. Так буває, коли хтось дивиться на тутешню красу та пригадує красу істинну. Душа входить в екстаз, який іде від муз або буває під час пророкування.

Любов – бажання блага та щастя, але не всякого блага, а вічного. Такого блага не буває без безсмертя. Отже, любов -- це прагнення безсмертя. Але частка безсмертя, відпущена смертним людям – це їхня здатність до творчості. Але у більшості людей творча діяльність виявляється у продовженні роду. Зачаття та народження є прояв безсмертного начала у смертній істоті.

Відповідно є два види любові – тілесна та духовна.