2. Грошові агрегати

Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії — п’ять, у Німеччині — три.

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме то­му цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті ж самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат М0 — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

3. Грошова база

Грошова база не є грошовим агрегатом грошової маси – гроші, які не беруть участі в грошовому обігу, але створюють базу для його розширення, якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку, тому цей показник називають грошима центрального банку. Грошова база включає: запаси готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також сума коштів в резервах комерційних банків на кореспондентському рахунку центрального банку.

Величину грошової бази (Гб) можна визначити за формулою:

Гб = Мо (сума готівки, що перебуває поза банками) + Мк (сума готівки у кассах банків)+Мрез. (сума резервів, які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку)

Управління грошовим обігом здійснюється шляхом регулювання двох складових грошового обороту:готівки і безготівкової маси грошей, тобто визначення обсягу готівкової грошової маси та регулювання кредитних операцій комерційних банків. Головне завдання НБУ полягає у регулюванні депозитної емісії, яка відбувається під час кредитування комерційними банками економічних суб’єктів. Для цього використовуються три основні групи методів:

1. регулювання кредитних відносин НБУ з комерційними банками (рефінансування комерційних банків, процентна політика);

2. проведення операцій на відкритому ринку;

3. встановлення економічних показників (розмір мінімальних резервів, регулювання співвідношення певних груп пасивів та активів через показники ліквідності балансу банку; в становлення нормативів ризику).

Обіг готівки регулюється правилами, встановленими НБУ , який визначає загальний порядок проведення готівково – грошових операцій банками та їх клієнтами.