2.2. Методи організації діяльності школярів.

Щоб педагогічний вплив був цілеспрямованим і мав відповідний результат, педагог має володіти певною методикою і технологією організації діяльності школярів. Ці методи дають можливість у процесі виховання спиратися на безпосередній досвід людей у повсякденній діяльності, на їхні стосунки з іншими людьми, емоційну сферу спілкування.

Найхарактернішою рисою цієї групи методів є те, що вони знаходиться своє конкретне втілення в будь-якому виді діяльності школярів, а отже,є джерелом морального досвіду дітей у формування в них моральних мотивів поведінки.

Доведено, що важливою умовою формування морального досвіду школярів є звернення педагога до власного, набутого упродовж життя і виховання, досвіду дитини. Будь-яка спроба вихователя, вчителя «прищепити» дитині пізнання і моральні норми, не залучаючи її до оволодіння ними, підриває самі основи розумового і морального розвитку дитини, виховання її особистісних властивостей і якостей.

Педагогічна вимога – це метод педагогічного впливу, за допомогою якого вчитель викликає і стимулює, припиняє чи гальмує певні дії дітей, виявлення у них тих чи інших якостей.

Опосередковані вимоги (порада, прохання, довіра, схвалення, тощо)відрізняються тим, що стимулом до дії стає вже не стільки сама вимога, скільки спричинені нею психологічні чинники: переживання, інтереси, прагнення самих дітей.

Вимога-порада – апеляція до свідомості вихованця, переконування його в доцільності, корисності, необхідності пропонованих педагогом дій. (приклад вимоги-поради див. додаток1)

Вимога-порада – це ефективна форма педагогічного впливу. Проте, як і будь-яким іншим методом, нею не слід зловживати, перетворювати її на « ліки від усіх хвороб». Використовуючи її потрібно лише там, де є необхідні умови для цього: повага дитини до думки педагога і здатність її зрозуміти, повірити в доказовість, правильність думок порадника.

Вимога-довіра. Довіра окрилює, говорять у народі. І там, де між дітьми і педагогами склалися душевні, товариські стосунки, діти завжди високо цінують довіру старших і віддячують за неї добросовісним ставленням до справи.

Рідше використовується форма вимоги, виражена недовірою.(приклад див. у додатку2) Ця форма впливу на школярів є ефективним інструментом у тому разі, коли педагог користується авторитетом у школярів і втрата його довір’я до них сприймається хворобливо.

Вимога-прохання один із дійових і найпоширеніших засобів впливу. Вимозі проханню піддаються навіть найнепіддатливіші. Прохання є формою вияву співробітництва, взаємодії довіри і поваги між людьми.

Вимога-натяк майже непомітна збоку, хоча й часто вживана форма. Характерним для цієї форми впливу є не лише те, що діти мають розуміти вчителя з півслова. Головне в натяку – його роль поштовху, що приводить у дію вже сформовані якості дітей. Натяк використовується здебільшого тоді, коли достатньо незначного впливу, щоб викликати бажану реакцію вихованця.

Вимога-схвалення. Лагідне слово – ключ до замкнутих душ. Схвалення, похвала, вчасно висловлені вихователем, діють як сильний стимул діяльності дітей. Схвалення діє успішно в тих випадках, коли діти досягають певних успіхів під час виконання завдань учителя чи за своєю ініціативою виконують корисні дії. У них виникає прагнення ще раз пережити почуття радості, задоволення. Як лікувальний засіб схвалення сприймається дітьми, які не зовсім успішно виконали ті чи інші завдання у зв’язку з низьким розвитком здібностей чи відповідної техніки. Схвалення заохочує, надихає дитину на більш успішні дії, нерідко виступає в ролі навіювання дитині тих якостей, якими вона має володіти.(приклад див. в додаток 3)

Вимога-осуд – це негативна оцінка педагогом певних дій дитини, яка відіграє роль гальма щодо небажаних учинків водночас це заохочення позитивних змін в її поведінці. Осуд, як і будь-який інший засіб, не слід використовувати дуже часто щодо одного й того самого учня, оскільки в такому разі засіб не просто втрачає свою силу, а й шкідливо впливає на розвиток особистісних відносин педагога й учня.

Вимога-погроза. Погроза – умовна вимога. Це дуже сильний засіб впливу на дітей. І тому застосовувати його треба нечасто й уміло. Зловживання погрозою може призвести до небажаних наслідків.

Громадська думка є методом виховного впливу і результатом виховання. Використовуючи такий метод, педагог має знати специфіку цього інструменту виховання, за допомогою якого можна піднести особистість, надихнути її на благородні вчинки, а також принизити легко вразливе її почуття гідності. Роль громадської думки, як свідчить шкільна практика, не зменшується і понині.

Прогнозування є важливим процесом, який здійснюється в усіх сферах діяльності особистості, починаючи від сімейно – побутової і завершуючи суспільною. Цей метод виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні відповідних гіпотез і передбачень. Прогнозування сприяє досягненню певної мети, що залежить від мудрості прогнозиста. Уміти прогнозувати означає вміти мислити масштабно, комплексно, творчо. Всі ці якості необхідні педагогу, оскільки без прогнозування неможливо розвивати навчально – виховний процес. Саме через педагога втілюється в життя школи комплекс науково – педагогічних ідей. Він має бути основним їхнім носієм. Крім цього, педагог покликаний передавати відповідний досвід учням, навчати їх передбачати, адже їм належить у майбутньому прогнозувати як своє життя, так і окремі сфери суспільної діяльності. Сформувати таки вміння у школяра – дуже важливе педагогічне завдання, оскільки прогнозування визначає напрями дій для досягнення поставленної мети.

Виховуючі ситуації - це педагогічні умови, штучно створенні з метою виявлення чи формування в процесі життєдіяльності школярів системи відповідних ставлень. У процесі роз’яснення виховуючи ситуацій в учнів формується здатність уявляти себе на місці іншої людини, подумки бачити і «прогнозувати» ситуації за неї. Учні молодшого шкільного і середнього шкільного віку із задоволенням обговорюють уявні ситуації, що створює передумови для необхідного визначення школярем своєї поведінки, вибору певної позиції, оцінювання конкретної події ( приклад уявної виховуючої ситуації див. в додатку 4).

Робимо висновок, що організація діяльності учнів є дуже важливою частиною виховного процесу і за значенням, і за часом, який на неї витрачається в педагогічній практиці. Вона забезпечує проведення навчально-виховної роботи і має самостійний виховний ефект