
- •В.С.Крисаченко екологічна культура
- •Глава 1. Екологічна культура як діяльність
- •§ 1. Поняття "культура"
- •§ 2. Екологічна культура
- •§ 3. Екологічна життєдіяльність
- •§ 4. Основні виміри екологічної культури
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 2. Екологізація людської діяльності
- •§ 1. Визначальні риси екологізації
- •§ 2. Екологізація пізнання
- •§ 3. Екологізація сільського господарства
- •§ 4. Екологізація медицини
- •§ 5. Екологізація виробництва
- •§ 6. Екотелеологічна життєдіяльність
- •§ 7. Екологізація духовно-практичної діяльності
- •§ 8. Екологічний імператив
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 3. Просторові обшири людської життєдіяльності
- •§ 1. Поняття "ареал"
- •§ 2. Формування ареалу людства
- •§ 3. Усталення цілісного образу планети
- •§ 4. Розмірність залюдненого довкілля
- •§ 5. Перспективи розширення ареалу людства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 4. Субстратно-процесуальна основа освоєння природного довкілля
- •§ 1. Передумови людської діяльності
- •§ 2. Субстратна основа життєдіяльності гомінід
- •§ 3. Розширення елементної основи виробництва
- •§ 4. Комунікативні структури
- •§ 5. Ресурси первинні і вторинні
- •§ 6. Перспективи
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 5. Природні ресурси та їх використання
- •§ 1. Природа як ресурс
- •§ 2. Обмеженість природних ресурсів
- •§ 3. Вода як ресурс
- •§ 4. Грунт та мінерали
- •§ 5. Корисні копалини
- •§ 6. Використання потенцій атмосфери
- •§ 7. Відходи та сміття
- •§ 8. Живі істоти як ресурс
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 6. Продовольчі ресурси і розвиток людства
- •§ 1. Голод
- •§ 2. Харчові потреби людини
- •§ 3. Харчові потенції біосфери
- •§ 4. Продовольче забезпечення
- •§ 5. Шляхи розв'язання продовольчої проблеми
- •§ 6. Соціокультурний статус їжі
- •§ 7. Подолання голоду
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 7. Енергетична основа життєдіяльності людини
- •§ 1. Енергетика біосфери
- •§ 2. Ланцюги харчування
- •§ 3. Інтенсифікація енергетики екосистем: природна та антропогенна
- •§ 4. Історична еволюція енергоспоживання
- •§ 5. Структура сучасного енергоспоживання
- •§ 6. Перспективи розв'язання енергетичних проблем
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 8. Діяльність людини і екологічні кризи (проблема антиекологічності культури)
- •§ 1. Поняття "криза"
- •§ 2. Сутність екологічних криз
- •§ 3. Типологія екологічних криз
- •§ 4. Природні екологічні кризи
- •§ 5. Антропогенні екологічні кризи
- •Концептуальні підходи
- •Аксіологічні виміри антропогенних екокриз
- •Класифікаційні моделі антропогенних екокриз
- •§ 6. Генетично-ієрархічна класифікація екокриз
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 9. Екологічна культура як засіб самоорганізації системи "людина — біосфера"
- •§ 1. Динаміка світоглядних підстав екологічної культури
- •§ 2. Адаптивні виміри життєдіяльності людини
- •§ 3. Природокористування як процесуальне втілення екологічної культури
- •§ 4. Привласнююче природокористування
- •§ 5. Продукуюче природокористування
- •§ 6. Інноваційне природокористування
- •§ 7. Ноосферне (інформаційно-конструктивістське) природокористування
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 10. Екологічна культура етносу
- •§ 1. Смисловизначення екологічної культури Природність етнічного буття
- •Смисложиттєві виміри довкілля
- •Образ довкілля
- •§ 2. Архетипи екологічної культури
- •§ 3. Етнокультурна вимірність довкілля
- •§ 4. Химерні етноси
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 11. Законодавчо-правове забезпечення раціонального природокористування
- •§ 1. Сутність екологічного права
- •§ 2. Наукова основа екологічного права
- •§ 3. Екологічна політика Організації Об'єднаних Націй
- •§ 4. Природоохоронні традиції в Україні
- •§ 5. Екологічне право в Україні за радянського часу
- •§ 6. Механізм реалізації екологічних правових норм
- •§ 7. Формування екологічного права в незалежній Україні
- •§ 8. Соціокультурні засади екологічного права
- •§ 9. Тенденції та перспективи розвитку екологічного законодавства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Післямова
§ 4. Природоохоронні традиції в Україні
Зародки національного природоохоронного законодавства сягають ще часів Київської Русі. У зводі законів княжої держави "Руській правді" містилося чимало регламентацій, які стосувалися часів та термінів полювання на тих чи інших хутрових звірів, була заборона виловлювати деякі породи риб під час нересту, містилося чимало засторог щодо збереження та використання природоадекватних засобів землеробства, бортництва, броварства, деяких інших промислів та ремесел. Тоді ж було передбачено також і деякі кари, переважно грошові, за порушення вимог "Руської правди". Наприклад, за знищення, журавля і вбивство людини нерідко накладали однакову кару. У князівські часи фактично було закладено і початки формування запбвідних територій — "мисливських угідь", на яких лише вряди-годи відбувалося полювання та лови.
У добу козацько-гетьманську українське природоохоронне законодавство живилося такими джерелами:
- звичаєвим правом та повсякденними традиціями;
- традиційним законодавством княжої та литовсько-руської доби;
- магдебурзьким правом;
- законотворчою діяльністю національної держави, яка уособлюється, насамперед, в гетьманських універсалах.
Через своєрідне становище тогочасної України на національне законодавство нашаровувались, інколи практично повністю поглинаючи його цілком чи в окремих компонентах, правничі вимоги сусідніх держав — Польщі, Росії, Австрії та ін.
Досить вичерпну характеристику природоохоронних засад дає синтетичне "Зібрання українських прав" 1807 р. У розділах "Про ціну речам', "Про недозволені діяння", наприклад, докладно простежено численні ситуації, в яких людина вступає у стосунки з природою — рибальство, пошкодження соколиних гнізд, виловлювання бобрів, знищення рою бджіл чи дерева, полювання на зайців та ін. У них регламентовано вартість та покарання відповідних вчинків, окреслено майнові та територіальні засади природокористування. До проблем, пов'язаних зі звіриним ловецтвом та рибальством, звертаються і в заключних розділах книги. Вельми прикметні підсумкові слова "Зібрання": в Україні "чужий ліс рубати взагалі забороняють". Отже, тогочасне право разюче відрізнялося від радянського, за якого "чуже" (тобто спільне) знищував кожен, хто тільки не лінувався.
Екологічне право в Україні на початку XX ст. Природоохоронний рух у його сучасному розумінні започатковувався в Україні ще до першої світової війни, коли почали виникати різноманітні організації та товариства і прийматися деякі укази та постанови окремих департаментів та міністерств, які регламентували використання тих чи інших ресурсів; тоді ж виникають перші українські заповідники, зокрема всесвітньовідомий "Ас-канія-Нова".
Перша світова війна та соціальні потрясіння в імперії істотно загальмували природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чимало збитку та руйнації. Характерним для того часу, як згадує професор-зоолог М. Шарлемань, були такі епізоди, як зруйнування наприкінці 1917 р. "салдатами-большевиками" зоопарку Пілявин. У цім парку, пише очевидець тих подій, окрім великої кількості других звірів, було постріляно 35 зубрів та бізонів. Тому все доводилося починати спочатку.
Українська Гетьманська Держава за часів гетьмана Павла Скоропадського утворила Міністерство Земельних Справ, а при ньому — окремий відділ з охорони пам'яток природи, а також Комісію із вчених та діячів у цій справі. У Києві в 1918 р. існував також приватний "Краєвий Природоохоронний Комітет" (голова — проф. П. А. Тутківський), в Харкові функціонувало Товариство Любителів Природи (голова — проф. В. І. Талієв); в Одесі — Спілка наукових товариств природоохоронного спрямування (голова — проф. Г. І. Танфільєв). У Полтаві засновується Комітет Охорони Природи та Старовини.
Секція (комітет) Охорони Природи зберігся в Наркомземі і після поразки УНР. Понад те, в перші роки радянської влади успіхи на ниві охорони природи були досить помітними. У цьому зв'язку особливу роль зіграли Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів УРСР про затвердження "Положення про пам'ятки культури і природи". До речі, згідно з цією постановою всіма пам'ятками природи в Україні мало відати Управління Науковими Установами Народного Комісаріату Освіти, у склад якого і перейшов Український Комітет охорони пам'яток природи. Щоправда, вже тоді намітилася різновідомча підпорядкованість різних заповідників: так заповідник Дніпрової заплави "Конча-Заспа" (250 десятин) був на бюджеті Народного Комісаріату Закордонних Справ, а "Сад II Інтернаціоналу' (колишня "Софіївка" — як писали в тогочасних документах) — належав Уманському сільськогосподарському технікумові.