- •В.С.Крисаченко екологічна культура
- •Глава 1. Екологічна культура як діяльність
- •§ 1. Поняття "культура"
- •§ 2. Екологічна культура
- •§ 3. Екологічна життєдіяльність
- •§ 4. Основні виміри екологічної культури
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 2. Екологізація людської діяльності
- •§ 1. Визначальні риси екологізації
- •§ 2. Екологізація пізнання
- •§ 3. Екологізація сільського господарства
- •§ 4. Екологізація медицини
- •§ 5. Екологізація виробництва
- •§ 6. Екотелеологічна життєдіяльність
- •§ 7. Екологізація духовно-практичної діяльності
- •§ 8. Екологічний імператив
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 3. Просторові обшири людської життєдіяльності
- •§ 1. Поняття "ареал"
- •§ 2. Формування ареалу людства
- •§ 3. Усталення цілісного образу планети
- •§ 4. Розмірність залюдненого довкілля
- •§ 5. Перспективи розширення ареалу людства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 4. Субстратно-процесуальна основа освоєння природного довкілля
- •§ 1. Передумови людської діяльності
- •§ 2. Субстратна основа життєдіяльності гомінід
- •§ 3. Розширення елементної основи виробництва
- •§ 4. Комунікативні структури
- •§ 5. Ресурси первинні і вторинні
- •§ 6. Перспективи
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 5. Природні ресурси та їх використання
- •§ 1. Природа як ресурс
- •§ 2. Обмеженість природних ресурсів
- •§ 3. Вода як ресурс
- •§ 4. Грунт та мінерали
- •§ 5. Корисні копалини
- •§ 6. Використання потенцій атмосфери
- •§ 7. Відходи та сміття
- •§ 8. Живі істоти як ресурс
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 6. Продовольчі ресурси і розвиток людства
- •§ 1. Голод
- •§ 2. Харчові потреби людини
- •§ 3. Харчові потенції біосфери
- •§ 4. Продовольче забезпечення
- •§ 5. Шляхи розв'язання продовольчої проблеми
- •§ 6. Соціокультурний статус їжі
- •§ 7. Подолання голоду
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 7. Енергетична основа життєдіяльності людини
- •§ 1. Енергетика біосфери
- •§ 2. Ланцюги харчування
- •§ 3. Інтенсифікація енергетики екосистем: природна та антропогенна
- •§ 4. Історична еволюція енергоспоживання
- •§ 5. Структура сучасного енергоспоживання
- •§ 6. Перспективи розв'язання енергетичних проблем
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 8. Діяльність людини і екологічні кризи (проблема антиекологічності культури)
- •§ 1. Поняття "криза"
- •§ 2. Сутність екологічних криз
- •§ 3. Типологія екологічних криз
- •§ 4. Природні екологічні кризи
- •§ 5. Антропогенні екологічні кризи
- •Концептуальні підходи
- •Аксіологічні виміри антропогенних екокриз
- •Класифікаційні моделі антропогенних екокриз
- •§ 6. Генетично-ієрархічна класифікація екокриз
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 9. Екологічна культура як засіб самоорганізації системи "людина — біосфера"
- •§ 1. Динаміка світоглядних підстав екологічної культури
- •§ 2. Адаптивні виміри життєдіяльності людини
- •§ 3. Природокористування як процесуальне втілення екологічної культури
- •§ 4. Привласнююче природокористування
- •§ 5. Продукуюче природокористування
- •§ 6. Інноваційне природокористування
- •§ 7. Ноосферне (інформаційно-конструктивістське) природокористування
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 10. Екологічна культура етносу
- •§ 1. Смисловизначення екологічної культури Природність етнічного буття
- •Смисложиттєві виміри довкілля
- •Образ довкілля
- •§ 2. Архетипи екологічної культури
- •§ 3. Етнокультурна вимірність довкілля
- •§ 4. Химерні етноси
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 11. Законодавчо-правове забезпечення раціонального природокористування
- •§ 1. Сутність екологічного права
- •§ 2. Наукова основа екологічного права
- •§ 3. Екологічна політика Організації Об'єднаних Націй
- •§ 4. Природоохоронні традиції в Україні
- •§ 5. Екологічне право в Україні за радянського часу
- •§ 6. Механізм реалізації екологічних правових норм
- •§ 7. Формування екологічного права в незалежній Україні
- •§ 8. Соціокультурні засади екологічного права
- •§ 9. Тенденції та перспективи розвитку екологічного законодавства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Післямова
Запитання і завдання для самоконтролю
Який зміст вкладається в поняття "природи" як ресурсу? Проаналізуйте коректність такого підходу.
У чому полягає сутність принципу економії?
Порівняйте забезпеченість людства основними видами ресурсів.
Чи мають підстави висновки про межі зростання? Порівняйте узагальнення Т. Мальтуса та доповідей Римського клубу.
Наведіть підстави переоцінки запасів природних ресурсів, як і самої ресурсної парадигми.
Розкрийте механізм виникнення основних негативних наслідків природокористування (озонова проблема, кислотні дощі, парниковий ефект тощо).
Література
Вангеров А. В. Предсказания и пророчества: за и против. М, 1991.
Будыко М. И. Глобальная экология. М„ 1977.
Кууси П. Этот человеческий мир. М., 1988.
Леге Ж. -М. Кого страшит развитие науки? М., 1988.
Мальтус Р. Т. Опыт о законе народонаселения, или изложение прошлого и настоящего действия этого закона на благоденствие человеческого рода, с применением нескольких исследований о надеждах на отстранение причиненного им зла. СПб, 1886. Т. 1-2.
Мартино Дж. Технологическое прогнозирование. М., 1977.
Медоуз Д. X. и др. Пределы роста. М„ 1977.
Мечников И. И. Цивилизация и великие исторические реки. Географическая теория развития современных обществ. СПб., 1898.
Мир восьмидесятых годов (рук. Л. Р. Браун). М., 1989.
Моисеев Н. Н. Алгоритмы развития. М., 1987.
Наше общее будущее. М., 1989.
Оуэн О. С. Охрана природных ресурсов. М., 1977.
Печчеи А Человеческие качества. М., 1980.
Скиннер Б. Хватит ли человечеству земных ресурсов? М, 1989.
Уайт Г. География, ресурсы и окружающая среда. М, 1990.
Утопия и утопическое мышление. Антология зарубежной литературы. М„ 1991.
Харруэл Дж. и др. Последствия ядерной войны. Воздействие на экологию и сельское хозяйство. М., 1988.
Chapman G. P. Human and environmental systems: a geographer's appraisal. London, 1977.
Simmons I. G. The ecology of natural resources. London, 1974.
Vink F. P. A. Landscape ecology and land use. London, 1983.
Глава 6. Продовольчі ресурси і розвиток людства
§ 1. Голод
Василь Симоненко в "Симфонії прощання" писав про голод, тобто Голодомор-33:
"...він був не раз
в моїй селянській хаті,
бенкетував не раз
в моїм краю,
не раз давив
за шиї вузлуваті,
на цвинтар нас тягав
за голови патлаті;
на ребрах наших грав
симфонію свою".
Відомо, що великого голоду зазнала Русь у 976 p., голодувала навіть дружина, тобто гвардія великого князя Святослава. З різних причин голод виникав у 1008, 1017, 1024, 1057, 1070 pp. Надзвичайно голодними були 20-30-ті роки наступного, XII ст. Голодними видалися 1128 p., 1143 p., 1161-1168 pp., 1187 р. та ін. Ще більше загострилася ситуація на початку XIII ст. Невпинні епідемії, кліматичні катаклізми, нестача їжі тощо призвели до того, що "майже перед самою татарською навалою Русь втратила від голоду та епідемій значну частину свого населення, багато міст обезлюділо". Достатньо сказати, що лише в період 1211-1230 pp. було 14 голодних літ. Чи не тому кочовики так легко пройшли пізніше Руссю?
У XIV ст. було 29 голодних років (з них чотири стосувалися Європи загалом), у XV ст. — 38, у XVI — 45, у XVII ст. — 32 голодних роки. Тобто приблизно кожен другий-третій рік вносив у життя наших предків жах голодомору. Загалом такий стан був досить поширеним для тогочасного передіндустріального суспільства не тільки на Русі, а й переважної більшості ойкумени.
Зауважимо, однак, що давні літописи, хроніки, міські книги, об'єктивно встановлюють, принаймні для України, що сама по собі нестача їжі не була причиною збурень, масових вимирань народу. Як правило, до смертності людності призводило поєднання неврожайних (чи навіть урожайних) періодів з чинниками медико-кліматичними чи соціально-політичними. Адже навіть у скрутні роки на Україні можна було відносно безбідно прожити. Відоме щодо цього свідчення французького фортифікатора XVII ст. Гійома Левассера де Боплана, який у своєму "Описі України" зазначав, що українці інколи по декілька років не сіють, бо нема потреби, а сіють небагато площі, бо земля ця невидано родюча.
Наш знаний історик козаччини Дмитро Яворницький досконало вивчив харчові достатки та можливості таких, здавалося не найретельніших землеробів, якими були запорозькі козаки. Виявляється, запорожці ловили дуже багато риби (осетрів, севрюгу, пістрюгу, білугу, судаків, лящів, вирезубів, коропів, камбалу, оселедців тощо), промишляли звіра, птахів, розводили бджіл, займалися городництвом, садівництвом, а на зимівниках — землеробством та скотарством. Про це наголошуємо ось чому: якщо навіть культура, де землеробство не було основним засобом прожиття, забезпечувала пристойне існування, то на великій Україні, з її знаними хліборобськими можливостями, справи йшли ще краще.
Тим більше немає прощення силам, які доводили цей край до зубожіння та голоду, як це сталося вже в цивілізованому XX ст. І якщо сталінський наступ на людність України лише у 1932-1933 pp. призвів до того, що від голоду померло понад 7 млн душ, то не буде перебільшенням висновок сучасного американського дослідника Роберта Конквеста, "що Радянському Союзу може бути пред'явлене звинувачення в геноциді за його дії на Україні"*.
Загроза голоду, однак має не лише локальний (етно-державний), а й глобальний характер. Тому акцентуємо подальшу увагу на основних вимірах проблеми голоду як загрози існування людності: потреби конкретної людини та сукупного населення планети в їжі, тенденції зростання та територіального розподілу кількості харчів, диференціація щодо якості їжі, перспективи.