- •В.С.Крисаченко екологічна культура
- •Глава 1. Екологічна культура як діяльність
- •§ 1. Поняття "культура"
- •§ 2. Екологічна культура
- •§ 3. Екологічна життєдіяльність
- •§ 4. Основні виміри екологічної культури
- •§ 1. Визначальні риси екологізації
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 2. Екологізація людської діяльності
- •§ 2. Екологізація пізнання
- •§ 3. Екологізація сільського господарства
- •§ 4. Екологізація медицини
- •§ 5. Екологізація виробництва
- •§ 6. Екотелеологічна життєдіяльність
- •§ 7. Екологізація духовно-практичної діяльності
- •§ 8. Екологічний імператив
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 3. Просторові обшири людської життєдіяльності
- •§ 1. Поняття "ареал"
- •§ 2. Формування ареалу людства
- •§ 3. Усталення цілісного образу планети
- •§ 4. Розмірність залюдненого довкілля
- •§ 5. Перспективи розширення ареалу людства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 4. Субстратно-процесуальна основа освоєння природного довкілля
- •§ 1. Передумови людської діяльності
- •§ 2. Субстратна основа життєдіяльності гомінід
- •§ 3. Розширення елементної основи виробництва
- •§ 4. Комунікативні структури
- •§ 5. Ресурси первинні і вторинні
- •§ 6. Перспективи
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 5. Природні ресурси та їх використання
- •§ 1. Природа як ресурс
- •§ 2. Обмеженість природних ресурсів
- •§ 3. Вода як ресурс
- •§ 4. Грунт та мінерали
- •§ 5. Корисні копалини
- •§ 6. Використання потенцій атмосфери
- •§ 7. Відходи та сміття
- •§ 8. Живі істоти як ресурс
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 6. Продовольчі ресурси і розвиток людства
- •§ 1. Голод
- •§ 2. Харчові потреби людини
- •§ 3. Харчові потенції біосфери
- •§ 4. Продовольче забезпечення
- •§ 5. Шляхи розв'язання продовольчої проблеми
- •§ 6. Соціокультурний статус їжі
- •§ 7. Подолання голоду
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 7. Енергетична основа життєдіяльності людини
- •§ 1. Енергетика біосфери
- •§ 2. Ланцюги харчування
- •§ 3. Інтенсифікація енергетики екосистем: природна та антропогенна
- •§ 4. Історична еволюція енергоспоживання
- •§ 5. Структура сучасного енергоспоживання
- •§ 6. Перспективи розв'язання енергетичних проблем
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 8. Діяльність людини і екологічні кризи (проблема антиекологічності культури)
- •§ 1. Поняття "криза"
- •§ 2. Сутність екологічних криз
- •§ 3. Типологія екологічних криз
- •§ 4. Природні екологічні кризи
- •§ 5. Антропогенні екологічні кризи
- •Концептуальні підходи
- •Аксіологічні виміри антропогенних екокриз
- •Класифікаційні моделі антропогенних екокриз
- •§ 6. Генетично-ієрархічна класифікація екокриз
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 9. Екологічна культура як засіб самоорганізації системи "людина — біосфера"
- •§ 1. Динаміка світоглядних підстав екологічної культури
- •§ 2. Адаптивні виміри життєдіяльності людини
- •§ 3. Природокористування як процесуальне втілення екологічної культури
- •§ 4. Привласнююче природокористування
- •§ 5. Продукуюче природокористування
- •§ 6. Інноваційне природокористування
- •§ 7. Ноосферне (інформаційно-конструктивістське) природокористування
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Література
- •Глава 10. Екологічна культура етносу
- •§ 1. Смисловизначення екологічної культури Природність етнічного буття
- •Смисложиттєві виміри довкілля
- •Образ довкілля
- •§ 2. Архетипи екологічної культури
- •§ 3. Етнокультурна вимірність довкілля
- •§ 4. Химерні етноси
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Література
- •Глава 11. Законодавчо-правове забезпечення раціонального природокористування
- •§ 1. Сутність екологічного права
- •§ 2. Наукова основа екологічного права
- •§ 3. Екологічна політика Організації Об'єднаних Націй
- •§ 4. Природоохоронні традиції в Україні
- •§ 5. Екологічне право в Україні за радянського часу
- •§ 6. Механізм реалізації екологічних правових норм
- •§ 7. Формування екологічного права в незалежній Україні
- •§ 8. Соціокультурні засади екологічного права
- •§ 9. Тенденції та перспективи розвитку екологічного законодавства
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Література
- •Післямова
§ 6. Соціокультурний статус їжі
Слід коротко розглянути також такий аспект харчування, як його соціокультурна якість. Харчовий раціон, як відомо, у різних народів різний. Це зумовлено особливостями господарювання, географічними умовами, релігійними та культурними регулятивами тощо. Відома, наприклад, така особливість мусульманства та іудеїзму, як заборона вживати свинину. Ці особливості також мають враховуватися при розв'язанні продовольчої проблеми.
Те, що раціон може формуватися найнесподіванішим чином, зрозумів, мабуть, вже знаменитий конкістадор Кортес. У рік, коли він з'явився в долині Мехіко, місцеві індіанці з'їли понад 60 тис. своїх ближніх. Сотні тисяч черепів завойовники виявили в Ксокотлані, понад 136 тис. — в Теночтитлані. Місіонери, які прибули до нових країв, гнівно, звичайно, засудили канібалізм, вбачаючи вже хоча б у цьому одному виправдання своєї присутності там. Проте науковці справедливо побачили тут не лише ритуально-релігійну традицію, а й спосіб розв'язання двох проблем давніх інків — перенаселення долин, з одного боку, та нестачу м'ясної їжі — з іншого. Звичайно, такий метод розв'язання нагальних продовольчих проблем не може бути прийнятним.
Близькі родичі інків — ескімоси — харчувалися переважно м'ясом морських ссавців, а також оленів, рибою (переважно лососями), незначною мірою — хлібом, ягодами, бобами, цукром. Суворі умови існування, перебої з їжею виробили у ескімосів здатність з'їдати до 8 кг м'яса одразу. При цьому ескімоси не хворіли ні цингою, ні рахітом, ні іншими хворобами, які були справжньою карою білим колонізаторам Півночі.
Також багата тваринним білком їжа жителів аргентинських пампас. Меню аргентинців включає також різноманітні ковбаси, кров'янки, смажені мізки, а також маїс, гарбузи, рис і картоплю.
Водночас аборигени Нової Гвінеї ігнорують білкову їжу. Причому вони мають можливість займатися, рибальством, мисливством, але вперто дотримуються вживання декількох різновидів таро, бананів, горіхів та фруктів. Щоправда, інколи вони вживають м'ясо летючих собак та опосумів, але з європейської точки зору цього недостатньо для нормального харчування. Тим часом ці люди мають добрий вигляд, не відчувають харчового дискомфорту.
Для переважної більшості азійських країн основа харчового раціону — рис. Традиційне харчування включає, наприклад в Китаї, також просо, кукурудзу, квасолю, арахіс, зелені листові овочі, інші овочі та фрукти, м'ясний білок (небагато), численні приправи. Відома й така особливість китайської кухні, як вживання їжі переважно натуральної, але приготовленої так, щоб споживач не здогадався про її справжню природу.
Традиційна українська кухня була досить ріноманіт-ною. Багата рослинним та рибним білком, злаками (переважно житом та пшеницею), гречкою та просом, а також численними овочами та фруктами, лісовими дарами, медовим квасом. Заборона на вживання тут існувала (та й існує) на такі, досить популярні в інших країнах продукти, як слимаки і жаби, сарана, гадюки й черв'яки та собачатина. Водночас французи, чи австралійські аборигени, чи бушмени Калахарі із задоволенням вживають деякі із вищеназваних делікатесів.
