Запитання і завдання для самоконтролю

Які джерела енергії існують на планеті?

Простежте кругообіг енергії в біосфері.

В чому полягає автотрофність біосфери? Чи можлива автотрофність людства?

Простежте історичну динаміку енергоспоживання.

Проаналізуйте структуру сучасного енергоспоживання.

Які існують шляхи енергетичної оптимізації екосистем?

Якими є подальші шляхи розвитку енергетики?

Проаналізуйте феномен Чорнобиля: психологічні, екологічні, культурні та світоглядні аспекти.

Література

Алексахин В. М. Ядерная энергия и биосфера. М., 1985.

Алексеев В. В. Экология и экономика энергетики. М., 1990.

Дубинин Н. П. Эволюция популяций и радиация. М., 1966.

Конищева Н. И. и др. Ресурсосбережение: эколого-экономические аспекты. К., 1992.

Марплз Д. Р. Чорнобильська катастрофа: погляд із заходу //Ойкумена. 1991. № 4. С. 27-31.

Медведев Г. Чернобыльская тетрадь. К., 1990.

Лавров С. Б., Сдасюк Г. В. Этот контрастный мир. Географические аспекты некоторых глобальных проблем. М., 1985.

Мировая энергетика: прогноз развития до 2020 года. М, 1980.

Нельсон-Смит А. Нефть и экология моря. М., 1977.

Непорожний П. С, Козлов В. В. Экологические проблемы электроэнергетики. М., 1989.

Одум Г., Одум Э. Энергетический базис человека и природы. М., 1978.

Пасечник Л. А., Попович А. С. Энергетика: реальность и перспективы. К., 1986.

Современные проблемы экономии топливно-энергетического комплекса. М„ 1989.

Шмальгаузен И. И. Кибернетические вопросы биологии. Новосибирск, 1968.

Экономия энергии — новый энергетический источник М., 1982.

Энергетика мира: Пер. докл. XIII конгр. МИРЭК. М, 1989.

Энергетика страны и регионов: Теория и методы управления. Новосибирск, 1988.

Broda Е. The evolution of the bioenergetic processes. — Oxford, 1975.

Linton D. L. The geography of energy //Geography, 1965. V. 50. P.197-228.

Oliver J. E. Climate and man's environment: an introduction to applied climatology. New York, 1973.

Ward R. С Floods. A geographical perspective. London, 1978.

Whittow J. B. Disasters: the anatomy of environmental hazards. London, 1980.

Глава 8. Діяльність людини і екологічні кризи (проблема антиекологічності культури)

§ 1. Поняття "криза"

У сучасному суспільстві одним з найпоширеніших є термін "криза". Його вживають у тих випадках, коли фіксуються суттєві зрушення атрибутивних ознак, глибокий занепад чогось, погіршення звичних для сприйняття чи існування параметрів з теренів духовності, економіки, культури, міждержавних та міжетнічних стосунків, мистецтва, релігії, зрештою — навколишнього світу. Водночас поняття кризи передбачає певну зворотність у протіканні відповідних процесів, такий стан системи, коли ще можна її ідентифікувати як самодостатню, коли ще зберігається її автентичність. Інакше кажучи, кризові явища мають місце в межах певної якості, тобто вони не переступають межі її визначеності. Цим "криза" принципово відрізняється від "катастрофи", за якої спостерігається повна руйнація деякої системи (якості). Отже, навіть за найважчих кризових явищ залишається сподівання, що "маятник" розгортання подій може хитнутися в інший бік, що первісний стан об'єкта може бути більш-менш відновлений. Тому кризові явища нерідко усуваються чи шляхом самоорганізації системи, чи за допомогою якогось зовнішнього регулятора. В органічній природі кризові явища долаються, як правило, еволюційним шляхом, тобто на основі засад самоорганізації біосистеми; у суспільстві, в тому числі і в його відносинах з природою, функцію регулятора процесів, усування негативних наслідків чи негараздів нерідко бере на себе людина.