2. Інформатика і кібернетика

Розібравшись з поняттям інформації, варто з'ясувати що таке «інформатика»? Досить лаконічною буде відповідь: «Інформатика - це наука про інформацію», але вона не розкриває суті предмету, його головних завдань. Тому варте уваги таке означення:

Інформатикою називається розділ науки, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також питання, пов'язанні з її збиранням, зберіганням, пошуком, перетворенням, розповсюдженням і використанням в різних сферах людської діяльності. 1

Легко бачити, що і тут не все гаразд. Наприклад, далеко не всі питання, пов'язанні з збиранням інформації, вивчає інформатика. Прикладом можуть служити журналістика, яка також вивчає властивості інформації та питання, пов'язанні з її збиранням, зберіганням, пошуком, перетворенням, розповсюдженням і використанням.

Отже, більш точним варто визнати наступне означення.

Інформатика - це технічна наука, яка систематизує прийоми створення, зберігання, відтворення, обробки і передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів і методи управління ними.

Очевидно, що інформацію є корисною, якщо на її основі можна приймати якісь рішення. Наприклад, якщо на вулиці мінусова температура, то потрібно добре одягатися, а якщо на Венері температура дуже висока, то нам від цього ні холодно ні жарко. Така інформація цікава для вузького кола науковців. Повідомленням про температуру на Венері ми не користуємось, тобто для нас воно слугує як дані, а не як інформація. Отже, інформація потрібна нам для того, щоб приймати якісь управлінські рішення. Сьогодні інформація стала настільки важливою, що за право користуватися нею погоджуються платити гроші. Згадайте, наприклад, систему патентів чи ліцензоване програмне забезпечення. Інформація стала товаром. Тому сучасний етап розвитку суспільства називають інформаційним.

Очевидно, що інформація і управління дуже пов'язані між собою і цими проблемами займалася кібернетика. Тому хотілося б з'ясувати: що таке кібернетика, які завдання вирішують в Інституті кібернетики, а які в Інституті інформаційних технологій і чому в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка студентів спеціальності інформатика готують на факультеті кібернетики, чим, взагалі кажучи, відрізняються «інформатика» і «кібернетика»?

В історичних джерелах термін кібернетика зустрічається ще з часів Олександра Македонського, де з філософських поглядів кібернетика розглядалися як вміння управляти державою, народом підлеглих територій. Мабуть з цих часів існує тезис «хто володіє інформацією, той володіє світом», в якому фактично розкривається нерозривний зв'язок інформації і кібернетики. Питання про науковий

З підхід до керування чи не вперше в конкретному вигляді було поставлене М.А. Ампером в його роботі «Дослідження філософії наук, або аналітичний виклад класифікації всіх людських знань» (част. І - 1834 р., II - 1843 р.), в якій була виділена наука про керування державою, названа кібернетикою.

В той час, коли Ампер лише прийшов до висновку про необхідність такої науки, польський вчений Броніслав Трентовський видав в 1843 р. польською мовою книгу «Ставлення філософії до кібернетики як до мистецтва керування народом». Метою Трентовського була побудова наукових основ практичної діяльності керівника (гібернета), який повинен вміти, виходячи із загального блага, примиряти деякі суперечності, інші - загострювати, скеровуючи розвиток до потрібної мети. В цей час сенс грецького слова гіберно був добре зрозумілий і означав адміністративну одиницю, населену людьми. Від нього пішов термін губернія.

Здавна було помічено, що процеси управління в різних природних і штучних системах мають багато спільного. У 1948 році американський математик Н. Вінер опублікував книгу «Кібернетика, або управління і зв'язок у тварині та машині», де розкрив глибоку аналогію між принципами саморегуляції в живих організмах і технічних пристроях. В обох випадках процеси саморегуляції можна подати за допомогою аналогічних схем та описати однаковими математичними моделями. Проте Вінер пішов далі, звернувши увагу на те, що пропонований ним підхід можна застосувати й до регулювання та управління і суспільними, і економічними процесами.

Так виникла кібернетика — науковий напрямок, що досліджує процеси управління та регулювання систем довільної природи.

Доречно відмітити, що в нашій країні кібернетику довгий час називали лженаукою і науковців цього напряму піддавали репресіям. Навіть на Першому міжнародному конгресі з кібернетики в Парижі у 1956 році пропонувалося розглядати її як мистецтво ефективної дії, а не як науку.

Системи, які вивчає кібернетика, — це складні системи, що утворені з численних взаємозв'язаних елементів. Довгий час інформатика як технічна наука була підрозділом кібернетики, оскільки інформація розглядалася як передумова прийняття рішення. Сьогодні завдання інформатики набагато ширші і вже, в якійсь мірі, кібернетику можна вважати підрозділом інформатики. Разом з тим, це різні досить споріднені науки. У них спільний предмет дослідження - інформація. Одна вивчає задачі обробки інформації в широкому розумінні цього слова, а інша -якісного її використання.