К. Грищенко: з Україною Європейський Союз буде сильніший

Andy Carling | New Europe

"З Україною Європейський Союз буде сильніший", - заявляє Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко в інтерв’ю виданню «New Europe». 

New Europe: Східне партнерство є доволі тривалим процесом, тож як відбувалися переговори?  К.Г.: Для того, щоб досягти прогресу у процесі інтеграції до Європейського Союзу, потрібно бути творчим, послідовим та орієнтуватися на результат. Потрібно бути сильним та спроможним дотримуватися того, чого обіцяли. Саме це створює найбільшу проблему для більшості урядів і, якщо у них немає міцної основи всередині країни та реального прагнення досягти цієї конкретної мети в рамках європейської інтеграції, то, звичайно, ви не зможете зробити цього у стислі терміни.  Ми взялися за це у 2007 році. Попередній процес має тривалу історію розвитку цих відносин за різних урядів, оскільки, по суті, європейська інтеграція була метою для України ще від початку нашої незалежності. Нам знадобилося кілька років, щоб вирішити такі основні проблеми, як ядерна зброя та інші речі, а після цього об'єднуючим фактором для основних політичних сил стало європейське майбутнє. Відмінність полягає у тому, що вони лише говорили про це, а нинішній уряд почав щось робити. І не лише щось, а почав реалізовувати конкретний план дій у різних областях, де трансформація суспільства довго відкладалася, а сьогодні проводиться в гранично стислі терміни із визначеними конкретними досяжними цілями, із залученням людей на відповідальних посадах, які дійсно можуть щось змінити. Цей процес також жорстко контролюється президентом, оскільки він уособлює прагнення українського народу бути у Європі, адже ми є членами цієї європейської родини.  Ведення переговорів з Європою також є ознакою уваги до певної країни, яка відображає актуальність та важливість цих питань у порівнянні з іншими питаннями, які є на порядку денному політичних лідерів. За моїм спостереженням, у будь-якій країні - малій чи великій, всі питання вирішує не більше семи людей. Парламенти мають вплив, але вони не є останньою інстанцією. Хтось повинен приймати остаточне рішення або ж бути готовим поставити свою політичну кар’єру чи політичний капітал на карту, дотримуючись певного курсу. Також доволі важко дати цим людям зрозуміти, що співпраця з Україною та її інтеграція до ЄС дуже важлива для їхніх країн. Чому? Тому, що ми живемо у світі, де руйнуються уявлення, усталені десятиліттями. Сільськогосподарська політика ЄС, діяльність ЄС і те, що собою являє його бюджет. У сучасному світі це смішно. Принцип "все що наше - це наше, а все що ваше - можна обговорити" більше не застосовується. Існує ще одна проблема, оскільки ми повинні зберігати рівновагу у торгівлі з Росією та ЄС. Ми налаштовані оптимістично, а також ми є максималістами. Ми намагаємося досягти максимального результату завдяки власним зусиллям, підтримці державних установ та громадянського суспільства. Це і є та формула, яка повинна привести і приведе нас до успіху.  Цей шлях веде до членства у ЄС, то як і коли, на вашу думку, вдасться цього досягти?  Часові рамки залежать від зусиль урядів і громадянського суспільства, а також від змін у ЄС. Протягом певного часу до фінансової кризи 2008 року панувало певне самовдоволення, відчуття, що ми досягли всього і до кінця нашого життя ми будемо працювати щораз менше, а заробляти більше. Але річ у тім, що безпечної зони не існує, якщо у вас немає послідовної і добре продуманої політики, за якої ви самі усвідомлюєте, що потрібно довести, що ви можете забезпечити людей найвищим рівнем життя. Разом з тим ви повинні запевнити їх, що цього можна досягти лише завдяки наполегливій праці, а не тільки за рахунок збільшення споживання, яке, по суті, не має нічого спільного з внеском кожного громадянина у тій мірі, у якій вони спроможні. Це хороша ідея. Для початку, вам потрібно поширити цю ідею серед свого суспільства та зрозуміти ті труднощі, які сьогодні бачать в цьому інші.  Перед нами стоїть завдання переконати наших європейських партнерів у тому, що необхідність порятунку Греції, надання допомоги Португалії, надання порад Іспанії, а також роздуми щодо Італії, не означає неможливість одночасного залучення України до європейських справ. Навпаки, інтеграція України може допомогти більш оперативно та ефективно вирішувати такі проблеми.  Отже, членство України зробить ЄС сильнішим?  Безумовно!  Переклад - "Європейський простір", Тетяна Антонів

http://eu.prostir.ua/library/248473.html

Образ Європейського Союзу в українському суспільстві

Нещодавно оприлюднені результати дослідження громадської думки щодо ставлення українського суспільства до Європейського Союзу¹ засвідчують стабільний тренд: українці позитивно оцінюють ЄС, асоціюючи з Євросоюзом економічний добробут та демократію.

Дослідження, проведене в рамках проекту Опитування та дослідження громадської думки (OPPOL), яке поширюється на країни-бенефіціанти Європейського Інструменту Сусідства та Партнерства, пропонує цікавий матеріал для аналізу образу Євросоюзу в українському суспільстві. Разом з тим, для повного розуміння того, яким постає ЄС в уяві українського суспільства, окрім опитування громадської думки, важливо проаналізувати дискурс лідерів суспільної думки та роль організацій третього сектору у формуванні образу ЄС та просуванні європейської інтеграції України. Отже, стаття фокусується на таких вимірах аналізу:

• опитування громадської думки щодо ставлення до Євросоюзу,

• дискурс лідерів громадської думки, інтелектуалів,

• медійний дискурс,

• роль громадянського суспільства в європейській інтеграції.

Результати вище згаданого дослідження демонструють, що майже 80% українців вважають ЄС і Україну хорошими сусідами. Також велика частка опитаних (67%) називають відносини України та ЄС дуже або досить хорошими; 43% респондентів вказали, що Україна отримує користь від поточних програм ЄС, що на 9% більше порівняно з червнем 2010 року. Такі результати ілюструють загалом сприятливе та позитивне ставлення більшості українців до Євросоюзу. Цікавішими є результати відповідей на запитання, які характеристики представляють ЄС, на думку опитаних. П’ять рис здобули найбільшу підтримку, а саме: дотримання прав людини (56%), економічне процвітання (53%), демократія (43%), солідарність (41%), особиста свобода (38%). Отже, Євросоюз асоціюється головним чином з економічним добробутом, демократичністю, повагою до прав людини – основними стовпами сучасних розвинених країн. Подібна логіка визначає вибір цінностей ЄС, на думку респондентів. Так, за результатами дослідження, економічне процвітання є найбільш типовою або однією з найтиповіших цінностей ЄС. Важливо, що цю ж цінність респонденти назвали найважливішою на особистісному рівні. Таким чином, Євросоюз в суспільній уяві часто виступає як своєрідний клуб багатих та розвинених націй, а всьому “європейському” надається значення прогресивного та якісного. Ілюстративною та симптоматичною в цьому контексті є поява і циркуляція у побутовому дискурсі українців таких нових слів та понять, як “євроремонт”, “євровікна”, “єврочерепиця” і т.д., що їх сміливо можна узагальнити поняттям “високий стандарт якості”. Як бачимо, економічний компонент, а саме уявлення про Євросоюз як втілення добробуту та розвитку, є дуже потужним у сприйнятті ЄС українцями. Ця теза знаходить підтримку зокрема і в результатах іншого дослідження. Опитування DW-Trend (грудень 2010р), яке проводиться незалежним інститутом IFAK на замовлення Української редакції Deutsche Welle, також демонструє, що українці сприймають Євросоюз головно як економічну спільноту та загальну систему безпеки.² Близько половина респондентів (55%) асоціює Євросоюз з економічним зростанням. Ймовірно, саме таке уявлення про Євросоюз є причиною традиційно високої підтримки членства України в ЄС (особливо в порівнянні з проблематичною підтримкою членства в НАТО³). Інші фактори, як-от: свобода слова та розвиток демократії українці також відносять до важливих цінностей Євросоюзу, але рідше, ніж економічний добробут (32% у грудні 2010р, 20% - у вересні 2010р). Загалом, вступ до ЄС упродовж наступних 1-5 років підтримують 32%, ще 35% підтримують вступ України до ЄС в різних часових перспективах (від 5-10 років до 20 і пізніше).⁴ Разом з тим, з кінця 2007 року Центр Разумкова фіксує стабільне повільне падіння підтримки вступу до ЄС (з 54,2% у грудні 2007р до 44,4% в листопаді 2009р.⁵ Найвищий зафіксований показник підтримки - 65.1% у листопаді 2002 року. Таке повільне падіння підтримки вступу до ЄС, тим не менше, навряд пов’язано з погіршенням ставлення до власне Євросоюзу, а швидше обумовлено непослідовною політикою керівництва країни, з одного боку, та прохолодною і стриманою політикою Євросоюзу щодо України, з іншого боку.

Попри це, образ ЄС залишається загалом позитивним як в середовищі лідерів суспільної думки так і широкого загалу. Про це свідчать зокрема результати дослідження про сприйняття ЄС, оприлюднені в грудні 2010р⁶. Так, дослідження показало, що в лідерів суспільної думки Євросоюз асоціюється передусім з такими якостями, як сильний, могутній та великий, дружній, мудрий та розумний, тобто загалом домінують позитивні асоціації (70%). Також дослідження показує високу кореляцію між особистими цінностями респондентів та цінностями ЄС, на їхню думку. Серед таких цінностей лідирують економічне процвітання, мир та безпека і права людини Важливим показником позитивного ставлення до ЄС є підтримка вагомішої ролі Євросоюзу в таких сферах, як економічний розвиток, довкілля та зміна клімату, енергетична безпека та ін. Скажімо, 96% респондентів серед лідерів суспільної думки та 76% серед широкої громадськості підтримали ідею вагомішої ролі ЄС в економічному розвитку України. Така значна підтримка посилення впливу ЄС в різні сфери життя України ілюструє загальну довіру до інституцій Євросоюзу, що контрастує із низьким рівнем довіри до державних інституцій.

Разом з тим, хоча більшість досліджень свідчать про те, що українське суспільство позитивно оцінює Євросоюз та загалом підтримує ідею вступу до ЄС, існує проблема недостатніх знань про ЄС. Особливо ця проблема стосується широкої громадськості. 62% опитаних зізнались, що «не дуже добре знають» або «зовсім не знають» ЄС⁷. Дійсне знання фактів про ЄС є навіть нижчим за декларовану обізнаність. Наприклад, лише деякі респонденти змогли правильно відповісти на питання, чи до складу ЄС входить 25 країн-членів (14%), чи євро – це спільна валюта для всіх членів ЄС (15%) та ін.⁸

Отже, можна робити висновок про те, що позитивне ставлення до ЄС є часто непроблематизованим та таким, що ґрунтується на позитивних стереотипах радше, ніж на конкретних знаннях про сучасний розвиток Євросоюзу.

Позитивний образ Євросоюзу, який великою мірою тримається на стереотипах про високий рівень життя та добробуту в європейських країнах, є одним з вимірів громадської думки. Інший вимір стосується публічного дискурсу про Євросоюз та Європу як географічно-культурну цілісність. Історичний контекст обумовив те, що Європа є важливим культурним маркером в українському дискурсі про національну ідентичність. Європа та Росія виступають своєрідними полюсами в дискусіях про українську ідентичність. Потужною є традиція визначати українську національну ідентичність через ствердження належності України до європейської цивілізації. Ідея повернення України до Європи конструюється багатьма інтелектуалами як національна ідея України⁹. Відтак, це спричинило міфологізацію Європи як втілення ідеалу суспільно-політичного устрою та культурної спільноти. Ще з початку незалежності України теза про інтеграцію в Європу стала мало не ознакою доброго смаку¹⁰: чи не всі мейнстримні партії мали у своїх програмах положення про підтримку європейської інтеграції. Разом з тим, про-європейська риторика великою мірою залишилась лише риторикою, не підкріпленою системними трансформаціями, що їх передбачає європейська інтеграція, - процес, який деякі дослідники¹¹ визначили як декларативну європеїзацію.

Безумовно, Помаранчева Революція сприяла відновленню у публічному дискурсі тези про реінтеграцію в Європу, а отже – в ЄС. Представники нової владної еліти стверджували про оновлений характер “європейського вибору”, підкріплений реальним поступом у напрямку європейської інтеграції. Однак євроінтеграційна політика “помаранчевої” еліти не була надто успішною, що призвело до деякої зміни в публічному дискурсі про Європу. Розчаровані слабким прогресом в інтеграції та відсутністю чітко задекларованої перспективи членства з боку ЄС, прихильники євроінтеграції критикували політику Євросоюзу, стверджуючи, що Україна є частиною Європи, а не сусідом, а відтак заслуговує на інший підхід. Крім того, більш поширеними стали тези про так званий “межовий характер” України, про особливості, що вирізняють її від Європи та Росії. І хоча такий підхід фактично пропонує інший формат відносин України та Євросоюзу або принаймні модифікований варіант європейської інтеграції, все ж навіть у такому дискурсі Європа наділяється позитивними характеристиками, як-от: розвинена, прогресивна, демократична тощо.

Медійний дискурс в Україні є також цікавим для аналізу образу Євросоюзу в українському суспільстві. Попередній аналіз свідчить, що в мас-медіа домінує компліментарна риторика щодо Євросоюзу. Скажімо, частими є апеляції до успішного досвіду країн ЄС в різних сферах соціального життя, економічної політики, охорони довкілля тощо. Разом з тим, в українському медійному дискурсі бракує матеріалів безпосередньо про Євросоюз, про проблеми, які вирішують інституції ЄС, про політики, що їх розробляє та реалізовує ЄС.

Більшість матеріалів стосується відносин Україна-ЄС та є радше новиннєвого, аніж аналітичного характеру. Останнім часом значного висвітлення набули теми візової політики Євросоюзу та проблем, з якими зіштовхуються українці для отримання візи до країн ЄС. Загалом, в українському медійному дискурсі переважають новиннєві матеріали, які стосуються двосторонніх відносин між Україною та ЄС, але є відчутний брак інформації про внутрішні процеси та дискусії в ЄС, конкретні ухвалені рішення та політики.

За таких умов, коли в суспільстві існує позитивне та прихильне ставлення до Євросоюзу, але бракує знань про ЄС та суть процесів європейської інтеграції, – вагомою є роль організацій громадянського суспільства. Саме мережа організацій третього сектору має спроможність забезпечити громадськість як експертним так і адаптованим для всього населення знанням про європейську інтеграцію, що сприятиме покращенню загальної обізнаності з питанням, а відтак – ефективнішій інтеграції на всіх рівнях. Адже поінформованість суспільства є необхідною умовою демократизації.

В Україні серед неурядових огранізацій, що займаються питаннями європейської інтеграції, переважають експертні аналітичні центри, які аналізують стан законодавства, відповідність нормам та практикам ЄС, виконання угод між Україною та ЄС, трансформаційні можливості, які забезпечують програми співпраці з ЄС, зокрема через інструмент Європейської політики сусідства. Успішними прикладами таких організацій є Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, Міжнародний центр перспективних досліджень, Фонд “Демократичні ініціативи” та ін. Останнім часом особливу увагу аналітичні центри приділяють моніторингу виконання Порядку денного асоціації між Україною та ЄС (окремо створений проект “Громадський моніторинг виконання Порядку денного асоціації між Україною та ЄС” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”). Однією з недавніх ефективних ініціатив є створення громадської організації “Європа без бар’єрів”, експерти якої здійснюють дослідження візово-міграційної сфери ЄС та публікують аналіз візових практих країн Євросоюзу щодо українців.

Проекти третього сектору на підтримку європейської інтеграції найчастіше фінансуються великими міжнародними фондами або їх представництвами (наприклад, Представництво Фонду Конрада Аденауера, Міжнародний Фонд “Відродження”, Фонд ім. Стефана Баторія та ін.), Делегацією Європейського Союзу в Україні. Крім того, деякі українські фонди також почали підтримку євроінтеграційних проектів. Наприклад, Фонд Віктора Пічнука фінансує діяльність Ялтинської Європейської Стратегії (YES) як форуму високого рівня для проведення кампанії на підтримку членства України в Євросоюзі. Локальну діяльність з інформування про ЄС та європейську інтеграцію здійснюють молодіжні євроклуби та Мережа Центрів європейської інформації України.

Хоча в Україні існує значна кількість громадських ініціатив та організацій, які займаються питаннями європейської інтеграції, їхня діяльність часто не виходить за межі певного експертного середовища. Як наслідок, фахове знання про європейську інтеграцію зосереджується у досить вузькому колі, а широка громадськість залишається мало поінформованою. Тісніша співпраця громадських організацій та мас-медіа зможе забезпечити поширення інформації та стимулювати обговорення процесів європейської інтеграції України на різних рівнях, як в експертних колах, мас-медіа, так і на рівні громадських дискусій.

Опитування громадської думки та аналіз публічного дискурсу показує, що українське суспільство загалом має позитивне ставлення до Євросоюзу та навіть романтизує Європу, асоціюючи з нею добробут, демократію та безпеку. Разом з тим, низький рівень знань та поінформованості про ЄС та європейську інтеграцію є тим викликом, відповідь на який можуть дати організації громадянського суспільства, забезпечивши суспільство знанням та платформою для дискусій щодо процесів демократичних перетворень та європейської інтеграції України. Разом з випрацюванням відповідних рішень та політик, ця складова є неодмінною умовою впливу громадянського суспільства на євроінтеграцію України.

http://eu.prostir.ua/library/248077.html