А. Квасневський: для Києва єс цікавіший, ніж Росія
Петро Куспись | BBC
Колишній польський президент Александр Квасневський каже, що відносини між Україною та Польщею завжди були важливими та пріоритетними. Хоча й багато аналітиків твердять, що найкращими вони були саме за час його правління (1995-2005рр). Практично одночасно лідером України був Леонід Кучма.
Саме за президентства Квасневського Польща стала членом Європейського Союзу, і з того часу, як він сам висловився, є незмінним адвокатом наближення України до ЄС. У час, коли Радянський Союз почав розпадатись, пан Квасневський якраз став лідером Соціал-демократичної партії. В інтерв'ю Бі-Бі-Сі він сказав, що стежив за подіями в Україні і добре пам'ятає грудневий референдум про незалежність. Александр Квасневський: Його результати і те, що українці настільки рішуче проголосували за свою незалежність, було великою несподіванкою для існуючого тоді Радянського Союзу, а також для Європи. Я не знаю, чи це не було також великим сюрпризом для самої української еліти. Пізніше, як наслідок референдуму, ухвалено декларацію про незалежність. Важливо, що Польща була першою країною у світі, яка визнала незалежну Україну. Мені здається, що це значною мірою вплинуло на формування польської політики щодо України протягом наступних десятиліть – активної і сприятливої для прагнень України. Те, що відбулося у 1991 році, має велике історичне значення. Коли ми писатимемо книгу про історію Європи, український референдум і проголошення незалежності будуть внесені до неї як знакові події, що змінили геополітичну архітектуру Європи і нанесли на її карту важливу європейську країну з 50-мільйонним населенням. Бі-Бі-Сі: Невдовзі після проголошення Україною незалежності формально розпався Радянський Союз. Чи Ви не боялися, що події, які відбувалися тоді на Сході, могли якимось чином завдати шкоди Польщі? Александр Квасневський: Це, звісно, викликало великі побоювання. Було багато питань. Цей процес відбувався на наших очах. Пам'ятаймо, що він розпочався у 1989 році виходом із сфери радянського впливу цілої Центрально-Східної Європи. Пізніше відбулися протести і боротьба за суверенітет в Прибалтиці, потім приєдналася до цього процесу велика Україна. Це викликало багато питань і сумнівів. Ми хвилювалися. Пам’ятаймо, що тоді в Польщі і в інших країнах Центральної Європи перебували радянські війська. Ситуація була непростою. Нам здавалося, що процес незворотній. Навіть під час путчу Янаєва було зрозуміло, що процес незровотній, і поразка цього путчу мало кого здивувала. Справи зайшли занадто далеко, щоб можна було повернути хід історії таким військовим, міліцейським методом. Окрім того, у Польщі раніше відбулися демократичні вибори. У нас був демократично обраний президент, ми мали численні політичні партії у парламенті. Отож цей шлях змін для Польщі був однозначним. Натомість, звісно, я сподівався, як багато людей у Польщі, що цей процес визволення колишніх радянських країн може звільнити різних демонів, може принести багато жертв, як це було в деяких випадках. Пам’ятаймо про те, що у Польщі було важливе, міцніше, ніж в інших країнах радянського блоку, – широка політична згода відносно свободи, демократії і місця Польщі у європейських структурах. Не було істотних політичних угрупувань, які б оскаржували цей вибір. Бі-Бі-Сі: Після розпаду Радянського Союзу, дві самостійні держави – Україна та Польща – почали налагоджувати двостороннє співробітництво. Які події або період – на Вашу думку – належать до найскладніших в українсько-польських відносинах після 1991 року? Александр Квасневський: Можна сказати, що ми маємо два явища, а одне з них дуже позитивне і послідовне, по польській і по українській стороні. Українсько-польські відносини вважаємо надзвичайно важливими, навіть пріоритетними. Так було за часів Леоніда Кучми, Віктора Ющенка, так є тепер, коли президентом став Віктор Янукович. У Польщі так було під час моєї десятирічної роботи на посаді президента і за Леха Качинського. Значною мірою цю політику продовжує тепер Броніслав Коморовський. Наші політичні контакти є на високому рівні, маємо велику динаміку і взаємну відкритість. Протягом багатьох років, особливо останніх семи, відколи наша країна стала членом Європейського Союзу, Польща незмінно є адвокатом наближення України до ЄС. Ми хочемо, щоб Україна колись стала членом Європейського Союзу. Я думаю, що польське президентство в ЄС цими днями може мати важливе значення для переговорного процесу з питань угоди про асоціацію України і Європейського Союзу, а також угоди про вільну торгівлю. Якщо б вдалося досягти домовленостей під час польського президентства, це було б переломним моментом. Ми відкрили кордони; багато громадян України перебувають у Польщі; налагоджене співробітництво на рівні міст, а також між вишами. Говорячи про складні моменти, було їх декілька. Україна переживала важкий період і вимагала підтримки у зв'язку із звинуваченнями у справі Гонгадзе, а також у відомій справі "Кольчуга", що було неправдою. Тоді я мав прийняти на себе роль європейського лідера, який не зменшив своєї довіри до української влади, до президента Леоніда Кучми. Я пам'ятаю складний саміт НАТО "Партнерство заради миру" у Празі, під час якого я мав активно працювати, щоб Захід не змінив свого підходу до України. Це було складно. Другим важким моментом була реалізація декларації про примирення наших народів, яку ми підписали з Леонідом Кучмою у Київському університеті. Частиною цієї декларації була підготовка до проведення річниці волинського злочину. Ці історичні події дуже поділили українців і поляків, і коштували життя кількохсот тисяч людей з обох боків. Ці дані остаточно не визначено, але мова йде про 200 тис. жертв. Урочисті заходи в Павлівці, в яких ми брали участь з Леонідом Кучмою, були дуже важливими. Пізніше цей процес примирення продовжували президенти Лех Качинський і Віктор Ющенко, однак з серйозним дисонансом, яким було - в останніх днях президентства Ющенка – присвоєння Степану Бандері звання Героя України. Річ не в тому, що визнано його героєм. Я розумію, що постать Бандери завжди ділитиме українців і поляків. Інакше сприймають його українці, інакше поляки. Натомість мова йде про те, яким чином це здійснив президент Ющенко, здається дуже безвідповідально – в останній момент, без серйозної дискусії, яка мала б бути між Україною і Польщею. Процес примирення, який має свої наступні етапи, звісно є таким складним моментом. Сьогодні до числа складних факторів я б зарахував переговори відносно угоди про асоціацію і зменшення довіри до України у зв'язку із сумнівами щодо справи Юлії Тимошенко, серйозною критикою стану судочинства в Україні, незалежності судів, боротьби з корупцією. В даному випадку переді мною знову важливе завдання – переконати наших європейських партнерів, а водночас українців, до змін, щоб у цих переговорах Україна була достовірною. Я думаю, що також в економічному плані ми могли досягти значно більше. Бюрократичні бар'єри і корупція є серйозними перешкодами для збільшення польських інвестицій в Україні. Також не вирішено питання повернення податку ПДВ. Ця тема постійно з'являється протягом останніх років. Отож список проблем чималий. Однак якщо б ми порівняли позитивні і негативні сторони українсько-польського співробітництва, то протягом останніх двадцяти років переважають позитиви. Це винятковий період, дуже плідний і перспективний. Бі-Бі-Сі: Ви говорили про Європейський Союз. Беручи до уваги Ваш досвід і компетенцію, Ви найбільш обізнаний в українських питаннях політик в Польщі і Європі. На Вашу думку, чи є шанси, щоб Україна приєдналася до Європейського Союзу вже найближчими роками? Чи це взагалі можливо, беручи до уваги коливання Києва між Європейським Союзом і Митним союзом Росії, Білорусі і Казахстану? Александр Квасневський: По-перше, рішення про те, де бути Україні, має приймати Україна. Це питання не можна вирішити у будь-якому іншому місці. Я вірю, що більшість українців зацікавлена у тому, щоб підключити Україну до європейського кровообігу, кажучи прямо, щоб Україна стала членом Європейського Союзу. Я не знаю, чи це буде за кілька чи за кільканадцять років, але це реальна перспектива. Я думаю, що Україна – з точки зору концепції Європи - є природнім її партнером: має європейське коріння, є частиною європейської культури, традиції, історії. Натомість якщо йдеться про Митний союз з Росією, про який ви запитали, рішення буде прийнято у Києві. Коли б я був сьогодні лідером України, поставив би собі таке питання: якщо ми правильно оцінюємо потреби України, визнаючи, що найбільшою потребою є економічна і соціальна модернізація, зміцнення громадянського суспільства, правової держави, утворення сучасної держави згідно з сучасними світовими стандартами, тоді пропозиція, яку Україна має з боку Європейського Союзу, несумісна з тим, що може запропонувати Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану. Вступ до Митного союзу означатиме для України прийняття частки таких самих проблем. Адже країни-члени союзу, зокрема Білорусь і Росія, стоять перед такими самими викликами щодо модернізації. Натомість Європейський Союз, маючи великий досвід, вагомий потенціал, фінансові ресурси і ринок, може бути значно цікавішим і ефективнішим партнером. Моя відповідь як українського лідера була б чіткою: слід докласти усіх зусиль, щоб вступити до Європейського Союзу. Це нелегкий процес. Пам'ятаймо, що Польща розпочала переговори відносно угоди про асоціацію у 1991 році, а приєдналася до Європейського Союзу у 2004 році. Розмови тривали тринадцять років. Ми не лише вели діалог, але й працювали. Це був період великих змін у польському законодавстві, економіці, державних установах. Україна має виконати таку ж роботу, домашнє завдання в сфері права, правосуддя, боротьби з корупцією. Має також попрацювати над питанням децентралізації держави – створити ефективні механізми для місцевої спільноти. Українці мають перед собою багато роботи, а у кінці - вступ до Європейського Союзу, і це буде найкраще рішення для України, яке тільки можна собі уявити. Польща є чудовим доказом цього твердження. У результаті вступу до Європейського Союзу ми отримали багато користі і небагато клопотів, навіть якщо зараз йде мова про економічну кризу у Європейському Союзі.
|
http://eu.prostir.ua/library/248859.html