5. Методика навчання прийомам стрільби при діях на бронетранспортерах

Навчання стрільбі при дії на бронетранспортерах проводити: після вивчення питань розміщення особового складу у бронетранспортері, посадки і висадження з нього, що відпрацьовують на заняттях по стройовій, тактичній підготовці і інших предметах навчання, а також після засвоєння прийомів ведення вогню при діях у пішому порядку.

Спочатку навчання стрільбі із бронетранспортерів варто проводити на макетах БТР (нерухомих, хитних і тих, що рухаються). При цьому стежити, щоб у розмірах і формі внутрішнього встаткування макета БТР не було відхилень від розмірів і форми реального бронетранспортера. Один з бортів нерухомого (хитного) макета БТР доцільно залишити відкритим, для того щоб керівник мав можливість спостерігати за діями тих, яких навчають, і виправляти їхні помилки.

Найбільш зручними варто вважати хитні макети, на яких можна проводити навчання стрільбі з місця, з коротких зупинок і з ходу.

Для навчання стрільбі з місця і з коротких зупинок можна користуватися тими ж приладами, які застосовуються при навчанні стрільбі у пішому порядку.

Навчання стрільбі звичайно починають на нерухомих макетах БТР.

Хитні макети БТР застосовуються для навчання стрільбі з коротких зупинок, а також з ходу.

На макетах, що рухаються, БТР і на штатних бронетранспортерах удосконалюються навички у стрільбі з місця, з коротких зупинок і з ходу. У цей час проводиться, як правило, безпосередня підготовка тих, яких навчають, до виконання тієї або іншої вправи навчальних стрільб.

При навчанні прийомам стрільби із бронетранспортера керівник повинен пояснити тим, яких навчають, що вони можуть прийняти будь-яке зручне положення, яке забезпечує стійкість зброї і безпеку сусідів.

Ствол зброї пропускається у бійницю настільки, щоб забезпечувалася безпека при заряджанні. Ствол кулемета (РПК, ПК) пропускається у бійницю при складених назад ногах сошки. Поміщати і виймати ствол зброї з бійниці треба обережно.

Для заряджання зброї до нього приєднується магазин (коробка), досилається патрон у патронник і, якщо не має бути негайного відкриття вогню або не пішла команда «Вогонь», зброя ставиться на запобіжник. Патронна коробка при заряджанні кулемета Калашникова до нього може не приєднуватися, якщо приєднана коробка утрудняє прицілювання через бійницю. У цих випадках патронна коробка встановлюється на сидіння і утримується від зсуву помічником навідника.

Роблячи прикладку, ствол автомата і ручного кулемета подають якнайбільше вперед, а ствол кулемета Калашникова до упору газової камери у борт бронетранспортера. Під цівку автомата і ручного кулемета варто підкладати ремінь; звертається увага на те, щоб рукоятка затворної рами при стрільбі не вдарялася об оснащення бронетранспортера.

На навчанні стрільбі з місця не рекомендується затримуватися занадто довго, тому що ці прийоми будуть удосконалюватися при стрільбі з коротких зупинок. Тому керівник переходить до другого етапу навчання - стрільбі з коротких зупинок і вказує, що прийоми і правила ведення вогню з коротких зупинок не відрізняються від показаних раніше прийомів і правил стрільби з місця. Особливість складається в необхідності знаходити цілі, прицілюватися по них і відкривати вогонь у швидкому темпі, обумовленому декількома секундами. Це вміння досягається систематичними тренуваннями по нормативах, які від зупинки до зупинки поступово скорочуються (від 15 до 8 с).

Показавши всі прийоми приготування, керівник організує тренування. Характер коливань, що надають макету, повинні бути різним: можуть бути як плавні погойдування, так і різкі раптові поштовхи, вироблені через нерівні проміжки часу. Навчання починається при помірному коливанні. Керівник ще раз особисто показує досліджуваний прийом і звертає увагу тих, яких навчають, на рух рук, за допомогою яких зброя втримується в даному положенні. Потім по команді «До бою» ті, яких навчають, виготовляються і виконують досліджувані прийоми самостійно.

Після 2-3 тренувань («заїздів») керівник робить розбір. Характерними помилками в діях тих, яких навчають, можуть бути:

• опускання передпліччя правої руки вниз, у результаті чого приклад автомату не має гарної опори;

• розслаблення м'язів, що збільшує коливання зброї;

• хитке положення ніг («йорзання» ногами по дну бронетранспортера). Приступаючи до самого складного етапу - навчанню веденню вогню з ходу із бронетранспортера, керівник коротко зупиняється на особливостях і правилах цього виду стрільби. Бронетранспортер, що рухається, робить різні коливання (вертикальні, горизонтальні, кутовий, повздовжно - кутові і поперечно-кутові), що утрудняє спостереження за полем бою, особливо через бійниці. Видимі стріляючої через бійниці ділянки місцевості невеликі по своїх розмірах і до того ж швидко і різко змінюються при коливаннях бронетранспортера. Тому у бронетранспортері призначається більше число спостерігачів, чим у відкритій машині, і вони ведуть спостереження в усі сторони, негайно доповідаючи командирові про все замічене.

При стрільбі із бронетранспортера, що рухається, безупинно змінюються дальності до цілей. Це вимагає використання для стрільби

постійного прицілу, що забезпечує дальність прямого пострілу по цілі.

Стрільба з ходу ускладнюється і тим, що при веденні вогню із правого або лівого борту кулі відхиляються убік руху бронетранспортера. Величина цих відхилень зростає зі збільшенням швидкості руху машини і дальності стрільби. Тому для підвищення точності стрільби в умовах, коли коливання машини незначні і не утрудняють прицілювання, рекомендується робити винос точки прицілювання убік, протилежний напрямку руху машини. Наприклад, при швидкості бронетранспортера 12-15 км/год при стрільбі по фігурі, що біжить, на дальність 80-100 м величина виносу точки прицілювання складе біля однієї фігури.

При навчанні прийомам стрільби з кулеметів, які встановлені на БТР, треба домагатися від тих, яких навчають, уміння сноровисто і швидко переводити кулемети з похідного положення у бойове. При цьому варто звертати увагу на правильне припасування сидіння і налобника. Особлива увага при навчанні заряджанню кулеметів на БТР звертається на правильне вкладання стрічки в приймачі, а при заряджанні кулемета КПВТ і на енергійне відведення рукоятки перезарядження назад.

При навчанні наведенню кулеметів у ціль необхідно домогтися твердих навичок тих, яких навчають, у роботі з механізмами наведення. Спочатку потрібно навчити наведенню по бічному напрямку, а потім по висоті. Необхідно пояснити тим, яких навчають,, що найкращі результати стрільби досягаються при веденні вогню із закріпленими механізмами наведення. Для контролю за правильністю наведення кулемета у ціль під час стрільби з місця і з короткої зупинки керівник може зайняти місце навідника і перевірити правильність наведення кулемету у ціль. Стрільба з ходу ведеться з відкріпленими механізмами наведення.

При наведенні і стрільбі з кулемета той, якого навчають, утримується: лівою рукою за рукоятку маховика піднімального механізму, правою - за рукоятку маховика повороту башти.

Починаючи наведення, навідник послабляє лівою рукою гальмо башти, береться цією рукою за рукоятку маховика піднімального механізму, а правою рукою послабляє гальмо піднімального механізму і сполучає обрану поділку на сітці прицілу із точкою прицілювання. Механізми наведення при цьому повинні бути загальмовані так, щоб кулемети переміщалися горизонтально й вертикально з деяким зусиллям.

Вогонь по цілям відкривати в найбільш вигідні моменти, тобто коли ціль можна вразити раптово із близької відстані, добре видна і згрупована, підставляє фланг - або піднімається на весь зріст, наближається до місцевого предмета, по якому прицільні настанови уточнені стрільбою, і коли найбільше точно сполучена обрана поділка сітки прицілу з ціллю. Для відкриття вогню необхідно, не збиваючи наведення, великим пальцем натиснути на кнопку электроспуску відповідного кулемета або безпосередньо на спусковий важіль. Після виробництва черги певної довжини кнопку электроспуску (важіль) відпустити. Довжина черги регулюється навідником на слух.

Стрільбу з розсіюванням куль по фронту потрібно вести з відкріпленим механізмом горизонтального наведення плавно, без ривків, розсіювання повинно бути таким, щоб незалежно від розмірів і віддалення цілі на кожен метр її фронту доводилося не менш двох куль.

Для навчання навідників визначенню ширини цілей на різних рубежах виставляються звичайно дві фігури, що біжать, на фронті 100 м і керівник пропонує тим, яких навчають, запам'ятати величину цих відрізків на різних рубежах, потім при визначенні ширини цілі порівнювати її з раніше відбитими відрізками.

Для визначення нормальної швидкості розсіювання навідникові треба знати не тільки ширину цілі, але і час, необхідний на стрільбу з розсіюванням куль по фронту цілі в одну сторону. Цьому варто вчити навідників одночасно із придбанням ними навичок у визначенні ширини цілей. Наприклад, навідник визначив, що ширина цілі дорівнює 40 м. Він відразу повинен вирішити завдання: щоб мати дві кулі на 1 п. м, треба дати чергу в 80 патронів (40X2), темп стрільби кулемета ПКТ 600 постр./хв або 10 постр./с, виходить, щоб зробити 80 пострілів з розсіюванням куль, стрільбу потрібно вести від одного краю цілі до іншого протягом 8 с.

Навідники повинні також навчитися відраховувати час у секундах. При цьому ті, яких навчають, вимовляють числа, починаючи з 21 (21, 22, 23, 24, 25), так щоб проголошення кожного двозначного числа збігалося за часом з однією секундою. Спочатку перед очами тих, яких навчають, повинні бути секундоміри або годинник. Навідники по загальній команді «Раз» починають уголос відраховувати секунди, стежачи за стрілкою. Потім відлік проводиться навідниками в розумі, але як і раніше для контролю використається секундна стрілка. Потім ті, яких навчають, тренуються у відліку часу без годинника, а керівник перевіряє їх, стежачи по годинниках.

Відробивши зазначені вище питання, можна перейти до навчання навідників техніці ведення вогню розсіюванням куль по фронту.

Спочатку керівник вказує тим, яких навчають, ціль і її ширину, дальність до цілі і час розсіювання; наказує навести кулемет у лівий край цілі і зробити розсіювання по фронту. Потім проводиться навчання веденню вогню по цілям, ширина яких і дальність стрільби тим, яких навчають, невідомі. Надалі придбані тими, яких навчають, навички повинні закріплюватися при стрільбі холостими патронами.

При навчанні стрільбі з розсіюванням куль по фронту цілі необхідно вказати тим, яких навчають, на характерну помилку, таку, як запізнення з початком розсіювання, що приводить до поразки першої фігури багатьма кулями, а частина фігур залишається неураженою. Для поразки групової цілі з розсіюванням по фронту у ряді випадків буде недостатньо одного циклу розсіювання. Тому необхідно вміти робити розсіювання куль в обидва боки і тренувати в цьому тих, яких навчають.