Повноваження Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Конституції України, Кабінет Міністрів забезпечує суверенітет та економічну незалежність України, внутрішню та зовнішню політику держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента; розробляє і здійснює загальнонаціональні (загальнодержавні) програми економічного, науково-технічного розвитку держави; управляє об'єктами державної власності; розробляє проект Державного бюджету і забезпечує його виконання (після затвердження Державного бюджету України), подає Верховній Раді звіт про його виконання; здійснює заходи, спрямовані на забезпечення обороноздатності України, національної безпеки держави, безпеки громадського порядку, а також заходи боротьби зі злочинністю; організовує митну справу, забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також політики у сфері соціального захисту населення, освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина. На Кабінет Міністрів України покладено також обов'язок спрямовувати і координувати роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (ст. 116 Конституції України). Кабінет Міністрів України виконує інші функції, визначені Конституцією та законом України.

Третій вид державних органів — органи судової влади. Це — Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У сукупності вони становлять судову систему України, здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального, господарського судочинства.

Для органів судової влади характерним є те, що судді обираються на невизначений термін. Відокремлене місце від судової системи має Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від судів загальної та спеціальної компетенції порядком утворення (суддів Конституційного Суду України призначають Верховна Рада України, Президент і з'їзд суддів України), складом (18 суддів), специфікою судового провадження та його процедурою, особливістю юридичної сили та обов'язковості рішень Конституційного Суду, а також терміном призначення на посаду (дев'ять років без права бути призначеним на повторний термін).

Особливим видом державних органів, який не належить до жодної гілки органів державної влади, є органи прокуратури їх конституційний статус визначений розділом VII Конституції України.

Побудова в Україні громадянського суспільства, демократичної правової держави з пріоритетом прав людини супроводжується становленням і розвитком місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції України).

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села, селища, міста — самостійно розв'язувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України. Згідно з Конституцією України (ст. 140) та Законом України про місцеве самоврядування (п. 2 ст. 2, п. 1 і 2 ст. 10), воно здійснюється названими громадами як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Обрання депутатів місцевих рад відбувається згідно з Законом України від 6 квітня 2004 р. "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів".

До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, яких обирають жителі села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років (ч. 1, ст. 141 Конституції України).

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права таємним голосуванням обирають відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на його засіданнях (ч. 2, ст. 141 Конституції України).

Вибори проводяться в одномандатних виборчих округах. Одна й та сама особа не може бути кандидатом у депутати і кандидатом на посаду голови однієї й тієї ж ради.

Отже, територіальні громади й органи місцевого самоврядування є основними елементами системи місцевого самоврядування в Україні. Як окремі елементи цієї системи Закон про місцеве самоврядування називає ще сільського, селищного, міського голову, а також органи самоорганізації населення. У містах з районним поділом, за рішенням територіальної громади міста або міської ради, можуть утворюватися ще й районні в місті ради, а останні — утворювати свої виконавчі органи (ст. 5).

Місцеве самоврядування — невід'ємний елемент громадянського суспільства, яке прагне побудувати Україна. Отже, зі становленням такого суспільства відбуватиметься розвиток місцевого самоврядування в Україні.

Законодавство

1. Конституція України а порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою / Упоряд. В. О. Ковальчук. — X.: Бурун Книга, 2006. — 72 с.

2. Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. — К., 1996.

3. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №24. — Ст. 170.

4. Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. // Голос України. — 2001. — 6 березня.

5. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 р. / Голос України. — 2004. — 16 квітня.

6. Закон України "Про вибори народних депутатів України" від 25 березня 2004 р. // Голос України. — 2004. — 20 квітня.

7. Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" // Голос України. — 2004. — 23 квітня.

8. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 2.

Література

1. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 2003.

2. Конституційне право України: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — К.: Ін Юре, 2002.

3. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. — 4-те вид., випр. та доп. — К.: Атіка, 2006. — 668 с.

4. Фрицький О. Ф. Конституційне право України. — К., 2000.