3. Оцінка міжнародної конкурентоспроможності приватного підприємства «Ідеал»

3.1. Теоретичні основи формування конкурентоспроможності підприємства

Конкуренція – це суперництво, економічна боротьба, змагання між продавцями – виробниками за право здобуття максимального прибутку і між покупцями при покупці товарів за велику вигоду.

Конкурентна боротьба сприяє ефективному використанню обмежених ресурсів. Ресурси розподіляються по галузях і видах виробництва так, щоб продукція, отримана від цих ресурсів, приносила їм прибуток. Вона є регулюючою силою в умовах ринку.

Конкуренція виконує в ринковій економіці важливу функцію – вона змушує виробників враховувати інтереси споживача, а значить, і інтереси суспільства в цілому. В ході конкуренції ринок з безлічі товарів відбирає лише ті, які потрібні споживачам. Саме їх вдається продати. Інші ж не користуються попитом, і виробництво їх скорочується.

Конкуренція є конкретним механізмом, за допомогою якого ринкова економіка вирішує фундаментальні питання: що, як і для кого виробляти?

Конкуренція грає важливу роль в ринкових стосунках. Вона стимулює розвиток економіки і самих працівників, діяльність самостійних одиниць.

Через неї товаровиробники як би контролюють один одного. Їх боротьба за споживача призводить до зниження цін, зменшення витрат виробництва, поліпшення якості продукції, розвитку науково-технічного прогресу.

Конкуренція є суперництвом суб'єктів господарської діяльності для досягнення найбільш високих результатів в своїх інтересах. Як економічний закон конкуренція виражає причинно-наслідковий зв'язок між інтересами суб'єктів господарювання і результатами в розвитку економіки.

За наявності конкуренції на ринку виробники постійно прагнуть понизити свої виробничі витрати, аби збільшити прибуток. В результаті підвищується продуктивність, знижуються витрати і компанія дістає можливість зменшити ціни. Конкуренція також спонукає виробників покращувати якість товарів і постійно збільшувати різноманітність пропонованих товарів і послуг. Таким чином, виробники вимушені постійно боротися з конкурентами за покупців на ринку збуту шляхом розширення і поліпшення асортименту високоякісних товарів і послуг, пропонованих за нижчими цінами. Від цього виграє споживач.

Основні умови виникнення конкуренції:

1. повна господарська (економічна) відособленість кожного товаровиробника;

2. повна залежність товаровиробника від кон'юнктури ринку;

3. протистояння всім іншим товаровиробникам в боротьбі за купівельний попит.

Конкуренція – найважливий елемент ринку, що грає роль в підвищенні якості продукції, робіт і послуг, зниженні виробничих витрат, в освоєнні технічних новинок і відкриттів.

Функції конкуренції

Конкуренція направляє обмежені ресурси в ті галузі і види діяльності, на продукцію і послуги яких є попит. Це називається алокаціонною функцією або функцією розміщення.

Інноваційна функція конкуренції полягає в стимулюванні впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, випуску нових видів продукції і послуг, підвищення якості продукції і послуг, і так далі.

Функція конкуренції, що полягає в створенні умов для здобуття доходів і прибутку найбільш успішними підприємствами, що наводить до банкротства підприємства, чия продукція і послуги не користуються попитом у споживача, називається розподільною.

Конкуренція є інструментом (засобом), яке перешкоджає виникненню і існуванню стійкої монопольної влади на ринку. Наприклад, монополіст може призначити ціну. В той же час конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед декількох продавців. Чим досконало конкуренція, тим справедливіше ціна. Тобто конкуренція володіє контролюючою функцією.

Конкуренція сприяє встановленню рівноважної ціни, рівнянню попиту і пропозиції. На чисто конкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний контроль над ціною продукції, мають настільки невелику частину від загального обсягу виробництва, що збільшення або зменшення її випуску не робитиме відчутного впливу на ціну товару. [1]

Певний внесок у розвиток теорії конкуренції Адама Сміта зробили Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макконелл, С.Л. Брю, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробів, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені. Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані деякими авторами.

«Конкуренція є прагнення якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ», - вважає сучасний американський економіст П. Хайне. Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні.

К. Р. Макконелл і С. Л. Брю вважають, що конкуренція - це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його. И. Шумпетер визначав конкуренцію як суперництво старого з новим, з інноваціями.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція - процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним.

Конкуренція веде до кращого використання здатностей і знань. Більша частина досягнутих людських благ отримана саме шляхом змагання, конкуренції.

Ключові фактори успіху (або конкурентні переваги) — це характерний для певної галузі перелік чинників, що приносять їй переваги перед іншими галузями (наприклад, у боротьбі за інвестиції за рахунок більшої прибутковості або швидкості обороту капіталу), а також одним підприємствам галузі над іншими. Ці фактори не є постійними, вони змінюються залежно від: особливостей галузей; сегментів ринку, що обслуговуються, а також часу та ета-пу «життєвого циклу» галузі та підприємства.

Ключові фактори успіху базуються на: науково-технічному рівні виробництва та продукту; рівні маркетингу; рівні менеджменту; організаційно-технічному рівні виробничих процесів; фінансово-економічному рівні під-приємства; рівні персоналу тощо.

Для кожної галузі є свої специфічні вимоги до комбінації наведених ключових факторів успіху, але для процвітаючого підприємства будь-якої галузі кожний із них може стати інструментом перемоги в конкурентній боротьбі.

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єкта дослі-джень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо.

В стратегічному управлінні найчастіше конкурентоспроможність розглядається в двох аспектах:

1) конкурентоспроможність товару (продукції) тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обрано-го ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

2) конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Конкурентоспроможність продукції. Виразом конкурентоспроможно-сті підприємства є продукція, яку воно виготовляє. Більшість моделей, що використовуються для аналізу «портфелю підприємства», базується на визначенні конкурентоспроможності продукції. Кожний з етапів життєво-го циклу товару має специфічні характеристики конкурентоспроможнос-ті. Так, на перших етапах — зародження та вихід на ринок — ними мо-жуть бути швидкість проектних робіт і час виходу на ринок. Далі на перший план виходять показники рентабельності, продуктивності тощо.

Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть задовольняти потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той чи інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентоспроможний продукт випускає підприємство. Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності (рис. 3.1).

Параметри конкурентоспроможності — це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

 

Рис. 3.1. Параметри та показники конкурентоспроможності

В історичному вимірі теорія конкурентоспроможності, яка прийшла на зміну теорії порівняльних переваг, обумовила основні закономірності та тенденції розвитку конкурентоспроможності як одного з елементів ринкового механізму господарювання (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1