1. Подорож файловою структурою разом із Провідником.

Програма Провідник (файл explorer.exe, рис. 12) призначена для навігації (подорожі) файловою структурою і виконання дій з її об'єктами: копіювання, переміщення, перейменування, відшукання файлів і папок тощо.

Рис. 12. Вікно програми Провідник.

Вікно складається з двох головних частин: дерева папок ліворуч і робочого поля зі змістом активної папки праворуч. Додатково можна увімкнути панель інструментів і рядок статусу. Панель інструментів користувач може налаштовувати на свій розсуд, додаючи за допомогою команди ВИГЛЯД нові кнопки, але на навчальних комп'ютерах ми не рекомендуємо це робити.

Програма дає змогу переглядати вміст папок, відкривати будь-яку папку і виконувати дії з її вмістом: запускати програми, переміщати, копіювати ярлики, файли, інші папки тощо.

Навігація файловою структурою. Щоб розкрити і переглянути вміст будь-якої закритої папки, потрібно або клацнути один раз на її значку на дереві (тобто у лівому вікні), або клацнути двічі на значку потрібної папки у правому вікні. Таким способом, наприклад, готують папку-сервер, яка містить об'єкти, що пересилатимуть у папку, яку називатимемо клієнтом.

Розглянемо, як готують папку-клієнт до приймання об'єктів. Перед назвою папок на дереві може бути позначка « + » чи «-». Відсутність позначки свідчить про те, що папка порожня або містить лише файли. Позначка « + » означає, що папка закрита і ній є інші папки. Щоб побачити структуру цієї папки у вигляді гілки дерева, потрібно клацнути на позначці «+». Щоб згорнути гілку дерева, слід клацнути на позначці «-». Клацаючи на цих позначках, отримують доступ до певної папки. Тепер потрібні файли чи папки можна вибирати і перетягувати з папки-сервера у правому вікні на піктограму папки-клієнта, що є на дереві у лівому вікні. Папку-клієнт під час цього процесу від­кривати не потрібно. Якщо це необхідно зробити, то слід викликати контекстне меню потрібної папки і виконати команду Відкрити.

Файлова структура є багаторівневою. Найвищим рівнем є робочий стіл, який містить папки «Мій комп'ютер», Кошик тощо. На рис. 12 показано декілька рівнів файлової структури диска С:. Якщо клацнути на піктограмі папки Program Files, на її назві чи позначці « + », то вміст папки відобразиться у правому вікні, а у лівому отримаємо структуру папки.

Навігація у правому вікні здійснюється методом клацання на папках для руху вниз по структурі або на кнопці Вгору на панелі інструментів для руху вгору. Вигляд значків тут можна змінювати на малі, великі, на таблицю. Назви файлів можуть відображатися з розширеннями або без них. Деколи це викликає незручність. Щоб розширення (bat, СОГП, ЄХЄ, txt тощо) подавались на екран завжди, потрібно зняти передостанній прапорець на закладці Перегляд у вікні Параметри команди«+» Вигляд, а у Windows XP у вікні Параметри папки... пункту Сервіс.

Щоб у правому вікні побачити головні властивості об'єктів (назву, тип, обсяг, дату внесення останніх змін, дату створення, атрибут, власника, автора, тему, категорію тощо), піктограми слід подавати у вигляді таблиці. Сукупність властивостей, які відображатимуться, можна підібрати за допомогою команди Вибрати стовпці в таблиці... з пункту Вигляд головного меню програми. Якщо об'єктів багато, їх варто впорядковувати (за іменем, обсягом, датами, власниками, авторами тощо). Щоб впорядкувати об'єкти за зростанням значення деякої властивості, у її заголовку треба клацнути мишею. Щоб упорядкувати в зворотному напрямку, слід клацнути ще раз.

2. Дії з об'єктами та їхніми групами. Переміщати, копіювати, вилучати можна один об'єкт або групу об'єктів. Групу утворюють способом виокремлення об'єктів, клацаючи мишею на назві в режимі натиснутої клавіші Ctrl.

Виокремити (об'єднати в групу) всі об'єкти можна за допомогою комбінації Ctrl+A.

Щоб виокремити об'єкти від першого до заданого, достатньо клацнути мишею над першим і останнім у режимі натиснутої клавіші Shift.

Дії копіювання і переміщення об'єктів можна виконати двома головними способами: 1) за допомогою буфера обміну, використовуючи меню програми, панель інструментів чи комбінацій клавіш; 2) методом перетягування піктограм об'єктів.

Використання буфера обміну. Розглянемо три важливі комбінації клавіш, які можна використовувати в різних програмах:

• Ctrl+X – забрати вибрані об'єкти в буфер обміну;

• Ctrl+C – копіювати вибрані об'єкти в буфер обміну;

• Ctrl+V – вставляти зміст буфера у потрібне місце.

З методом перетягування ви знайомі. Цей метод рекомендуємо застосовувати і в програмі Провідник. Зазвичай вибрані об'єкти із заздалегідь відкритої папки-сервера перетягують у папки, що є на деревоподібній лівій частині вікна, користуючись смугою вертикального прокручування для відшукання папки-клієнта.

3. Програма Total Commander. Total Commander (TC) – це програма для виконання дій над об'єктами за допомогою вікон двох папок (зокрема, дисків), одне з яких є активним (віддавачем, сервером), а інше – пасивним (приймачем, клієнтом). Раніше ця програма називалася Windows Commander.

Для ТС збережені головні принципи роботи, характерні для програм з двовіконним інтерфейсом (Norton Commander, FAR тощо).

Розглянемо вікно програми ТС (рис. 13). Воно містить меню, панель інструментів, два робочі вікна (які називають панелями) з рядками заголовків, засоби для активізації дисків, вертикальні смуги прокручування, рядок статусу, командний рядок, рядок функціональних клавіш.

Одне з робочих вікон (ліве) є активним, інше – пасивним. Характерні риси активного вікна: 1) наявність ледве замітної пунктирної рамки для виокремлення об'єктів; 2) відображення активного шляху перед командним рядком; 3) виокремлений кольором рядок заголовків.

За допомогою ТС особливо зручно:

• візуально відшукувати папки і файли;

• упорядковувати назви файлів і папок;

• переглядати файли (F3);

• створювати (Shift+F4) і редагувати (F4) текстові документи;

• копіювати (F5);

• переміщати чи перейменовувати об'єкти (F6);

• створювати папку (F7);

• вилучати об'єкти (F8);

• архівувати, розархівовувати файли;

• запускати програми на виконання тощо.

Щоб відкрити папку, слід клацнути на ній двічі, а щоб закрити

Рис. 13. Вікно програми Total Commander (Windows Commander).

(піднятися на рівень угору), слід клацнути на значку, який має вигляд двох горизонтальних крапок.

Програма має багатомовний інтерфейс, зручну панель інструментів, що дублює команди меню і дає змогу швидко запускати часто вживані програми, а також звичний для користувачів з досвідом рядок функціональних клавіш F3-F8. За допомогою команд головного меню файли можна архівувати, поділяти на частини, шифрувати і розшифровувати, групувати, надавати права доступу тощо.

Total Commander має особливо зручні засоби організації FTP-зв'язку, призначеного для пересилання файлів з комп'ютера на комп'ютер в Інтернеті чи Інтранеті.

Стартова ситуація і завдання.

На робочому диску повинна бути папка групи, а в ній – власна папка. Використовуючи програму Провідник, власну папку потрібно наповнити копіями будь-яких шести об'єктів, упорядкувати їх і перемістити в папку А1. Використовуючи програму ТС, слід наповнити папку В2, створити і наповнити папку Звіт4, застосувати архіватор і наповнити власну папку. Слід скурпульозно дотримуватись ходу роботи, щоб результат відповідав еталону.

Хід роботи

1. Запустіть програму Провідник.

Увімкніть, якщо треба, панель інструментів командами Вигляд => Панель інструментів.

2. Перегляньте дерево папок, знайдіть і відкрийте «Мій комп'ютер», диск С:, папку Temp.

Перепишіть назви і властивості трьох об'єктів у звіт, задавши вигляд значків Таблиця.

3. Перегляньте дерево, щоб знайти і відкрити папку «Недавні документи» у Windows ХР або «Документи» у Windows 9x.

4. Виберіть чотири будь-які піктограми з цієї чи іншої студентської папки і скопіюйте їх у власну папку способом перетягування піктограм.

Для цього спочатку утворіть групу з піктограм, на дереві папок клацніть на значку «+» поряд з папкою групи, перетягніть групу на піктограму власної папки, утримуючи праву клавішу миші. Відпустіть клавішу і виберіть з меню команду Копіювати.

5. Скопіюйте ще дві піктограми з папки «Недавні документи» чи іншої папки у власну папку, використовуючи буфер обміну.

Виберіть файли у папці і скопіюйте їх у буфер обміну засобами меню програми Провідник (пункт Копіювати) або панелі інструментів (кнопка ). На дереві папок клацніть правою клавішею миші на назві особистої папки (можете її відкрити, а можете і не відкривати) і вставте в неї вміст одним із способів (перетягування піктограм чи використання буфера обміну) Який вам більше до вподоби (зручніший)?

6. Упорядкуйте назви піктограм у власній папці в алфавітному порядку.

Для цього праве вікно має функціонувати в режимі Таблиця (його задаємо в пункті Вигляд), а для впорядкування потрібно клацнути мишею на заголовку таблиці Назва (Name). Перепишіть упорядковані назви у звіт.

7. Упорядкуйте назви файлів в особистій папці за обсягом (Size), а потім за датою останніх змін (Date).

8. Створіть у власній папці таку структуру папок: Власна

Провідник

| А1

| А2

Командир

| В1

| В2

9. Перемістіть піктограми лише файлів і ярликів із власної папки у папку А1.

10. Запустіть програму Total Commander.

Для запуску програми двічі клацніть на її ярлику. У безплатній демоверсії програми вимагається додатково клацнути на одній з трьох кнопок для запуску програми. Яке вікно (ліве чи праве) у ТС тепер є активним, а яке – пасивним? Увага! Якщо вивчення програми ТС не передбачається, то пункти 16–19 виконайте засобами програми Провідник.

11. Активізуйте інше вікно.

Сусіднє вікно активізуйте клавішею Tab. Скористайтеся смугою прокручування, щоб переглянути вміст активної папки. Перепишіть повну назву активної папки у звіт. На якому диску вона розміщена?

12. Увімкніть російськомовний чи україномовний інтерфейс програми.

Конфігурація => Параметри => Мови => виберіть мову з меню.

13. Дослідіть кнопки панелі інструментів ТС.

Наведіть вказівник миші на кнопки панелі інструментів, зачекайте мить до появи пояснень призначення кнопки. Перепишіть призначення кнопок у звіт.

14. Дослідіть кнопки панелі інструментів Повно, Коротко. Натисніть на них і спостерігайте за змінами подання інформації в активному вікні власної папки.

15. Дослідіть кнопки панелі інструментів для впорядкування файлів За іменем, За розширенням, За обсягом, За датою.

Натисніть на них і спостерігайте за змінами розташування назв піктограм у вікні.

16. Створіть у власній папці папку з назвою Звіт4. Активізуйте в одному з вікон робочий диск, знайдіть і відкрийте власну папку. Для створення нової папки натисніть на клавішу F7 на клавіатурі чи клацніть на її кнопці {F7 СоздДир) у вікні. Введіть назву Звіт4 і натисніть на кнопку ОК.

16. Знайдіть і відкрийте папку А1 і скопіюйте її вміст у папку Звіт4.

Спочатку у сусідньому вікні відкрийте папку Звіт4. Файли в А1 виокремлюють клацанням миші з натисненою клавішею Ctrl або клавішею Insert. Копіювання – F5.

18. Перемістіть вміст А1 в В2. Переміщення – FG.

19. У папці Звіт4 створіть ще текстовий документ, давши йому назву Звіт, з текстом-відповіддю на одне будь-яке контрольне запитання.

Спочатку активізуйте папку Звіт4, виконайте Shift+F4 для виклику редактора Notepad вперше. Набравши текст, не забудьте закрити вікно текстового документа зі збереженням.

20. Зархівуйте файли у папці Звіт4 одним із доступних програмі ТС архіваторів. Спочатку файли об'єднайте у групу. Архів помістіть у папці Звіт4.

Архів – це файл, в який у стисненому вигляді поміщають інші файли. Детальніше архіви вивчатимемо в роботі № 5. Варто, щоб у сусідньому вікні була відкрита та ж сама папка Звіт4. У цьому разі архів поміщатиметься сюди автоматично. Виберіть групу файлів => Файли => Архівувати (pack) файли => виберіть архіватор Zip, Rar тощо => Змініть назву архіву із зазначенням шляху або погодьтеся з тою, що запропонує програма у діалоговому вікні, якщо папка Звіт4 була відкрита заздалегідь => ОК. Перепишіть у звіт назву файлу-архіву і його обсяг. Куди програма помістила файл-архів?

21. Відшукайте файл-архів (візуально, за іменем чи датою створення) і перемістіть його у власну папку.

22. Розархівуйте архів у власну папку.

Корисно, щоб в обох вікнах була відкрита власна папка. Виберіть файл-архів => Файли => Розархівувати (unpack) файли => Зазначте шлях до власної папки, наприклад Б:\МЕ-15\Прізвище, або погодьтеся з тим, що запропонує програма => ОК. Куди програма помістила розархівовані файли?

23. Вилучіть файл-архів.

Виберіть назву файлу і натисніть клавішу Delete або F8.

24. Запустіть програму Провідник і продемонструйте викладачеві структуру і вміст власної папки.

24. Після закінчення роботи закрийте всі вікна.

Висновки

Програма Провідник – це найзручніший засіб виконання дій над папками та файлами, зокрема, методом перетягування піктограм з правого вікна на піктограму папки у лівому вікні.

Програма Total Commander – це аналог відомої віддавна програми Norton Commander (NC). Вона стане у пригоді тим, хто має досвід роботи з NC, або тим, кому до вподоби робота з двовіконним інтерфейсом.

З набуттям практичних навичок роботи в Windows поступово переходьте до постійного користування програмою Провідник.

Якщо хід роботи виконано правильно, власна папка повинна містити набір піктограм, папку Звіт4 з набором піктограм, папки Провідник, Командир. Папка Провідник має містити порожні папки А1 і А2, а папка Командир – порожню папку В1 і папку В2 з набором піктограм (рис. 14).

Звіт має містити відповіді на запитання з пунктів 2, 6,10,11,13, 20, 22.

Практична робота № 5

Тема

MS Windows. Архіватори. Антивіруси. Робота з дисками.

Мета

Уміти архівувати і розархівовувати файли, захищати комп'ютер від вірусів, здійснювати нагляд за працездатністю комп'ютера і системи.

План

1. Архіватори.

2. Обслуговування дисків.

3. Відновлення системи і призначення завдань.

4. Антивірусний захист.

Теоретичні відомості

1. Архіватори. Архів – це файл, куди у стиснутому (у три – десять разів) вигляді поміщають інші файли. Для архівування файлів використовують програми-архіватори Zip, Rar тощо з приставкою Win, якщо програми призначені для ОС Windows. Програма Total Commander має доступ до програм архівування і сама пропонує назву архівному файлу (користувач може ввести іншу назву), дописує йому розширення zip чи гаг і розташовує

у папці, відкритій у сусідньому вікні. Щоб виконати архівування, файли вибирають і застосовують до них команду Pack з меню File. Зворотну дію (розархівування) виконують так: вибирають файл-архів і застосовують до нього команду Unpack.

Ще простіше файли чи папки можна занести в архів і вибрати з нього файл за допомогою програм WinZip чи WinRar (рис. 15). Для занесення в архів достатньо піктограму об'єкта опустити на ярлик програми WinZip і ввести назву архіву. Щоб виконати зворотну дію, достатньо клацнути на піктограмі архіву, вибрати потрібні об'єкти і виконати команду Extract, зазначивши адресу папки-кліента. Усі ці дії виконуються ще простіше – за допомогою команд Додати в архів (Add to Zip) чи Розархівувати (Extract files) в контекстних меню вибраного файлу чи головного меню програми відповідно, якщо програма-архіватор є на комп'ютері.

Рис. 15. Вікно програми WinRar.

Є змога архівувати об'єкти за допомогою команди Відправити... у zip-папку. Під час архівування стежте, щоб власні назви файлів не містили деяких заборонених архіватором символів кирилиці, наприклад, «і».

Якщо файли великі, то створюють багатотомні архіви. Наприклад, створюють томи по 1,4 Мбайта, щоб кожний том поміщався на окремій дискеті.

Якщо архів переноситься на інший комп'ютер, то на цьому комп'ютері повинна бути інстальована програма-архіватор того

ж формату стискування (zi p чи гаг), що й на «рідному» комп'ютері. Якщо такої програми немає, то архів не вдасться розпакувати. У цьому випадку створюють архів, який розпаковується автоматично (sfx-архів). Такий архів має розширення ЄХЄ, є виконуваним файлом і не потребує наявності програми-архіватора для свого розпакування.

Коли створюється архів, користувач має простежити, куди і під якою назвою програма має намір його зберегти. Ці параметри він може змінити, задавши потрібний шлях і назву в діалоговому вікні.

Програми класу WinRar зручні для самостійного вивчення. Усі команди меню, кнопки панелі інструментів і параметри налаштування режимів функціонування настільки зрозумілі, що тут немає потреби їх детально описувати. Ідеально діє принцип «plag arid play» сучасних інформаційних технологій – «вмикай і працюй».

2. Обслуговування дисків. Для обслуговування: дисків використовують системні програми або спеціалізований пакет програм Norton Utilities for Windows. До операцій обслуговування дисків належать:

1. форматування диска;

2. створення логічних розділів (дисків) на вінчестері в межах певної файлової системи;

3. зміна файлової системи, наприклад, перехід від FAT32 до NTFS;

4. очищення диска від непотрібних файлів;

5. сканування диска з метою виявлення логічних помилок;

6. дефрагментація диска;

7. сканування диска з метою виявлення фізичних дефектів;

8. призначення завдань для обслуговування за розкладом;

9. лікування диска з метою блокування зіпсутих кластерів;

10) відновлення системи (створення рятівних копій системних областей дисків тощо);

11) антивірусне сканування дисків і лікування файлів. Під час форматування втрачається уся інформація на диску.

Команда Форматувати доступна в контекстному меню дисків. На навчальних комп'ютерах нею користуватися не можна, у домашніх умовах її варто застосовувати для форматування вживаних дискет.

Логічні розділи на вінчестері зазвичай створюють під час купівлі комп'ютера, їх рідко міняють. Файлову систему NTFS використовують для роботи з великими відео-файлами.

Операції 4-10 виконують за допомогою програм із лапки Службові, що у є папці Стандартні, доступній з головного меню Windows.

Програма сканування дисків з метою виявлення логічних помилок часто запускається автоматично під час вмикання комп'ютера, зокрема, якщо перед цим комп'ютер було вимкнено не за правилами або внаслідок зникнення живлення. Рекомен­дують дочекатися її завершення. Часто (але не завжди) цією програмою можна відновити стару дискети, з якої не зчитуються дані. Програму можна швидко запустити (для диска а: чи іншого) за допомогою команди з головного меню Виконати так: chkdsk а: (чи scandisk а: у ранніх версіях ОС Windows).

Дефрагментацію диска (команда defrag.exe) рекомендують виконувати, якщо рівень фрагментації (розкид кластерів файлу по поверхні диска) перевищує 7%.

3. Відновлення системи і призначення завдань. Після невдалих дій користувача чи вірусної атаки виконують відновлення системи з метою відновлення її продуктивності до рівня, якою вона була в недалекому минулому в так званих контрольних точках (днях) відновлення. Контрольні точки створюються автоматично. У деяких випадках їх потрібно створювати заздалегідь (див. інструкцію до програми Відновлення системи).

Операції обслуговування дисків 4, 6 та 11 є тривалими. їх можна виконувати у фоновому режимі, але це сповільнює роботу комп'ютера. Тому для їх виконання, а також для запуску будь-яких програм згідно з деяким розкладом рекомендують застосовувати програму Призначення завдань. У вікні програми слід клацнути на посиланні Призначити завдання і виконати всі вказівки Майстра призначення завдань.

4. Антивірусний захист. Віруси створюють люди. Ідею їм підкинув письменник-фантаст Т. Дж. Райн в одній зі своїх книгу 1977 році, коли про такий феномен фахівці й гадки не мали. А через десять років реальні вірусні епідемії почали масово виводити комп'ютери з-під контролю людини. Найбільш відомі епідемії «Чернобиль» та «І Love» вивели з ладу на певний час сотні тисяч комп'ютерів. Тому антивірусним захистом нехтувати не можна. На жаль, на практиці власники комп'ютерів здебільшого починають вживати потрібних заходів лише після того, коли відчують на собі силу вірусного чи хакерського удару.

Віруси – де зазвичай короткі програми, здатні саморозмножуватися у файловій системі, копіюючись в інші програми, і вести деструктивні дії. Потрапляючи в оперативну пам'ять разом із «зараженою* програмою-носієм, вірус дописується до кодів інших ще здорових програм, які запускає на виконання користувач, а через дискети і мережу переноситься з комп'ютера на комп'ютер. Віруси поширюються головне через виконувані ехе-та com-файли. Дуже небезпечні так звані бутові віруси, які живуть у бут-секторах дискет. Однак у сучасних комп'ютерах, що не завантажуються з дискет та ігнорують бут-сектор, ця небезпека менш актуальна.

Головні ознаки вірусного зараження: 1) уповільнення роботи програм; 2) зменшення обсягу доступної оперативної пам'яті; 3) «падіння» операційної системи; 4) виникнення різноманітних відео- чи звукових ефектів; 5) самовимикання чи самоперезавантаження комп'ютера з втратою поточних даних; 6) збільшення обсягів виконуваних файлів; 7) поява нових файлів; 8) втрата паролів доступу до мережі чи інших ресурсів; 9) віддалене втручання в систему сторонніх осіб, тобто втрата конфіденційності, тощо.

Головні засоби профілактики зараження: перевіряти дискети, які побували на чужих комп'ютерах антивірусними програмами і не відкривати незнайомих файлів, отриманих через мережу; періодично сканувати файлову структуру антивірусними сканерами і вмикати антивірусні монітори під час роботи з чужими файлами та дискетами. Для цього є такі пакети анти-вірусного захисту: AVP, Dr. Web (рис. 16), PC-cillin, McAfee Total Virus Defence, Norton AntiVirus.

Рис. 16. Вікно програми ESET NOD32 Antivirus.

Сканування файлової структури може бути тривалим, тому його рекомендують виконувати за певним розкладом із застосуванням засобів призначення завдань. Ці програми ефективно захищають комп'ютер за умови регулярного поновлення користувачем через Інтернет баз зі штампами (зразками) вірусів, які використовують програми під час роботи.

Власникам комп'ютерів, під'єднаних до мережі, зокрема провайдерам і банкам, слід остерігатися також хакерських атак, їх можна запобігти, використовуючи найновіші ліцензовані програмні засоби, які постійно підтримують і удосконалюють фірми-розробники, що гарантують або 100% безпеку, або принаймні швидке реагування з метою усунення можливих небезпек. Прикладом такого засобу є другий сервісний пакет SP2 з передовими технологіями безпеки, який використовують для оновлення ОС MS Windows XP.

Хід роботи