- •Навчальна програма дисципліни
- •Тема 1. Методологічні основи інвестування
- •Тема 2. Суб’єкти інвестиційної діяльності
- •Тема 3. Фінансові інвестиції
- •Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва. Інвестиційні проекти
- •Тема 5. Інноваційна форма інвестування
- •Тема 6. Залучення іноземного капіталу
- •Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
- •Тема 8. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу
- •Тема 9. Менеджмент інвестицій. Організаційно правове регулювання взаємодії суб’єктів інвестиційної діяльності. Використання інвестицій
- •Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських і практичних занять
- •Тема 1. Методологічні основи інвестування
- •Тести до теми
- •Тема 2. Суб’єкти інвестиційної діяльності
- •Тести до теми
- •Тема 3. Фінансові інвестиції
- •Тести до теми
- •Методичні рекомендації щодо виконання практичного завдання
- •Векселі
- •Тема 4. Інвестиції в засоби виробництва. Інвестиційні проекти
- •Тести до теми
- •Тема 5. Інноваційна форма інвестування
- •Тести до теми
- •Тема 6. Залучення іноземного капіталу
- •Тести до теми
- •Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
- •Тести до теми
- •Методичні рекомендації щодо виконання практичного завдання
- •Дисконтний період окупності (dbp –discount payback period).
- •Тема 8. Фінансове забезпечення інвестиційного процесу
- •Тести до теми
- •Тема 9. Менеджмент інвестицій. Організаційно-правове регулювання взаємодії об’єктів інвестиційної діяльності. Використання інвестицій
- •Тести до теми
- •Умови та розв’язки типових задач
- •Тема 3. Фінансові інвестиції
- •Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
- •Завдання для самостійної (індивідуальної) роботи
- •Тема 3. Фінансові інвестиції
- •Тема 7. Обґрунтування доцільності інвестування
- •Відповіді до завдань для самостійної (індивідуальної) роботи
- •Перелік контрольних запитань
- •Список рекомендованої літератури
- •Pvif (Present Value Interest Factor) – теперішня вартість процентного фактора
- •Pvif (Present Value Interest Factor) - теперішня вартість процентного фактора
- •Fvif (Future Value Interest Factor) - майбутня вартість процентного фактора
- •Fvif (Future Value Interest Factor) - майбутня вартість процентного фактора
- •Pfiva (Present Value Interest Factor Annuities) - теперішня вартість процентного фактора ануїтету
- •Pfiva (Present Value Interest Factor Annuities) - теперішня вартість процентного фактора ануїтету
- •Fvifa (Future Value Interest Factor Annuities) - майбутня вартість процентного фактора ануїтету
- •Fvifa (Future Value Interest Factor Annuities) - майбутня вартість процентного фактора ануїтету
Методичні рекомендації щодо виконання практичного завдання
Акції
Акції можуть мати номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну, ринкову вартість і курс.
Номінал акції – це величина, що вказана на бланку акції. Вона характеризує частку статутного капіталу, що припадає на одну акцію під час заснування товариства.
Емісійна вартість – вартість, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Вона може відрізнятися від номіналу.
Балансова вартість – це розмір власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовані лише прості акції. То ця вартість визначається діленням власного капіталу на їх кількість. Якщо також випущено привілейовані акції, то власний капітал зменшується на їхню сукупну вартість за номіналом або викупною ціною (для відкличних акцій).
Ринкова вартість (курсова вартість) – це ціна, за якою акції продають та купують на ринку; саме за цією ціною вони котируються на вторинному ринку цінних паперів.
Курс акції – відношення ринкової акції до номіналу, що виражається в процентах.
Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує, яка вартість його майна, яке підлягає реалізації у фактичних цінах після розрахунку з кредиторами, припадає на одну акцію.
Капіталізація – це показник, що характеризує обсяг капіталу компанії в ринковій оцінці, втілений в акціях. Він визначається множенням поточної ринкової ціни розміщених акцій на їхню кількість.
Дивіденд – це частина загальної суми чистого прибутку акціонерного товариства, яка розподіляється між акціонерами як певна частка від вартості їхніх акцій, тобто пропорційно їхній кількості в кожного акціонера.
За умови постійних виплат дивідендів поточна ринкова вартість акцій визначається за наступною формулою:
,
де Ра – поточна ринкова вартість акції;
D – річна сума дивідендів;
r – норма дохідності акцій подібного класу ризику (десятковий дріб).
Для визначення дохідності операцій з акціями використовуються такі показники: ставка дивіденду, поточна ринкова сукупна (повна) дохідність, поточна дохідність акції для інвестора.
Ставка дивіденду (ДД) визначається за такою формулою:
,
де D – очікувані річні дивіденди, грн;
N – номінальна вартість, грн.
Відношення доходу до інвестованих коштів, виражене в процентах, називається дохідністю, або ставкою доходу, і характеризує рентабельність капіталу, вкладеного у фінансові активи.
Поточна ринкова дохідність (Др) визначається як співвідношення обсягів річних дивідендів і поточної ринкової вартості акції:
,
де Ра– поточна ринкова вартість акцій, грн.
Поточна дохідність акцій для інвестора – рендит (ДП) – розраховується як співвідношення обсягу річних дивідендів і вартості придбання акції:
.
Рендит показує, скільки гривень доходу отримав акціонер на кожну інвестовану гривню.
За прийняття рішення про доцільність придбання акції на основі рівня поточної дохідності інвестор, як правило, прогнозує довгострокові інвестиції в цей фінансовий актив, тому сукупна дохідність у цьому разі збігається з поточною дивідендною дохідністю.
За купівлі акцій для перепродажу через деякий час ураховуються дивідендна та капіталізована дохідність. Отже, сукупна (повна) дохідність (Дсук) може бути визначена за такою формулою:
,
де Dі –річні дивіденди, які виплачуються в і-му році;
Pt – ринкова вартість акцій у році t;
P0 – вартість придбання акцій.
Середньорічна сукупна (кінцева) дохідність за акціями (Дcер) визначається за формулою:
,
де Т – кількість років володіння акцією.
Облігації
Облігації мають три види вартості: номінальну, емісійну та ринкову.
Номінальна вартість – це сума позики, зазначена на бланку цінного папера, яку буде повернено в зазначений термін за виплатою доходу (у формі процентів або різниці між купівельною та номінальною вартістю). Номінальна вартість облігації – це вартість погашення облігації.
Емітент може продавати свої облігації за емісійною вартістю, яка може бути вищою або нижчою від номінальної.
Емісійна вартість – це вартість облігацій, за якою вони розміщуються емітентом на первинному ринку.
Ринкова вартість – це вартість, за якою вони реалізуються на вторинному ринку.
Різниця між номіналом облігації та ціною, якщо вона нижча від номіналу, називається дисконтом, або дезажіо.
Різниця між ціною облігації. Якщо вона вища номіналу, і номіналом є премією, або ажіо.
Котирування облігацій прийнято подавати в процентах. При цьому номінал папера приймається за 100%. Для того, щоб визначити за котируваннями вартість облігації в гривнях, потрібно помножити котирування у процентах на номінал облігації. Зміна ціни вимірюється в пунктах. Один пункт дорівнює 1%.
Якщо номінальна вартість облігації 1 грн., то величина доходу (D) дорівнює:
де r – ставка (норма) процента;
t – період.
Якщо облігація
має більшу номінальну вартість
(наприклад, N),
то для підрахунку сукупного доходу D
потрібно визначити величину d,
а потім перемножити (
).
Сума майбутніх грошових потоків за купонними облігаціями складається з процентів за фінансовим активом і ціни облігації в момент погашення. Для оцінки вартості купонної облігації враховуються такі показники: номінальна вартість, процентна ставка, строк до погашення, умови виплати процентів (періодичність виплат). Отже, поточна ринкова вартість купонних облігацій за умови, що протягом строку обігу облігації здійснюються періодичні виплати процентів, а наприкінці строку виплачується номінал, розраховується за такою формулою:
де Робл – поточна вартість облігації з періодичною виплатою процентів;
С – річні купонні виплати;
N – номінальна вартість облігації;
r – ринкова процентна ставка в періоді n (дохідність погашення облігації);
t – кількість періодів до погашення облігації.
Дохідність до погашення (ставка дисконту) – це дохідність у розрахунку на рік, яку забезпечить собі інвестор, якщо, купивши облігацію, він буде тримати її до погашення.
Для облігацій із нульовим купоном (дисконтних) поточна ринкова вартість (Робл.д.) визначається за наступною формулою:
де n – кількість років, через які відбудеться погашення облігації.
Для оцінювання ефективності вкладень в облігації використовують такі показники: купонна, поточна та повна дохідність.
Купонна ставка (Дс) встановлюється за емісії облігації, визначається відносно до номіналу та показує, який процент доходу нараховується щороку власникові облігації. Купонна ставка розраховується за формулою:
,
де С – річний купонний дохід.
Поточна дохідність визначає процент доходу, який щороку отримує власник облігації на інвестований капітал. Вона розраховується як процентне співвідношення між річним купонним доходом від облігації та тією ціною, за якою інвестор її придбав:
,
де Робл – поточна вартість облігації (ціна, за якою інвестор її придбав)
