Тести до теми

1. Вкладення в акції зарубіжних підприємств, облігації та інші цінні папери іноземних держав, міжнародних валютно-кредитних організацій з метою одержання підвищеного доходу за рахунок податкових пільг, зміни валютного курсу тощо – це:

а) прямі іноземні інвестиції;

б) портфельні іноземні інвестиції;

в) міжнародний кредит;

г) усі відповіді правильні.

2. Експорт позичкового капіталу не відбувається у формі:

а) портфельних закордонних інвестицій в акції та облігації;

б) пільгового кредиту;

в) звичайного кредиту;

г) портфельних інвестицій у боргові цінні папери.

3. На обсяг інвестицій у країну впливає:

а) рівень процентної ставки на кредити;

б) оптимістичні / песимістичні очікування;

в) рівень технологічних змін;

г) усі відповіді правильні.

4. Вкладення в зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством, – це:

а) прямі іноземні інвестиції;

б) портфельні іноземні інвестиції;

в) міжнародний кредит;

г) усі відповіді правильні.

5. Що не є формою експорту капіталу:

а) експорт підприємницького капіталу;

б) диверсифікація фінансового портфеля;

в) міжнародний кредит;

г) міжнародна економічна допомога.

6. Однією з форм диверсифікації є:

а) розширення збуту;

б) використання прямих і портфельних інвестицій одночасно;

в) доступ до ресурсів за кордоном;

г) засіб дотримання сталого рівня збуту.

7. Розвиток міжнародних валютно-фінансових відносин зумовлено:

а) зростанням виробничих сил;

б) створенням світового ринку;

в) поглибленням міжнародного поділу праці;

г) формуванням світової системи господарства;

д) усіма вищезазначеними формами.

8. Прямі інвестиції – це:

а) інвестиції в боргові цінні папери;

б) інвестиції в нерухомість;

в) інвестиційна діяльність банків;

г) інвестиції, які дають можливість контролювати діяльність компанії, в яку здійснюються інвестиції.

9. Транснаціоналізація – це процес:

а) об’єднання урядів різних держав;

б) територіального об’єднання;

в) поглиблення світової інтеграції в результаті глобальних операцій ТНК;

г) створення спільного ринку.

10. Фірми, які займаються міжнародним бізнесом:

а) займаються лише тією самою діяльністю за кордоном, що й у своїй країні;

б) не займаються тією самою діяльністю за кордоном, що й у своїй країні;

в) здійснюють міжнародну діяльність тільки з метою отримати доступ до ресурсів;

г) жодна відповідь не є правильною.

11. Диверсифікація фінансового портфеля – це:

а) застосування прямих і портфельних інвестицій;

б) портфельні інвестиції у формі вкладень у боргові цінні папери;

в) інвестиції в цінні папери різної прибутковості;

г) збільшення ризику отримання прибутку від інвестицій.

12. До структури Групи Світового банку не входить:

а) Міжнародна фінансова корпорація (МФК);

б) Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ);

в) Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

г) Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Чи правильне твердження? а – так; б – ні

1. Суб’єктами іноземного інвестування можуть виступати тільки уряди іноземних держав та міжнародні організації.

2. Пряме іноземне інвестування передбачає придбання не менше ніж 25% статутного капіталу акціонерного товариства.

3. Портфельним інвестиціям характерний більш високий термін капітальних вкладень, ніж прямим.

4. Основною причиною міжнародного руху капіталу є його вища продуктивність за кордоном.

5. Інвестиційний клімат – це сукупність заходів, спрямованих на досягнення інвестиційної мети підприємства.

6. Бізнес, який приносить прибутки в даній країні, обов’язково буде прибутковим і за кордоном.

7. Інвестор, маючи вибір між двома цінними паперами, завжди обере цінні папери з меншим ризиком.

8. Фірми, які займаються міжнародним бізнесом, не залучають іноземні ресурси.

9. Міжнародний рух капіталу здійснюється через неможливість його застосування у країні походження.

10. Міжнародна економічна допомога є однією з форм позичкового капіталу

11. Інвестиції в цінні папери різної прибутковості збільшують ризик неотримання прибутків.