16.5. Підвідомчість справ . ,;,

про адміністративні правопорушення

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, як це визначено ст. 213 КУпАП та іншими законами, здійснюється значною кількістю уповноважених державних органів. Але який конкретно орган повинен розглядати ту чи іншу справу про адміністративне правопорушення, залежить від підвідом­чості цих справ. Тому виникає певна необхідність розмежувати повноваження різних ланок системи органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Таке розмежування вимагає дотримання певних правил, а саме:

1) забезпечення швидкості реагування на вчинене правопо­ рушення з метою оперативного і вчасного впливу на проти­ правну поведінку правопорушника. На відміну від криміналь­ ного, цивільного, господарського та адміністративного судо­ чинства, де справи розглядаються місяцями, ст. 277 КУпАП, ст. 389 МКУ, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про боротьбу з коруп­ цією» та іншими законами встановлено загальний 15-денний термін розгляду справи від дня одержання компетентним орга­ ном протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Разом із тим КУпАП для окремих правопо­ рушень встановлено 7-денний, 5-денний, 3-деннийта 1-денний термін розгляду справи, а в деяких випадках — й на місці вчи­ нення правопорушення;

2) забезпечення всебічного, повного розгляду справи та з'ясування усіх обставин, виявлення причин і умов, що сприя­ ють вчиненню адміністративних правопорушень;

437

Глава 16

3. встановлення компетенції кожного органу щодо розгля­ ду тієї чи іншої справи про адміністративне правопорушення з урахуванням галузевої сфери публічних правовідносин, наяв­ ності чи відсутності галузевих органів чи інспекцій адміністра­ тивно-деліктної юрисдикції та визначенням місця розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4. закріплення повноважень на законодавчому рівні поса­ дових осіб, які мають право розглядати справи від імені кон­ кретного уповноваженого державою органу;

5. визначення справ про адміністративні правопорушення особливої складності щодо кваліфікації дій правопорушника та застосування більш суворого адміністративного стягнення з участю в розгляді таких справ ланки судової системи;

6. встановлення механізму оскарження і опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення та за­ безпечення її виконання.

Отже, швидкість, всебічний і повний розгляд справи, ком­петентність органів у відповідній сфері публічних відносин та механізм оскарження і виконання постанови у справі є тією сукупністю юридичних властивостей, на основі яких закон визначає орган (посадову особу), що має право і зобов'язаний розглядати справу про адміністративне правопорушення, вирі­шувати її по суті та застосовувати заходи адміністративного стягнення.

Відповідно до зазначених правил законодавець досить жорстко, чітко і в деяких випадках виключно визначає повно­важення органів, їх посадових осіб стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення шляхом відповідного пе­реліку складів правопорушень, які мають право і зобов'язані розглядати той чи інший орган адміністративно-деліктної юрисдикції. Кожен орган (посадова особа) має право розгляда­ти і вирішувати лише ті питання, які віднесені до його відання. Законодавство встановлює і розмежовує підвідомчість справ: адміністративним комісіям при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; виконавчим комітетам сільських, се­лищних, міських рад; районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам; органам внутрішніх справ, органам дер­жавних інспекцій, іншим органам, визначеним КУпАП та ін­шими законами України, їх посадовим особам.

Так, до відання адміністративних комісій при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад віднесені склади

438

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

правопорушень (ст. 218 КУпАП), які вчиняються в тій сфері відносин, в якій не створені органи чи інспекції, що контролю­ють виконання приписів норм матеріального права. Напри­клад, порушення у сфері локалізації венеричних хвороб (статті 45, 46 КУпАП), збереження і охорони пам'яток історії та куль­тури (статті 92, 92^і КУпАП), порушення правил користування енергією чи газом (статті 103^і—ЮЗ² КУпАП) житлово-кому­нальним господарством та порушення правил благоустрою (статті 150—152 КУпАП) тощо.

За такими ознаками з урахуванням місцевих особливостей визначена компетенція виконавчих комітетів сільських, селищ­них, міських рад (ст. 219 КУпАП), які розглядають справи про порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури (ст. 92 КУпАП), охорони електричних мереж (ст. 99 КУпАП), охорони смуги відводу автомобільних шляхів (ст. 141 КУпАП) та утримання ділянок, прилеглих до автомобільних шляхів (ст. 142 КУпАП), благоустрою (ст. 152 КУпАП), торгів­лі на ринках (ст. 159 КУпАП) тощо.

Районним, районним у місті, міським чи міськрайонним су­дам підвідомчі справи (ст. 221 КУпАП), які зачіпають суттєві інтереси людини, складні за кваліфікацією дій правопорушника та потребують застосування більш суворої міри стягнення. На­приклад, порушення законодавства про працю (ст. 41 КУпАП), дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), порушення права на об'єкт права інтелектуальної власності (ст. 5Р КУпАП), незаконна торговельна діяльність (ст. 160² КУпАП), злісна не­покора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції (ст. 185 КУпАП), прояв неповаги до суду (ст. 185³ КУпАП) тощо, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

До відання органів внутрішніх справ, органів державних інс­пекцій, інших органів, визначених статтями 222—244¹⁵ КУпАП та законами України, віднесена значна кількість складів ад­міністративних правопорушень (орієнтовно не менше двох тре­тин усіх правопорушень визнаних законами. Вони розглядають, наприклад, справи щодо несвоєчасного здавання виторгу (ст. 164⁴ КУпАП), порушення паспортних правил (статті 197— 201 КУпАП), порушення прикордонного режиму (ст. 202 КУпАП), порушення правил на транспорті (статті 109—120 КУпАП), порушення законодавства про оподаткування (статті 164^і—164² КУпАП), порушення санітарно-епідемічних правил

439