Глава 13

ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

зовами щодо оскарження нормативно-правових актів. Від­повідно до ч. 2 ст. 171 КАС України ними можуть бути:

а) юридичні факти щодо застосування нормативно-право­ вого акта до особи, або якщо особа є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт;

б) доказові факти, на підставі яких можна зробити висно­ вок про наявність чи відсутність відповідних прав. За загаль­ ним правилом прийнято доброчинний акт, його невідповід­ ність потрібно довести. Отже, заявник зобов'язаний довести обставини, що акт застосовано саме до нього, або він є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Визначення законодавцем цієї особливості переслідує вирі­шення двох питань: перше — охорону інтересів держави, її ор­ганів, посадових і службових осіб шляхом обмеження кола осіб, які мають право оскаржувати нормативно-правовий акт, адже умовно він є доброчинним; друге — охорону інтересів тих осіб, щодо яких застосовано нормативно-правовий акт, а та­кож осіб, які є суб'єктами правовідносин, у яких буде застосо­вано цей акт.

Дійсно, не можна ставити під сумнів будь-який норматив­но-правовий акт, а також дозволяти будь-кому оскаржувати його. Наприклад, чи може будь-яка особа звертатися до суду з позовом щодо відповідності закону сумнозвісних тарифів на комунальні послуги. Вбачається, що для вирішення цього пи­тання є низка правоохоронних та правозахисних органів, які й повинні забезпечити контроль, у тому числі й судовий, за за­конністю і відповідністю нормативно-правового акта. Проте питання залишається.

3. Визнання незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили повністю чи їх окремих положень інших актів, щодо яких не відкрито провадження в адміністративній справі, якщо вони впливають на прийняття постанови у справі (частини 9, 12 ст. 171 КАСУ).

Характерною особливістю цього положення є те, що, вирі­шуючи питання про незаконність нормативного акта або не­відповідність його правовому акту вищої юридичної сили, суд: по-перше, не виходить за межі позовних вимог і, по-друге, не вирішує питання про провадження щодо інших актів, які пов'язані з реалізацією та захистом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб з того чи іншого питання. Однак, якщо такі акти впливають на прийняття постанови у справі, вони можуть

336

бути визнані судом незаконними або такими, що не відповіда­ють правовому акту вищої юридичної сили.

4. Зобов'язання оприлюднення відкриття провадження в ад­міністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта. Звісна річ, що в нормативно-правових актах містяться норми права, які встановлюють, змінюють чи скасовують пра-повідносини у публічній сфері. Реалізація цих норм може від­буватися не тільки у формі застосування, а й у формі виконан­ня, додержання чи використання, їх приписи, обмеження і за­борони можуть стосуватися прав багатьох осіб.

Тому, щоб належним чином повідомити про судовий роз­гляд справи всіх заінтересованих осіб, надати їм можливість іахищати свої права та інтереси, законодавець встановлює обов'язок відповідача оприлюднити вимоги позивача щодо ос­каржуваного акта та резолютивну частину постанови суду про иизнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. Опри­люднення здійснюється шляхом публікації оголошення про ос­карження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення про оскарження нормативно-правових актів Верховної ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України, оприлюднюються в інформа­ційному бюлетені «Офіційний вісник України», «Відомостях Верховної Ради України», газетах «Голос України» та «Урядо-ний кур'єр» відповідно до порядку оприлюднення, встановле­ного чинним законодавством¹.

¹ Про опублікування актів законодавства України в інформаційному іжшстені «Офіційний вісник України»: Указ Президента України від 13 грудня 1996 р. // Урядовий кур'єр. — 1996. — 19 грудня; Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними 'ішпюсті: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. // ОВУ. — 1997. № 24. — С. 11 (зі змінами відповідно до Указу Президента України від >Х травня 2004 р. № 589) // ОВУ. - 2004. —№ 22. - Ст. 1489. - С. 17); Щодо опублікування в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Ук-і>.іїпи» та оголошення про оскарження нормативно-правового акта та резо­лютивної частини постанови суду про визнання нормативно-правового .ікта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юри-щгнюї сили і про визнання його нечинним // Лист Міністерства юстиції V країни від 2 листопада 2005 р. № 34-032/1678.

337