Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Облік і аудит.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
01.05.2019
Размер:
2.87 Mб
Скачать

120. Рішення «виробляти чи купувати?» – це:

  1. рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти продукції (деталі, комплектуючі тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;

  2. рішення спрямоване на складання виробничої програми, що забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень;

  3. рішення щодо того, які напрями діяльності розширювати, а які скорочувати залежно від їх прибутковості;

  4. рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.

121. Продуктом бюджетування є:

  1. бюджет;

  2. стратегічне планування;

  3. довгостроковий план;

  4. жодної правильної відповіді.

122. Період, для якого підготовлений і використовується бюджет, називають:

  1. бюджетним періодом;

  2. стратегічним періодом;

  3. господарським періодом;

  4. жодної правильної відповіді.

123. Бюджетним періодом зазвичай є:

  1. рік;

  2. місяць;

  3. весь період існування підприємства;

  4. квартал.

124. Сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства це:

  1. генеральний (зведений) бюджет;

  2. операційний бюджет;

  3. фінансовий бюджет;

  4. бюджет витрат на виробництво.

125. Бюджети, які не відносяться до операційних бюджетів:

  1. бюджетний баланс;

  2. бюджет продажу;

  3. бюджет грошових коштів;

  4. бюджет запасів.

126. Бюджетний комітет — це:

  1. документ, що визначає склад інформації, необхідної для складання бюджетів, осіб, відповідальних за збирання, узагальнення та передання цієї інформації, а також терміни виконан­ня відповідних бюджетних процедур;

  2. робочий орган, який забезпечує розробку й узгодження бюджетів;

  3. форма фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан підприємства, який очікується в результаті запланованих операцій;

  4. проміжок часу, для якого підготовлено і використовується бюджет.

127. Найпоширенішими методами складання бюджетів є:

  1. бюджетування через прирощення і бюджетування "з нуля";

  2. підхід "згори — вниз" і підхід "знизу — вгору";

  3. керівництво з бюджетування;

  4. комбінований підхід "знизу — вгору, згори — вниз".

128. Складання бюджетів на підставі фактичних результатів, досягнутих у попередньому періоді називається:

    1. бюджетуванням через прирощення;

    2. бюджетуванням "з нуля";

    3. схваленням бюджетних оцінок;

    4. безперервним бюджетуванням.

129. Складений бюджет відображає показники, що їх має досягти підприємство. Проте в процесі господарської діяльності можуть виникати відхилення. Відхилення — це:

  1. різниця між фактичними й бюджетними показниками;

  2. процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними, аналізу відхилень та внесення необхідних корективів;

  3. показники, що їх мало досягти підприємство;

  4. звіт, що містить порівняння запланованих і фактичних показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.

130. Залежно від причини виникнення, відхилення поділяють на дві групи:

  1. відхилення внаслідок планування;

  2. сприятливі (позитивні) відхилення;

  3. несприятливі (негативні) відхилення;

  4. повторювані відхилення.

131. Який з наведених документів містить базову інформацію для планування прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та виробничих накладних витрат?

    1. бюджет виробництва;

    2. бюджет капітальних вкладень;

    3. бюджетний звіт про прибуток;

    4. прогноз продажу.

132. Бюджет непрямих матеріалів і непрямої зарплати є:

      1. бюджетом загальновиробничих витрат;

      2. бюджетом витрат на збут;

      3. зведеним бюджетом;

      4. бюджетом грошових коштів.

133. До центрів відповідальності належать:

        1. центри витрат;

        2. центри грошових коштів;

        3. центри збуту;

        4. центри придбання.

134. Центр відповідальності за витратами - це підрозділ:

          1. керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру;

          2. менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не несе відповідальності за витрати;

          3. керівник якого відповідальний не тільки за витрати, але й за обсяги виробництва і продажу, ціни, а також за фінансові результати свого підрозділу;

          4. в якому може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок між витратами та результатами діяльності.