Тема 5. Інфляція та грошові реформи
Міні - лексикон: : інфляція, теорії інфляції; відкрита інфляція; подавлена інфляція; повзуча інфляція; помірна інфляція; галопуюча Інфляція. гіперінфляція; інфляція витрат (пропозиції); інфляція попиту; стагфляція; дефляційна політика; політика доходів; рестрикція; Іпаргетуванпя; громова реформа, девальвація; деномінація; ревальвація; нуліфікація; реставрація; ревапоризацію.
Під час вивчення теми, спираючись на знання закону кількості гроиіей в обігу, треба усвідомити сугь інфляції, що притаманна тією чи іншою мірою паперово-грошовій системі будь-якої держави.
Формами інфляції є ріст товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, хронічний бюджетний дефіцит, падіння валютного курсу національної грошової одиниці тощо, а в кінцевому підсумку—зниження купівельної спроможності грошей.
При вивчені цієї теми слід усвідомити, що в економічній науці сформувалися дві основні концепції інфляції:
- інфляція - знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою;
- інфляція - загальне зростання цін на товари та послуги.
Представники першого напряму намагаються довести, що інфляція можлива лише за функціонування нерозмінних на золото паперових грошей. Вони вважають, що за так званого золотого стандарту інфляція неможлива.
Представники другого напряму вирішальною ознакою інфляції вважають зростання цін незалежно від його причин та умов яких воно відбувається Стабільність цін є для них головним показником відсутності інфляції.
Значні розбіжності в економічній теорії існують і щодо причин інфляції. Нині відомі такі теорії інфляції: надмірного попиту, грошових витра-І виробництва, монетаристська теорія та теорія інфляції як багатофакторного явища.
Теорія «інфляції попиту» розглядає інфляційні процеси як невід'ємну складову елементів макроекономічної системи; причиною інфляційних процесів є надмірний відносно товарної пропозиції попит; пропозиція грошей не може безпосередньо впливати на сукупний попит, оскіле>ки зростання грошової пропозиції підвищує ліквідність в економіці, і рівень процентної ставки (ціни за ліквідні кошти) спадає.
Теорія «інфляції витрат» стверджує, що інфляція розвивається за відсутності надмірного попиту і за повної зайнятості, а рушієм інфляційних процесів стає ініціатива профспілок по підвищенню заробітної плати і як причина того - зростання виробничих витрат і цін.
Монетаристська теорія включає проблеми інфляції до макроеконойічної теорії, а вважає їх найважливішою складовою цієї теорії. Монетарне™ стверджують, що саме зміни грошової маси є основним чинником формування економічного циклу та інфляції, тобто визнається пряма залежність зростання цін від збільшення грошової маси.
Теорія інфляції як багатофакторного процесу вважає, що найважливішою ознакою інфляційних процесів є тісне переплетення монетарних та загальноекономічних чинників зростання цін. Відтак незалежно від причини початкових імпульсів, підвищення цін призводить до необхідності збільшення обсягів грошової маси, і навпаки, тобто збільшення грошової маси часто буває не причиною зростання цін, а його наслідком.
Таким чином, необхідно підкреслити, що інфляція - процес знецінення грошей унаслідок надмірної емісії та переповнення каналів обігу грошовою масою. Зовні вона проявляється у зростанні загального рівня цін та зниженні купівельної спроможності грошей.
Слід збагнути, що інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити па три етапи:
- на першому етапі темпи зростання цін (інфляції) відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу;
- на другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання грошової маси в обігу;
- на третьому етапі зростання цін набирає нерівномірного стрибкоподібного характеру, коли темпи зростання цін випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них.
Особливо слід приділити увагу на то, що у літературі зустрічаються десятки різних формулювань видів інфляції. При цьому автори не завжди дотримуються певних критеріїв для визначення чого чи іншого виду. Тому поряд можуть вживатися такі поняття інфляції, як інфляція цін, імпортована інфляція (зумовлена І-адмірпим впливом іноземної валюти), інфляція попиту, інфляція податкова або фіскальна (зумовлена1 дефіцитом бюджету та його покритглм за рахунок емісійних кредитів центральних банків), інфляція витрат тощо. При такій класифікації інфляція втрачає будь-яку визначеність і змістовність, істотно ускладнюємся пізнання її сутності.
Найбільш поширеною є класифікація видів інфляції за трьома критеріями: формами прояву, темпами знецінення грошей, чинниками інфляції.
За формами прояву інфляції можна виділити відкриту інфляцію, що проявляється у формі підвищення цін і дії механізму адаптивних інфляційних очікувань; подавлену інфляцію, що проявляється у тимчасовому заморожуванні цін та доходів, встановленні обмежень і тотальному контролі на ціни.
За темпами знецінення грошей звичайно виділяють повзучу інфляцію, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін — до 5% на рік; помірну інфляцію яка проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5—20% на рік; галопуюча інфляція, коли зростання цін досягає 20—50%, а інколи 100% на рік; гіперінфляція, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін — більш як 100% на рік.
За чинниками, що спричинюють інфляційний процес як правило, заведено виділяти лише два види інфляції: інфляцію витрат та інфляцію попиту.
Інфляція витрат спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат.
Інфляція попиту спонукається тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках.
Для вимірювання інфляції найчастіше застосовується індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін), який характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання; індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують юридичні особи для виробничого споживання; індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП характеризує зміну в часі загального рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам.
Основною метою регулювання інфляції є проведення антиінфляційпої політики, яка проводиться у вигляді дефляційної політики і політики доходів.
Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фіскально-бюджетний і кредитно-грошовий механізми. Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в оборот.
Політика доходів передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами, пряме втручання в ринкові процеси через "заморожений" цін.
Серед комплексу заходів, пов'язаних з оздоровленням і впорядкуванням грошового обігу, особливе місце належить грошовій реформі, яку проводить держава. Грошова реформа — це повна чи часткова перебудова грошової системи стосовно нових соціально-економічних умов.
Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформування існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо, їх можна класифікувати за кількома ознаками.
За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні (повні) грошові реформи або "радикального типу" та часткові реформи або "м'якого" типу.
Структурні (повні) грошові реформи проводяться шляхом заміни одного виду грошей на інший і перебудови грошово-кредитної системи.
Часткові реформи торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи.
За повнотою здійснюваних змін у грошовій системі реформи можна класифікувати на формальні та деномінаціШІі.
Формальні реформи передбачають заміну купюр одного зразка на купюри іншого зразка і незмінність масштабу цін.
Деномінаційні реформи передбачають обмін старих купюр на нові і зміну масштабу цін.
За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні і конфіскацій!!! грошові реформи.
При неконфіскаційних реформах обмін грошей здійснюється за єдиним співвідношенням незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготівкові запаси тощо).
За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно від величині! поданого до обміну запасу старих грошей, від форми зберігання запасу старих грошей, від форми власності власника грошей.
За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоменпіі грошові реформи та реформи паралельного типу.
За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові.
За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обігом старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно.
Слід звернути увагу на те, що головною метою грошової реформи є стабілізація валюти. До методів стабілізації валюти відносять нуліфікацію (оголошення державою знецінених грошей недійсними і введення нових грошей), деномінацію (обмін старих грошових знаків на нові в пеішій пропорції), девальвацію (знецінення національної грошової валюти порівняно з іноземною валютою), ревальвацію (підвищення курсу національної грошової валюти порівняно з іноземною валютою), реставрацію або ревалоризацію (відновлення доінфляціоної вартості грошей).
Слід також уявити, що проведення грошової реформи та створення власної грошової системи в Україні - це об'єктивна необхідність, що забезпечує її повну незалежність.
Ключові положення та поняття
1. Суть інфляції та її основні форми.
2. Види інфляції.
3. Методи регулювання інфляції.
4. Грошові реформи як наслідки інфляції.
Основна література: 14, 15, 17, 19, 21, 35, 36. Додаткова література: 12, 20, 28.
ТЕМ А 6. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Міні - лексикон: цінні папери, пайові цінні папери, боргові цінні папери, похідні цінні папери: акція, облігація, казначейське зобов'язання; ощадний сертифікат; вексель; варант: коносамент; опціон, ф'ючерс; іменні цінні папери; цінні папери на пред'явника; ордерні цінні папери; ринок ці/тих паперів: фіктивний капітал; емітент; інвестор; посередник; первинний ринок; вторинний ринок; біржовий ринок; позабіржовий ринок; фондова біржа; дилер; брокер; андеррайтинг; лістинг; фіксинг, мультифіксинг; простий аукціон; подвійний аукціон; безперервний аукціон, онкольний аукціон.
Під час вивчення цієї теми треба уявити, що складовою частиною сучасного грошового ринку є ринок цінних паперів.
Ринок цінних паперів представляє собою особливий сегмент грошового ринку, на якому складаються відношення з приводу купівлі-ІІродажі спеціальних документів (цінних паперів), які мають відносну власну вартість, але можуть приносить дохід, вільно обертаються і засвідчують про відносини сніввласності, позики, і виробничих відносин між тими, хто приваблює ресурси, випускає цінні папери (емітентами), і тими, хто їх купує (інвесторами), з участю, як правило суб'єкті підприємницької діяльності -фінансових посередників.
Як юридична категорія цінні папери є титулами власності, що засвідчують право їх власників на дохід чи майно. Як економічна категорія цінні папери виступають грошовими і юридичними документами, носіями відносин позики і визначають взаємини між особою, яка їх випустила, та їх власником, передбачає виплату доходів у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передана ги грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.
Ринок цінних паперів є складовою ринку фіктивного капіталу і представляє економічні відносини, що пов'язані з перетворенням дійсного капіталу І; умовний, але який має відносну вартість і може приносити дохід.
При цьому, капітал на ринку цінних паперів має певні властивості: уразливість (кошти, що вкладені у цінні папери, легше втратити, ніж ті, що знаходяться у накопиченні; мобільність (капітал реагує па щонайменшу небезпеку тим, що залишає одних емітентів заради інших або виходить з ринку цінних паперів взагалі); рідкісність (капітал рідкісний у всьому світі і скрізь має величезний попит).
Призначення ринку цінних паперів полягає в акумулюванні капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сферу, структурній перебудові економіки. ІІсзі.Іі-хІіій /»:ч:-иІіціео:йачьІ!зУетру:<гуп!' суспільства, підвищенні благополуччя Іромадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами.
Складовими ринку цінних паперів є цінні папери, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається та купується); учасники (суб'єкти) ринку цінних паперів (визначається, хто саме купує і продає цінні папери); процес (технології) фондової діяльності (визначається, як само відбувається обіг цінних паперів).
При вивченні теми, необхідно розглянути функції ринку цінних паперів: мобілізація та акумулювання грошових капіталів і нагромаджень; трансформація грошових коштів в позичковий і фіктивний капітали; фінансування і кредитування держави та господарюючих суб'єктів; прискорення концентрації і централізації капіталу; забезпечення високого рівня ліквідності вкладень.
Функціонування ринку цінних паперів будується на таких загальних принципах як упорядкованість, спокій, збалансованість, відкритість, рівність можливостей, прозорість.
В той же час, кожний національний ринок цінних паперів має свої особливі принципи діяльності. Так, ринок цінних паперів України будуггься на Іакпх принципах, як соціальна справедливість, надійність, захист інвесторів, регульованість, контрольованість, ефективність, правова упорядкованість, ирозорісіь. відкритість, конкуреитність.
У складі учасників ринку цінних паперів є: емітенти, інвестори та посередники, що провадять професійну діяльність на ринку цінних паперів. До останніх належать торговці, депозитарії, зберігачі, розрахуиково-клірингові установи, реєстратори, інвестиційні компанії та фонди.
У залежності від функцій, а також з огляду па зміст постійно виконуваних у процесі ринкової взаємодії дій, учасники ринку цінних паперів поділяються на дві великі групи: основних (головних) та інфраструктуриих (допоміжних) учасників. До складу першої групи, зокрема, належать емітенти, інвестори, посередники, інституги-регулятори, державні органи регулювання. Інфраструктурпими учасниками вважаються довірчі товариства, депозитарії, реєстратори, агенти по трансферту, клірінгово-розрахункові установи, спеціальні фонди страхування акцій, торговці інформацією про ринок цінних паперів.
При вивченні теми, необхідно уявити організаційну структуру ринку цінних паперів, яка складається з первинною і вторинного ринку цінних паперів.
Первинний ринок цінних паперів пов'язаний з першою або повторною емісією цінних паперів і первинним розміщенням цінних паперів поміж інвесторів (апдеррайтинг).
Вторинний ринок цінних паперів пов'язаний з перепродажем раніш емітованих на первинному ринку цінних паперів.
В свою чергу вторинний ринок цінних паперів підрозділяється на фондовий ринок і позабіржовий ("вуличний") ринок.
Фондовий ринок пов"язаний з організовано оформленою регулярною купівлею-продажем цінних паперів.
Позабіржовий (вуличний ) ринок цінних паперів пов'язаний з купівл'ею-продажем цінних паперів поза межами фондової біржі.
В сучасному економічному просторі існує велика кількість різновидів тлінних паперів.
По характеру відносин розрізняють боргові, пайові, похідні цінні напери.
Пайові цінні папери (акції, інвестиційні сертифікати) — тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі, дають власникам право па управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства. Емітент таких цінних паперів зобов'язань щодо повернення грошей, інвестованих у його діяльність, не несе.
Боргові цінні папери (облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання) — ті. за якими емітент несе зобов'язання щодо повернення замучених коштів і виплати грошей за користування ними. Інвестор, що володіє такими цінними паперами, не має прав на участь у діяльності емітента.
Похідні цінні папери (опціони, фьючерси, варанти, коносаменти) - ті, що зв'язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них.
За особливостями права володіння розрізняють цінні папери на пред'явника, іменні, ордерні цінні папери.
У пред'явницькому цінному папері майнові права належать тому, хто фактично може його пред'явити зобов'язаній особі.
В Іменних пінних паперах права держателя підтверджуються на підставі найменування власника, що внесене до тексту цінною паперу і записів у відповідній книзі реєстрації, яку веде емітент.
Ордерні цінні папери випускаються за розпорядженням особи, котра має право пред'яви ги їх іншій особі. Права їх держателя підтверджуються пред'явником цінного паперу і наявності відповідного індосаменту з підписами і печатками на цих паперах.
При розгляді теми, необхідно звернути увагу на властивості цінних паперів: ринковість (здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку), дохідність (властивість виступати як засіб збереження і нагромадження багатства), ризикованість (властивість завдати власникам грошових втраї через зменшення своєї дохідності), ліквідність (властивість швидко перетворюватися на гроші), стандартність (відповідність оформлення єдиним вимогам ).
Крім того, необхідно розглянути вартісні фактори цінних паперів (надійність, визначеність, тривалість "життя", ліквідність) та види цін на цінні папери(номінальну, емісійну, ринкову, балансову).
Також треба уявити, які фактори впливають на курс цінних паперів і розглянути вплив кожного з них: суми річних дивідендів, рівня позичкового відсотка, строку обігу.
Особливо треба розглянути способи отримання доходу по цінних паперах: у вигляді дивідендів та відсотків, то пов'язані з ефективною діяльністю емітентів і курсових різниць, які виникають внаслідок ризикових спекулятивних угод.
При вивченні теми, необхідно розглянути види операцій, що здійснюються на рийку цінних паперів: фінансові, технічні, корпоративні, емісійні, інвестиційні, спекулятивні, арбітражні, торговельні, дилерські, брокерські, кредитні, посередницькі, допоміжні., депозитарні, клірингово-розрахункові, реєстрові.
Хоч угоди купівлі-продажу цінних паперів можуть укладатися в різних місцях, значна їх частка укладається у стінах фондових бірж — спеціалізованих організацій, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів для проведення торгів, створюють умови для концентрації попиту й пропонування та підвищення ліквідності ринку в цілому.
До основних функцій фондової біржі можна віднести такі:
- в економічній сфері: прискорення обігу і акумуляцію капіталу для інвестицій у виробничу та соціальну сфери; переміщення капіталу з однієї галузі в інші; акумуляція вільних коштів населення.
- в політичній сфері: сприяння становленню економічної самостійності і справжньої ринкової економічної системи; прискорення інтеграційних процесів. вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок.
- в соціальній сфері: створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню; створення в суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери довіри до цінних паперів.
Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує діяльність фондової біржі, зв'язану з торгівлею цінними паперами. У зв'язку з цим правила мають передбачати: види угод, що укладаються на фондовій біржі; порядок торгівлі на фондовій біржі; умови допуску цінних паперів па фондову біржу; умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі; порядок формування цін біржовою курсу та їх публікації: обов'язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі.
На фондовій біржі обертаються цінні папери, які пройшли біржову експертизу і включені у біржовий список (лістппг).
Лістинг — це допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на основі їх економічної експертизи, маркетингу — вивчення попит) та пропонування, а також котирування.
Котирування — це найвища ціна, яку покупець пропонує за цінний папір, і найменша ціна, за якою продавець готовий ного продати Із даний момент, існує два види котирування: фіксинг - це порівняння в певний час, як правило, один раз на день, реального попиту і пропозиції по цінних паперах і мультифіксннг -постійне зіставлення попиту і пропозиції на купівлю - продаж цінних паперів..
За способом продажу цінних паперів розрізняють простий аукціон, коли до початку торгів продавці подаються свої пропозиції на продаж тих чи інших фондових інструментів, які зазначаються у котирувальному бюлетені. Ці бюлетені розповсюджуються між учасниками торгових сесій, які вступають між собою у змагання за право придбання названих там цінних паперів. Покупцями стають учасники аукціону, що назвали найвищу ціну.
Крім простого аукціону може застосовуватися система подвійного аукціону. За такої форми торгів змагання відбувається не тільки між покупцями за право придбати фондові інструменти, а й між продавцями за право реалізувати їх.
У свою чергу, подвійні аукціони можуть існувати або у формі онкольних ринків, або як безперервні аукціони.
У рамках онкольної системи торгів протягом певного часу відбувається накопичення замовлень на придбання та продаж цінних паперів, на основі яких встановлюються офіційні ціни на кожний Вид фондових інструментів. За цими цінами забезпечується виконання ринкових замовлень: замовлення задовольняється. чи навпаки—залишається без виконання.
У випадку, коли цінні папери постійно користуються попитом і постійно пропонуються, використовується система безперервних аукціонів. У рамках таких аукціонів замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів виконуються негайно після їх надходження.
Па фондових біржах світу допускаються до виконання такі види угод з цінними паперами: касові операції; операції па сірок; операції з опшоном: ф'ючерсьні операції.
Сутність касової операції полягає в тому, що оплата куплених цінних паперів здійснюється негайно або, зважаючи Іш технічні причини можливої затримки переказів, в установлені стислі строки, як правило не пізніше четвертого робочого дня, починаючи з наступного за укладенням угоди дня.
Операції на строк з цінними паперами передбачають передачу куплених на біржі цінних паперів і їх оплата через певний період (як правило, до місяця) за ціною та у строк, що зазначені в угоді, або відповідно до встановленого біржею дня розрахунку за угоди.
Сутність операцій з опціоном полягає в тому, що вони укладаються за принципом угод на строк, але дають можливість відмовитися від зобов'язань, виплативши іншій стороні раніше обумовлену суму.
Ф'ючерсьні операції — строкові угоди на біржах з купівлі-продажу цінних паперів за фіксованою на момент укладення угоди ціною, але з обов'язковим виконанням операцій через певний проміжок часу.
При вивченні теми, треба розглянути стан, основні завдання, механізм функціонування, перспективи і напрямки розвитку ринку цінних паперів в Україні.
Ключові положення та поняття
1. Цінні папери, їх суть, види та економічна роль.
2. Суть і структура ринку цінних паперів.
3. Фондова біржа.
4. Особливості розвитку ринку цінних паперів в Україні.
Основна література: 1, 2,3, 19, 22, 23, 24, ЗО, 31, 35. Додаткова література: 13,20,28.