2.2.3. Населення як об’єкт соціальної статистики

Як зазначалося вище, соціальні процеси, які відбуваються в суспільстві, тісно пов’язані з демографічними процесами. Так само тісно пов’язані між собою соціальна та демографічна статистика. Вони є окремими навчальними дисциплінами.

Детально питання демографічної статистики викладені у відповідній навчально-методичній літературі, зокрема [10, 53]. Тут спинімося лише на основних аспектах демографічного вивчення населення: чисельності, структури та руху населення, визначення прогнозних оцінок.

При вивченні чисельності населення виділяють такі його категорії:

• наявне населення (НН) — особи, які на момент реєстрації перебували в даному населеному пункті незалежно від місця їх постійного проживання;

• постійне населення (ПН) — особи, які постійно протягом тривалого часу (один рік) проживають у даному населеному пункті незалежно від їх наявності на момент реєстрації;

• тимчасово проживаючі (ТП) — особи, що постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент реєстрації перебували в даному населеному пункті і проживали тут не довше одного року;

• тимчасово відсутні (ТВ) — особи, які постійно проживають у даному населеному пункті, але на момент реєстрації перебували за його межами.

Існує логічна залежність між чисельністю населення цих категорій, наприклад: ПН = НН – ТП + ТВ. Чисельність населення визначається як на момент часу, так і в середньому за період.

Структура населення вивчається за такими ознаками, як територія, місце проживання (місто, село), стать, вік тощо. При цьому використовують показники чисельності постійного населення шляхом співвідношення чисельності різних груп населення й одержують систему показників навантаження (однієї статі іншою, демографічного та ін.).

Рух населення — це зміна його чисельності: природний рух — унаслідок народжуваності та смертності, механічний — в результаті міграції. Інтенсивність процесів руху населення характеризують відповідними показниками — коефіцієнтами. Розрізняють загальні коефіцієнти, які обчислюються загалом для всього населення, та спеціальні й часткові, що розраховуються спеціально для окремих груп населення (вікових, статевих тощо).

Загальними коефіцієнтами руху населення є коефіцієнти:

• народжуваності: ;

• смертності: ;

• прибуття: ;

• вибуття: ;

• природного приросту: ;

• механічного приросту: ;

• загального приросту: ,

де N, M, П, В — відповідно число народжених, померлих, прибулих, вибулих протягом року;

 — середньорічна чисельність населення.

Коефіцієнти обчислюються в проміле (‰) і характеризують середнє число осіб відповідно до конкретного процесу (наприклад, народжених), яке припадає на 1000 осіб населення.

Поряд з коефіцієнтами руху населення при вивченні соціально-демографічних процесів широко використовують і такі загальні коефіцієнти:

• життєвості: ;

• шлюбності: ;

• розлучуваності: ;

• несталості шлюбів: ,

де С, D — відповідно кількість шлюбів (розлучень), зареєстрованих протягом року.

При цьому прирости населення можуть бути визначені так:

• природний: ;

• механічний: ;

• загальний: .

Якщо Δ_е має від’ємне значення, це означає, що має місце депопуляція населення. Величину Δ_М називають також сальдо міграції.

Серед спеціальних коефіцієнтів розглянемо такі:

• спеціальний коефіцієнт народжуваності:

;

• спеціальні коефіцієнти смертності, які обчислюються окремо для кожної статі:

; ,

де  — середньорічна чисельність жінок віком 15—49 років (так званий плідний, або фертильний, вік);

,  — число померлих за рік осіб відповідно чоловічої та жіночої статі;

,  — середньорічна чисельність осіб відповідно чоловічої та жіночої статі.

При вивченні соціальних процесів особливе значення має коефіцієнт смертності немовлят:

,

де  — чисельність померлих дітей віком до одного року в рік спостереження;

N, N_–1 — кількість народжених відповідно в рік, що спостерігається, та в попередній;

α, β — коефіцієнти, яким надають залежно від конкретних умов певні значення. Найчастіше: , .

Інформативність цього показника полягає в тому, що його значення тісно пов’язане з такими характеристиками суспільства, як рівень охорони здоров’я, рівень освіти та культури населення, стан навколишнього середовища та ін. За часів існування СРСР цей показник не публікувався в загальнодоступних джерелах. Крім указаних коефіцієнтів, визначають спеціальні коефіцієнти шлюбності, розлучуваності, міграції тощо.

При статистичному вивченні руху населення використовують також методи визначення його перспективної чисельності. Для прогнозування чисельності населення застосовують глобальний метод та метод вікових пересувань.

З метою визначення перспективної чисельності всього населення, за умов збереження існуючої швидкості зміни протягом періоду прогнозу використовують так званий глобальний метод:

;

,

де S_o, S_ПЕРСП — відповідно початкова (вихідна) і перспективна чисельність населення;

n — кількість років у прогнозному періоді.

Розрахунки перспективної чисельності населення окремих статево-вікових груп провадять методом компонентів (вікових пересувань). Суть методу полягає в поступовому переміщенні чисельності населення певної статі і року народження до наступного віку (на рік старше). Це відбувається шляхом множення вихідної чисельності конкретної групи на ймовірність дожити до наступного року:

,

де  — чисельність населення х-вікової групи на момент останнього перепису;

 — коефіцієнт дожиття до наступного х + 1 віку за даними таблиць смертності.

Приклад⁴.