Розв’язок типових задач

Задача 1.

Маємо дані про чисельність населення міста за рік, тис. осіб:

• на початок року:

— постійного населення 420,0

в тому числі тимчасово відсутні 20,0

тимчасово проживаючі 30,0

• протягом року:

— народилося 7,5

в тому числі постійного населення 7,3

— померло 2,9

в тому числі постійного населення 2,6

— прибуло на постійне проживання 10,0

— повернулося тимчасово відсутніх 2,0

— вибуло постійного населення на постійне проживання в інші населені пункти 6,0

Визначте:

• чисельність наявного населення на початок та кінець року;

• кількість постійного населення на кінець року;

• коефіцієнти народжуваності, смертності й природного приросту для постійного населення.

Розв’язок

1. Визначимо чисельність наявного населення на початок та кінець року, тис. осіб:

Н_п = 420 + 30 – 20 = 430;

Н_к = 430 + 7,5 – 2,9 + 10,0 + 2,0 – 6,0 = 440,6.

2. Обчислимо кількість постійного населення на кінець року, тис. осіб:

П_к = 420 + 7,3 – 2,6 + 10,0 – 6,0 = 428,7.

Звертаємо увагу на те, що в розрахунок не включаються 2,0 тис. осіб постійного населення, що були тимчасово відсутніми.

3. Для визначення коефіцієнтів руху населення обчислимо середньорічну чисельність постійного населення, тис. осіб:

.

Звідси коефіцієнт народжуваності:

17,2 ‰.

Це означає, що протягом року на 1 тис. осіб населення народжувалося в середньому 17,2 особи.

Коефіцієнт смертності ‰.

Коефіцієнт природного приросту для постійного населення

‰,

або .

Задача 2.

Визначте перспективну чисельність наявного населення на початок 2006 р. Постійне населення міста на початок 2002 р. становило 810 тис. осіб, були тимчасово відсутніми 20 тис., тимчасово проживало — 10 тис. осіб. Протягом року народилося 22,8 тис. осіб, померло — 9,8 тис., механічний приріст склав 11 тис. осіб.

Розв’язок

Оскільки необхідно визначити перспективну чисельність усього населення міста, слід використати глобальний метод:

.

Отже, необхідно спочатку визначити коефіцієнт загального приросту. Для цього знайдемо чисельність наявного населення на початок та кінець 2002 р.:

Н_п = 810 + 10 – 20 = 800 тис. осіб;

Н_к = 800 + 22,8 – 9,8 + 11 = 824 тис. осіб.

Абсолютний загальний приріст становить:

824 – 800 = 24 тис. осіб.

Звідси .

Чисельність населення на початок прогнозного періоду, що, як правило, позначається в формулі через S_o, у нашому прикладі прибирає значення: Н_п = 800 тис. осіб (на початок 2002 р.) або Н_к = 824 тис. осіб (на кінець 2002 р., або, що те ж саме, на початок 2003 р.). Відповідно число років прогнозу (n) у першому випадку дорівнює 4, у другому — 3.

Таким чином,

тис. осіб.

2.3. Статистика рівня життя населення

2.3.1. Загальні поняття

Одним з найважливіших завдань соціальної статистики є вивчення впливу соціально-економічних перетворень на життя людей. Для визначення особливостей різних сторін життя людини та суспільства в цілому спеціалісти використовують терміни: добробут, вартість життя, рівень життя, якість життя, спосіб життя, стиль життя. Розвиток і сучасне розуміння системи цих понять розглянуті, зокрема, в працях [41, 53]. Їх автори зазначають, що в даний час різні спеціалісти по-різному інтерпретують ці поняття. Що ж стосується засобів масової інформації, то там ці поняття часто розуміються як синоніми.

При проведенні статистичних досліджень таку неоднозначність слід враховувати. Адже тема рівня життя в Україні є актуальною і болючою, а результатами досліджень можуть користуватися представники різних професійних та соціальних груп.

Розглянемо найвідоміші наукові підходи для визначення відповідної системи термінів.

У філософських словниках, наприклад [41], узагальнюючим поняттям є «спосіб життя». Воно характеризує, як живе людина в даному суспільстві, які умови надає суспільство розвитку її індивідуальності. В цьому контексті стиль життя — це особливості способу життя окремих індивідів та груп.

Основними складовими способу життя є рівень життя та якість життя. При цьому рівень життя — це ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб людей, а якість життя — результат зіставлення (наприклад, з нормою) тих сторін суспільної та індивідуальної життєдіяльності, які не підлягають кількісному вимірюванню.

У науковій статистичній літературі в якості узагальнюючого поняття частіше використовують термін «рівень життя», суттю якого є результат зіставлення рівня споживання матеріальних та культурних благ і послуг з певним встановленим стандартом (нормою). В наукових і практичних дослідженнях рівень життя в широкому розумінні являє собою систему показників, які характеризують умови життя населення, його доходи й рівень споживання, відповідність споживання певним стандартам, а також розвиток соціальної сфери. Прикладом може бути система, що включає такі основні розділи (блоки)⁵:

1. Базисні показники рівня життя.

1.1. Доходи населення.

1.2. Вартість життя.

1.3. Споживання населення.

1.4. Інтегральні показники співвідношення рівня доходів та вартості життя.

1.5. Рівень бідності.

2. Рівень соціального обслуговування.

3. Характеристика сфери соціального обслуговування.

4. Соціально-демографічні характеристики.

5. Природно-кліматичні умови життя.

При цьому галузі соціальної сфери розглядаються в трьох аспектах:

• обсяг і структура послуг, що надаються;

• забезпеченість населення окремими видами послуг;

• показники діяльності галузей соціального обслуговування.

У статистичній літературі навчально-методичного характеру термін «рівень життя» також є узагальнюючим і, як правило, включає в себе три взаємопов’язані аспекти [53].

1. Власне рівень життя населення (у вузькому розумінні його) — система характеристик рівня споживання матеріальних благ і послуг: доходи, витрати, особливості споживання (структура споживання, диференціація населення).

2. Умови життя (середовище існування) — система характеристик розміщення населення, екології, житлових умов, зайнятості та умов праці, соціального обслуговування.

3. Якість життя — система характеристик ступеня відповідності умов і рівня життя науково обґрунтованим нормативам або певним стандартам. На цій основі можна визначити певні інтегральні показники (індекс людського розвитку). Вивчення якості життя включає в себе також визначення показників, що характеризують соціальний час, бюджет часу, спосіб життя, соціальну напруженість, безпеку та дотримання прав людини.

Розглянемо принципи статистичного вивчення рівня життя населення саме у вузькому розумінні (перший аспект).