5.3 Проектування відпочинково - оздоровчих та спортивно-оздоровчих маршрутів
До відпочинково-оздоровчих та спортивно-оздоровчих маршрутів відносяться:
- пішохідні; гірськолижні; водні; кінні; мото-велосипедні; тощо. Маршрути проектують на великомасштабних топографічних картах, приводять їх технічні характеристики, виконують геодезичну підготовку, складають рекламний фізико-географічний опис та облаштовують на місцевості.
Проектування трас гірськолижного спуску студенти виконують на топографічній карті , детально вивчивши рельєф місцевості в околицях ТОКу. Для облаштування трас придатні північні, Пн-Зах, Пн-Сх. схили з кутами нахилу від 6 град. і крутіше. Несприятливими чинниками для трас гірськолижного спуску є водориї, яри, урвиська, кручі, тощо.
Ділянку схилу, придатну для гірськолижного спуску, оконтурюють на топографічній карті, складають поздовжні профілі за найбільш характерними напрямками (2-3 напрямки). Визначають перепади висот, протяжність схилу. Складають рекламний фізико-географічний опис трас.
Проектування пішохідного маршруту студенти виконують на топографічній карті у такій послідовності:
детально вивчають місцевість по топографічній карті, знаходять туристично-привабливі, цікаві об єкти, унікальні місця щодо огляду місцевості за сторонами видимого горизонту, командні висоти та орієнтири місцевості;
намічають на топографічній карті трасу пішохідного маршруту між орієнтирами;
нумерують орієнтири вздовж траси;
виконують геодезичну підготовку траси;
складають рекламний фізико-географічний опис траси пішохідного маршруту.
Несприятливими для пішохідного маршруту є заболочені місця, обриви, колючі чагарники, тощо.
Геодезична підготовка траси пішохідного маршруту полягає у визначенні відстаней та орієнтуючих кутів (магнітних азимутів) між суміжними орієнтирами. Методика розв’язування вказаних задач детально висвітлена у навчальній літературі з дисципліни [2,3,4,5] та опрацьована студентами на лабораторних заняттях. Для підготовки рекогностування потрібно визначити дирекційні кути, істинні та магнітні азимути ліній, що з’єднують сусідні орієнтири.
Методика визначення дирекційного кута (α) напрямку, заданого на карті:
через точку, де розташований орієнтир, проводимо лінію паралельну до осі абсцис (ліній кілометрової сітки);
прикладаємо нуль транспортира до точки, де помічено орієнтир і суміщаємо його нульовий діаметр з проведеною лінією;
за ходом годинникової стрілки відраховуємо кут від північного напрямку лінії, що паралельна осьовому меридіану, до напрямку на суміжний орієнтир, беремо відлік по транспортиру і отримуємо значення шуканого дирекційного кута (α).
Залежність між істинним, магнітним азимутами та дирекційним кутом виражається формулами [2,5]:
; (4.6)
, (4.7)
де α – дирекційний кут;
– схилення магнітної стрілки;
– зближення меридіанів.
Дирекційний кут та істинний азимут відрізняються між собою на кут, що називають зближенням меридіанів
Значення дирекційних кутів, істинних та магнітних азимутів і кутів повороту лінії профіля заносять у таблицю 4.4.
На основі даних таблиці 4.4 складають короткий висновок про призначення та використання отриманих орієнтуючих кутів в процесі рекогностувальних робіт на місцевості.
Результати геодезичної підготовки пішохідного маршруту зручно представити у таблиці.
Таблиця 4.2 – Геодезична підготовка пішохідного маршруту ТОК «Мрія»
Номер орієнтиру |
Відстані м |
Орієнтуючі кути |
Перепад висот, м |
|||
дирекцій ний кут |
азимут іст. |
азимут магн. |
румб магн. |
|||
ТОК «Мрія»
|
2550 |
290о 30/ |
288о 20/ |
281о 50/ |
Пн-Зах:78о10/ |
-120 |
1 |
2120 |
230о 00/ |
227о 50/ |
221о 20/ |
Пд.Зах:41о20/ |
+80 |
2 |
4230 |
142 о45/ |
140о 35/ |
134о 05/ |
Пд.-Сх:45о 55/ |
-60 |
3 |
3560 |
250о 30/ |
248о 20/ |
241о 50/ |
Пд.:Зах:61о50/ |
-45 |
4 |
3350 |
195о 00/ |
192о 50/ |
186о 20/ |
Пд.-Зах:6о 20/ |
+75 |
5 |
7600 |
87о 30/ |
85о 20/ |
78о 50/ |
Пн-Сх:78о 50/ |
-25 |
6 |
5750 |
335о 30/ |
333о 20/ |
326о 50/ |
Пн-Зах:33о10/ |
+95 |
ТОК «Мрія»
|
|
|
|
|
|
|
Разом |
29160 |
|
|
|
|
|
Середнє зближення меридіанів західне 2о 10/; магнітне схилення східне 6о 30/.
Рекламний фізико-географічний опис місцевості вздовж траси пішохідного маршуту включає технічні характеристики – вид маршруту, загальна довжина , наявність переправ через водні перешкоди, напрямки руху відносно сторін світу, а також опис та характеристики орієнтирів по трасі, унікальних місць, об’єктів, тощо.
За вибором студента та за умовами місцевості складають проект водного, кінного, або велосипедного маршруту.
Проектування вказаних вище відпочинково-оздоровчих маршрутів виконують так само, як і пішохідного маршруту. Вказують технічні характеристики кожного запроектованого маршруту, виконують геодезичну підготовку та складають рекламний опис місцевості, орієнтирів, унікальних об’єктів вздовж траси.