- •1 Вимоги до викладу тексту та оформлення пояснювальної записки лабораторних робіт
- •Лабораторна робота №1. Умовні знаки топографічних карт.
- •1.1 Загальні відомості
- •1.2 Зміст роботи
- •Лабораторна робота №2. Розв’язування задач на топографічній карті
- •2.1 Визначення прямокутних і географічних координат точок, заданих на карті
- •2.3 Побудова профілю за заданим напрямком на карті
- •Лабораторна робота №3 Розрахунок номенклатури листів карт масштабу 1:10 000 та складання заявки на топографічні карти.
- •Лабораторна робота №4 Визначення площ
- •4.1 Графічний спосіб.
- •4.2 Механічний спосіб визначення площ
- •4.3 Визначення площі ділянки робіт з допомогою палетки
- •Контрольні питання :
- •Лабораторна робота №5 Проектування на топографічній карті елементів туристично-оздоровчого комплексу (ток)
- •5.1 Проектування бази ток
- •5.2 Проектування теренкуру
- •5.3 Проектування відпочинково - оздоровчих та спортивно-оздоровчих маршрутів
- •5.4 Підготовка геодезичних розпланувальних даних для виносу в натуру ділянки місцевості під туристично-оздоровчий комплекс (ток)
- •Лабораторна робота № 6. Горизонтальне знімання місцевості.
- •6.1.Будова технічного теодоліта 2-т30
- •6.2. Вимірювання горизонтальних кутів
- •6.3. Обчислення координат точок теодолітного ходу.
- •6.4. Побудова ситуаційного плану
- •Лабораторна робота № 7 Висотні методи вимірювань.
- •7.1. Будова нівеліра н-3
- •7.2. Виконання технічного нівелювання на станції.
- •7.3. Робота на станції при тахеометричному зніманні.
- •Перелік рекомендованих джерел
- •Додаток а Умовні знаки карт масштабів 1:25 000 і 1:50 000
- •Додаток б Картограма розташування листів топографічних карт масштабу 1:10 000 на ток «Козакова долина»
- •Додаток в Тривалість польового періоду в Україні
- •Додаток д додаток е Грецький алфавіт.
- •Додаток і Перелік деяких скорочень слів, що можуть вживатись у курсових і дипломних проектах.
6.3. Обчислення координат точок теодолітного ходу.
Теодолітний хід являє собою систему ліній, які утворюють замкнутий чи розімкнутий полігон. Кути такого ходу вимірюють теодолітом, а сторони - стальною мірною стрічкою, рулеткою або віддалеміром. Після завершення польових робіт приступають до обчислювальної обробки теодолітних ходів, в результаті чого отримують плоскі прямокутні координати вершин ходів.
Результати обробки заносять у відомість обчислення координат точок теодолітного ходу . Записи у відомості здійснюють чорнилом акуратно, без виправлень.
Кутову нев’язку обчислюють за формулою:
де - сума виміряних внутрішніх кутів полігону;
n - кількість сторін (чи кутів) полігону.
Якщо ,
де t - точність зняття відліку з горизонтального круга теодоліта, то кутова нев’язка розподіляється з протилежним знаком між виміряними кутами (в рівносторонньому ході вводять однакові поправки) , в інших випадках в кути з короткими сторонами вводять дещо більші поправки. Поправки округлюють до десятих долей мінути.
Контроль вирівнювання кутів здійснюють за формулою:
.
Дирекційні кути сторін полігону можна одержати за формулами:
для правих кутів
або
для лівих кутів ,
якщо відомий дирекційний кут вихідної сторони.
У процесі обчислення можливі випадки, коли дирекційний кут будь-якої сторони виявиться більшим 3600. Тоді від нього необхідно відняти 3600 і продовжувати обчислення. В результаті послідовного обчислення дирекційних кутів сторін полігону при завершенні обчислень повинен бути отриманий дирекційний кут вихідної сторони.
Горизонтальні проекції di виміряних довжин сторін полігону обчислюють за формулою
,
де - кут нахилу відповідної сторони.
Далі приступають до обчислення приростів координат та нев’язок за формулами:
і
На основі та обчислюють абсолютну лінійну та відносну нев’язки за формулами:
,
,
де - периметр полігону.
Значення x та y обчислюють з точністю до 1см.
Якщо відносна нев’язка не перевищує встановленої допустимої величини, то нев’язки та розподіляються з протилежними знаками між відповідними обчисленими приростами координат пропорційно довжинам відповідних їм сторін шляхом введення поправок
Контроль обчислень здійснюють за формулами:
В результаті обчислень знаходять виправлені прирости координат:
причому
.
Величину допустимої відносної нев’язки теодолітного ходу встановлюють залежно від призначення ходу, його форми та умов місцевості. Як правило, вона становить .
Далі обчислюють координати вершин полігону, використовуючи формули:
починаючи від вихідної вершини з відомими координатами. В результаті послідовного обчислення координат вершин полігону повинні бути обчислені відомі вже координати вихідної вершини. Значення координат вихідної вершини є контролем обчислень.