45. Банки, їх роль та функції.

Банк – кредитно-фінансова установа важливими функціями якого є залучення і акомуляція тимчасово вільних грошових засобів.

В розвинутих країнах банківська система представлена 2 рівнями :

Центральний банк

Комерційні банки (приватні та державні)

По характеру фінансових операцій, власності, меті, фінансової діяльності бувають:

Емісійний банк (мобілізують свої ресурси випускаючи банкноти, надають кредити комерційним банкам і державі)

Інвестиційні (випускають власні облігації, акції, розміщують ці капітали на довготривалий строк виробництва)

Комерційні (кредитують промисловість, торгівлю за рахунок утворення вкладів і за рахунок випуску власних цінних паперів)

Іпотечні (видають позики під заставу нерухомого майна)

Інноваційні (інвестують і кредитують наукові дослідження)

Банки виконують 2 операції:

пасивні (по залученню грошових коштів)

активні (по розміщенню банківських ресурсів)

Прибуток банку – різниця між сумою стягнутих відсотків і між тими відсотками, що банк сплачує.

Валовий прибуток банку – загальна сума доходів банку.

Чистий прибуток = валовий прибуток – витрати на банківські операції

Норма прибутку = чистий прибуток / капітал банку * 100%

46. Національний дохід:розподіл та перерозподіл.

Національний дохід відображає ті економічні можливості, які має суспільство на даний рік.

НД виступає як сукупний дохід власників усіх факторів виробництва: заробітної пла­ти, прибутку, ренти, процента, і засвідчує ступінь участі кожної категорії власників у національному виробництві, їхню частку.

Національний дохід — важливий показник результативності суспільного відтворення. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту.

Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці. Фактори зростання національного доходу поділяють на два види: екстенсивні (за рахунок збільшення ресурсів) та інтенсивні (за рахунок якісного використання існуючих факторів).

Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям тощо.

43. Підприємництво в аграрній сфері

Різноманітні форми господарювання,здійснювана нині в Україні економічна реформа передбачає формування в сільському господарстві багатоукладної економіки. Насамперед необхідно повністю завершити складний і тривалий процес реформування колгоспів і радгоспів. Селяни повинні стати реальними господарями землі і засобів виробництва, реалізовувати свої інтереси, розпоряджатися виробленою продукцією та одержаними доходами.

У сільськогосподарських підприємствах необхідно провести глибокі перетворення на основі широкого використання підряду, оренди, акціонерних, кооперативних та сімейно-індивідуальних форм. Доцільно використовувати колективно-пайові або пайові способи безпосереднього привласнення засобів і результатів виробництва. Їх суть полягає в тому,що земельні угіддя й основні виробничі фонди розподіляються між членами трудового колективу (з урахуванням трудового внеску) на паї, на які нараховується частина одержаного прибутку. Селяни стають власниками,реальними господарями засобів виробництва і його результатів,максимально заінтересованими в кінцевих результатах праці.

В Україні створене правове забезпечення для функціонування інших форм організації сільськогосподарського виробництва, в тому числі ферм,селянських господарств, самостійних кооперативів і особистих підсобних виробництв. У Законі України «Про власність» підкреслюється, що всі форми власності є рівноправними, а держава створює умови для їх розвитку та захисту.

Сільськогосподарським підприємствам сьогодні потрібне реальне економічне і правове розкріпачення (захист від адміністративного свавілля,матеріально-технічна і фінансова підтримка, визнання їх повноцінними суб’єктами ринкових відносин), як і фермерам, і селянським господарствам.

Будь-який суб’єкт підприємництва в сільському господарстві повинен мати право самостійно вибирати напрямок спеціалізації (з урахуванням умов даного господарства), визначати перспективу і економічно ефективну структуру посівних площ та виробництва в цілому, включаючи розвиток підсобних підприємств та обслуговуючих цехів. Потрібна також свобода вибору партнера, договірних взаємовідносин із суб’єктами ринку, форм організації та оплати праці. Без цього ні приватна, ні колективна власність не зробить селянина повноцінним господарем.