6. Перевірка з питань забезпечення суб’єктами господарювання конституційних прав працівників на оплату праці.

До перевірки з питань додержання трудового законодавства суб’єктами господарювання доцільно залучити спеціалістів контролюючих органів та, за необхідності, співробітників спецпідрозділу МВС України по боротьбі з економічними злочинами, з’ясувавши:

• результати попередніх перевірок з цих питань;

• додержання установлених законом строків розрахунків із працівниками за виконану роботу;

• дотримання розміру мінімальної заробітної плати;

• виконання вимог чинного законодавства при виплаті заробітної плати працюючим у разі визнання підприємства банкрутом чи його ліквідації;

• дотримання порядку нарахування та виплати компенсації заробітної плати у зв'язку з порушенням строків розрахунків з працюючими;

• додержання установленої законом форми виплати заробітної плати (ст. 23 Закону України „Про оплату праці”);

• проведення індексації заробітної плати за наявності передбачених чинним законодавством підстав;

• стан додержання вимог закону щодо відшкодування збитків, завданих підприємству дебіторською заборгованістю, яка може бути одним із джерел погашення заборгованості із виплати заробітної плати;

• законність угод про одержання від працівників фінансової допомоги та надання їм безвідсоткової позики;

• виконання судових рішень про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

Під час перевірки на підприємстві-боржнику із заробітної плати необхідно з’ясувати.

1. Суму та період утворення заборгованості, перевіривши достовірність статистичних даних із фактичними даними бухгалтерського обліку, у разі виявлення такої невідповідності вирішувати питання про кваліфікацію дій керівника за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 175, 366 КК України).

2. Обсяг виробництва та реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт, одержання прибутку.

3. Рух коштів, які надходили на рахунки підприємств у період виникнення заборгованості із виплати заробітної плати.

4. Суми та види сплачених податків та інших платежів.

5. Сума коштів, використаних на господарську діяльність, придбання транспортних засобів, оргтехніки, погашення кредитів.

6. Розмір кредиторської та дебіторської заборгованості.

7. Які заходи вживались керівником для погашення заборгованості.

Також із залученням спеціалістів фінансової інспекції та податкової служби перевірити, чи мали місце:

• незаконні витрати (рух коштів), нестача, розкрадання майна, надання безкоштовної допомоги суб'єктам господарювання;

• укладання договорів із фіктивними комерційними структурами, внаслідок чого інтересам держави, підприємству заподіяні збитки;

• факти незаконного укладання договорів про спільну діяльність із комерційними структурами з наступним розподілом виробленої продукції;

• факти порушення чинного законодавства при формуванні цін на продукцію;

• випадки, коли з метою ухилення від погашення заборгованості керівники суб'єкта господарювання припиняють свою господарську діяльність і одночасно реєструють нове підприємство (найчастіше з ідентичною назвою);

• факти привласнення, розтрати та незаконного заволодіння коштами, призначеними на виплату регресних вимог (одноразової допомоги);

• факти необґрунтованого списання дебіторської заборгованості (за фактами безнадійної дебіторської заборгованості при наявності підстав прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України);

• факти використання бюджетних коштів не за призначенням;

• випадки розкрадання товарно-матеріальних цінностей і коштів, шляхом зловживання службовим становищем;

• факти порушень законодавства при наданні і погашенні позик, законність угод про одержання від працівників фінансової допомоги та надання їм безвідсоткової позики.

Невиплата заробітної плати, яку допущено за наявності об’єктивної можливості проведення розрахунку із працівниками, вважається безпідставною, що тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 175 КК України. Слід мати на увазі, що її може нести лише керівник підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, тобто суб’єкт злочину є спеціальний. Кримінальна відповідальність за цією статтею наступає у випадку безпідставної невиплати заробітної плати у повному обсязі. Водночас у разі щомісячної неповної виплати необхідно вирішувати питання про притягнення керівника до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до такої відповідальності вона здійснить виплату заробітної плати.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.10.1999 № 9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 80 Конституції України притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Отже, для звільнення керівника від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 175 КК України необхідно, щоб виплату заробітної плати він здійснив до пред’явлення йому обвинувачення у безпідставній невиплаті заробітної плати.