4. Основні питання, які з’ясовуються прокурорською перевіркою

Достовірність поданої до органів статистики звітності суб’єктів господарювання щодо виплати заробітної плати та кількості працюючих.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України „Про державну статистику” юридичні особи, їх філії, представництва, що знаходяться на території України або створені за участю юридичних осіб України, зобов'язані у повному обсязі, за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Достовірність наданої статистичної звітності визначається при порівнянні статистичної інформації про розмір заборгованості із заробітної плати, яку суб'єкти господарювання подавали до органів статистики та Пенсійного фонду України, з фактичними даними бухгалтерського обліку.

Додержання вимог законів щодо виплати мінімального розміру заробітної плати.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 43 Конституції України, ст. 95 КЗпП України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). У разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Виплата заробітної плати у розмірі нижче мінімального тягне за собою не тільки порушення конституційних прав громадян, а й ненадходження до бюджету коштів, які утримуються із заробітної плати.

При проведенні перевірки з цих питань слід вибірково ознайомитись з наказами та розрахунками заробітної плати працівникам.

Виконання вимог закону щодо встановлення та дотримання строків виплати заробітної плати, проведення компенсації втрати доходів працівникам у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Статтею 34 Закону України „Про оплату праці” та ст. 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” передбачено проведення компенсації нарахованих громадянам доходів у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2000 р., проводиться відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. № 1427. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, нарахованої з 1 січня 2001 р., здійснюється відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159 Положення та Порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 р. № 430.

Додержання закону щодо своєчасного проведення індексації заробітної плати.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про оплату праці”, Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” заробітна плата підлягає індексації підприємствами, установами, організаціями за рахунок власних коштів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Підвищення розмірів оплати праці у зв'язку з індексацією здійснюється підприємствами, установами, організаціями за рахунок власних коштів. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Додержання закону у разі виплати заробітної плати натурою.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про оплату праці” колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) за таких умов:

• у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць;

• лише у тих галузях або за тими професіями, де така виплата еквівалентна вартості оплати праці у грошовому виразі;

• виплата повинна бути звичайною або бажаною для працівників, при цьому мати на увазі, що на це потрібна їх згода;

• крім товарів, не дозволених для виплати заробітної плати натурою, перелік яких встановлений постановою Кабінету Міністрів від 03.04.1993 № 244.

Інформацію з цього питання можна одержати на підприємствах із відомостей про виплату заробітної плати, розрахунків (калькуляцій) собівартості товарів та прибуткових ордерів на товари.

Виконання вимог Закону України „Про колективні договори і угоди”, ст. 97 КЗпП України, ст. 14 Закону України „Про оплату праці” щодо укладення колективних договорів та визначення в них форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат. У разі неукладення колективного договору звернути увагу на погодження роботодавцем цих питань з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим працівником), який представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Здійснення розрахунків з працівниками при ліквідації підприємства у зв’язку з банкрутством.

Відповідно до ст. 28 Закону України „Про оплату праці” у разі банкрутства підприємства чи його ліквідації у судовому порядку зобов'язання перед працівниками щодо оплати праці виконуються відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Особлива роль в процедурі банкрутства належить арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Залежно від стадії провадження справи про банкрутство він має різні права та обов'язки. Але слід зазначити, що в процесі розгляду справи арбітражний керуючий є ключовою фігурою, яка наділена широким колом прав та обов'язків, які він виконує під контролем суду, в межах, установлених законодавством, і несе персональну відповідальність за вчинені дії в рамках процедури банкрутства. Залежно від стадії процедури банкрутства він має повноваження з розпорядження і контролю за майном боржника, керує фінансовим оздоровленням підприємства або безпосередньо організовує продаж майна банкрута, особисто очолює ліквідаційну комісію. Арбітражний керуючий здійснює контроль за діями керівника боржника або навіть очолює орган управління боржника залежно від виду процедур.

Арбітражний керуючий призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Органи управління боржника у період розгляду справи про банкрутство здійснюють свої повноваження до дня винесення ухвали про санацію. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Після призначення розпорядника майна повноваження органів управління обмежуються шляхом встановлення: заборон відносно прийняття ними низки рішень (про реорганізацію та ліквідацію боржника, про самостійне створення боржником юридичних осіб або про його участь у створенні юридичних осіб, про створення боржником філій та представництв, про виплату дивідендів, про проведення боржником емісії цінних паперів; про вихід із складу учасників боржника юридичної особи; про придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника) і позитивних обов'язків щодо отримання згоди розпорядника майна на укладення боржником низки договорів (договорів щодо нерухомого майна, кредитних договорів, договорів позики на стороні як позикодавця (кредитодавця), так і позичальника, договорів доручення та довірчого управління майном боржника) та на розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого становить понад один відсоток балансової вартості активів боржника; участь боржника у господарських об'єднаннях.

Повноваження керівника боржника або органів управління боржника, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства. У такому разі за клопотанням комітету кредиторів виконання обов'язків керівника боржника ухвалою господарського суду тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника. Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

З дня винесення ухвали про санацію повноваження органів управління боржника передаються керуючому санацією, крім випадку, коли розпорядником майна та керуючим санацією призначено керівника боржника (ст. 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”). Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про санацію та призначення керуючого санацією зобов'язані забезпечити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Ліквідаційну процедуру здійснює ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому порядку. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна та керуючого санацією. Ліквідатор очолює ліквідаційну комісію, яка призначається господарським судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів. До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, де частка державного майна перевищує 25%, господарський суд призначає до складу ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, у першочерговому порядку.