3_2011_ua

Нині, на 20 му році незалеж ності, задекларований перехід України до інноваційної мо делі розвитку вимагає вирішення

цілого ряду основоположних завдань. Одним із них є формування в державі цілісної системи для ефективного перетворення нових знань у нові тех нології, продукти та послуги, які будуть поставлятися на національний та зовнішній ринки. Адже суспільне розуміння приходить до відомого вже висновку, що інтелектуальна влас ність є одним із найбільш цінних людських капіталів. У міру істотного значення інтелектуальної діяльності, особливо її результатів для соціально економічного розвитку будь якого суспільства, попит на неї також інтен сивно зростає. Саме тому інтелекту

© О. Орлюк, 2011

альна власність часто стає об’єктом неправомірних дій, зловживання, не дозволеного використання.

Іншим завданням, що стоїть перед Україною, є необхідність підвищення рівня сприйняття інновацій реальним сектором економіки. Адже, як показує досвід країн із розвиненою еко номікою, інтелектуальна діяльність здебільшого визначає стратегію і так тику соціально економічного розвит ку країни. І високий технічний рівень виробництва в сучасних умовах мож ливий за умови інтеграції наукової, технологічної та промислової політи ки країни. При цьому ланки розвитку техніки і виробництва мають здійсню ватися за єдиною технологічною схемою — від зародження ідеї до її втілення у продукцію і реалізації на

ринку. Відповідно, повинні змінитися і акценти — визначальне, пріоритетне місце має посідати не виробництво, а саме наука, культура і техніка. Чи є перспективи для суспільства, що йде таким шляхом? Звичайно є, якщо по дивитися на досвід багатьох країн світу, і не лише європейських (тієї ж Фінляндії), а й країн третього світу (наприклад Індії), які за останні роки швидко вирвалися уперед у частині нарощування власних технологічних характеристик, а відповідно — і сут тєвого зростання економічних показ ників.

Невідкладним завданням для на шої держави є й формування культури та поваги до прав інтелектуальної власності. Адже недостатня обізна ність суспільства у питаннях охорони і захисту таких прав нерідко призво дить до їх порушення, що також нега тивно відбивається як на економічно му розвиткові держави, так і на її міжнародному іміджі.

Нормальне стабільне функціону вання незалежної держави неможливе без її економічного розвитку, а розви нена, незалежна економічна структура держави неможлива без політики охо рони і захисту прав інтелектуальної власності. Тим більше що організація дієвої системи правозастосування у сфері створення та використання об’єктів інтелектуальної власності безпосередньо впливає як на ефектив ність розбудови національного науко во технологічного комплексу, так і на підвищення інвестиційного іміджу держави, запровадження сприятливо го інноваційного клімату. Недаремно збереження, зміцнення і розвиток інтелектуального потенціалу України віднесені до пріоритетних інтересів держави.

Сфера інтелектуальної власності та її вплив на інноваційне середовище

України знаходиться під постійним моніторингом органів державної вла ди та громадськості. В останні роки проводився цілий ряд публічних за ходів, зокрема парламентські слухан ня, пов’язані з проблемами захисту прав інтелектуальної власності (2007 р.), економіко правовим забез печенням інноваційної діяльності та впливу на неї інтелектуальної влас ності (2008 р.), обговоренням стратегії інноваційного розвитку України на 2010–2020 рр. в умовах глобалізацій них викликів (2009 р.) тощо. Сфера інтелектуальної власності неоднора зово ставала предметом обговорення на засіданнях профільних комітетів парламенту, уряду, відповідальних за ці напрями органів виконавчої влади. Так, протягом попередніх років на комітетські слухання, які проводив Комітет з питань науки і освіти Вер ховної Ради України, неодноразово виносилися проблеми правового регу лювання авторських та суміжних прав, питання промислової власності в інноваційній економіці України, пов’язані, зокрема, із ефективністю за стосування законодавства та держав ного регулювання.

Визначальну роль інтелектуальної власності у розбудові економічно не залежної держави усвідомлюють і ор гани держави, що забезпечують її національну безпеку, та в яких по стійно здійснюється моніторинг цієї сфери суспільних відносин. Як при клад можна назвати засідання Ради національної безпеки і оборони Ук раїни від 21 листопада 2008 р., на яко му розглядалося питання про право і захист інтелектуальної власності та посилення її ролі у формуванні національного багатства. Опікуються цією сферою і правоохоронні органи та СБУ, результативні показники діяльності яких у сфері захисту прав

інтелектуальної власності постійно наводяться у звітах, зокрема у звітах національної патентної системи.

Згідно з чинним законодавством національна патентна система в Украї ні має назву «державна система право вої охорони інтелектуальної влас ності»*. Вона є сукупністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що входять до сфери уп равління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (МОНмо лодьспорт України). Після проведення адміністративної реформи в Україні у грудні 2010 р. — лютому 2011 р. Міністерство є головним органом у си стемі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні ре алізації державної політики з питань освіти і науки, інновацій та інформації, інтелектуальної власності, сім’ї, дітей, молоді, фізичної культури та спорту.

Упроцесі забезпечення такої політи ки МОНмолодьспорт України вживає заходів щодо створення та розвитку інфраструктури підтримки інновацій ної діяльності, координує діяльність щодо передачі (трансферу) технологій

іправ на об’єкти інтелектуальної влас ності, у тому числі створені повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету, забезпечує інте грацію суспільних освіти і науки, сфер інформатизації, інформаційних ресур сів, інтелектуальної власності тощо до світової системи, дотримуючись при цьому принципів збереження і захисту національних інтересів.

Усфері галузевої і регіональної інноваційної діяльності та трансферу технологій на Міністерство покла дається забезпечення розвитку загаль нонаціональної системи науково тех нічної інформації, національної інно ваційної системи; державна реєстрація

технологічних парків, їх проектів; дер жавна реєстрація та ведення Держав ного реєстру інноваційних проектів, Державного реєстру проектів техно логічних парків, Державного реєстру проектів наукових парків, здійснення моніторингу та контролю за реаліза цією таких проектів тощо.

До державної системи правової охо рони інтелектуальної власності в Ук раїні входить також Державна служба інтелектуальної власності (ДСІВ), в яку внаслідок адміністративної рефор ми реорганізується Державний депар тамент інтелектуальної власності МОН України. Зазначена служба є центральним органом виконавчої вла ди і входить до сфери компетенції МОНмолодьспорт України шляхом спрямування і координації її діяльності через міністра. Основними завданнями ДСІВ визначені реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності, внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, орга нізаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

У межах своєї компетенції ДСІВ спрямовує свою діяльність на вико нання ряду завдань, зокрема: надання адміністративних послуг у сфері інте лектуальної власності; організацію експертизи об’єктів інтелектуальної власності, видачу патентів/свідоцтв на такі об’єкти; здійснення державної реєстрації та ведення обліку об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі проведення реєстрації дого ворів про передачу прав на об’єкти інтелектуальної власності, що охоро няються на території України, ліцензійних договорів і договорів ко мерційної концесії; ведення держав них реєстрів об’єктів інтелектуальної власності.

У межах закріплених за службою повноважень її посадові особи здійс нюють перевірки суб’єктів господарю вання на предмет дотримання законо давства у сфері інтелектуальної влас ності та аналізують стан дотримання суб’єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності. Одним із важливих завдань Служби є також ор ганізація та здійснення міжнародної співпраці у сфері правової охорони об’єктів інтелектуальної власності та представлення інтересів України з пи тань охорони прав на об’єкти інтелек туальної власності в міжнародних організаціях відповідно до законодав ства тощо.

Державне підприємство «Україн ський інститут промислової власності»

(Укрпатент) знаходиться у сфері уп равління МОНмолодьспорту України та ДСІВ. Укрпатент було створено з ме тою проведення на наукових засадах експертизи заявок на об’єкти промис лової власності на відповідність умо вам надання правової охорони, забезпе чення роботи Державних реєстрів, передбачених чинним законодавством у сфері охорони промислової влас ності*, проведення науково дослідних робіт та інших дій щодо надання право вої охорони таким об’єктам.

Нині Укрпатент є єдиним закладом експертизи, уповноваженим розгляда

ти подані заявки на об’єкти промисло вої власності, у тому числі — на винахо ди, корисні моделі, промислові зразки, і проводити експертизу цих заявок. Ре зультати експертизи, які відобража ються у висновку експертизи, є підста вою для прийняття ДСІВ рішення про видачу охоронного документа — патен ту на винахід (корисну модель), про мисловий зразок чи про відмову у його видачі. Виключна компетенція Укрпа тенту дає йому змогу виступати основ ним суб’єктом, що створює в Україні бази з патентної інформації. Зазначені дані кореспондуються на офіційний веб портал ДСІВ (http://www.sdip.gov.ua), на якому узагальнюється інформація сто совно діяльності національної патент ної системи в цілому, ведуться дер жавні реєстри об’єктів інтелектуальної власності, розміщується патентна ста тистика, бази даних патентної інфор мації тощо. При цьому інформаційне забезпечення функціонування держав ної системи правової охорони інтелек туальної власності Укрпатент здійснює за двома основними напрямами: інфор маційне забезпечення процесу експер тизи заявок на об’єкти промислової власності та забезпечення потреб гро мадськості України в інформації відносно об’єктів промислової влас ності**.

«Український центр інноватики та патентно інформаційних послуг» (Укр

так і з боку суб’єктів господарювання. Починаючи від 2002 р., проводиться інвентаризація комп’ютерних про грам, які використовуються в органах виконавчої влади, та вживаються за ходи щодо їх легалізації. Результатом зазначеної діяльності стало зменшен ня (майже на 50 %) неліцензійного програмного забезпечення в органах виконавчої влади. Хоча ДСІВ заува жує, що і досі таке програмне забезпе чення залишається досить поширеним явищем, що загрожує безпеці урядо вих комп’ютерних систем, а також зменшує ефективність заходів, спря мованих на заохочення недержавних установ легалізувати своє програмне забезпечення.

Разом із тим перед Україною зага лом та державною системою охорони інтелектуальної власності зокрема (якщо брати її у широкому розумінні, тобто у сукупності органів та ор ганізацій, діяльність яких пов’язана зі сферою інтелектуальної власності, зо крема освітніх, наукових тощо) стоїть ціла низка невідкладних завдань, спрямованих на подальше поширення міжнародних та європейських стан дартів, запроваджених у сфері право вої охорони і захисту прав інтелекту альної власності.

Зокрема, це стосується активізації процесу поширення знань, пов’язаних з інтелектуальною власністю. Адже ще за підсумками парламентських слу хань 2007 р. було прийнято рішення про необхідність проведення держав ної політики, спрямованої на поши рення знань серед різних верств насе лення. Цей напрям мав реалізуватися шляхом здійснення різних напрямів діяльності, у тому числі запроваджен ня навчального курсу з основ інтелек туальної власності у середній школі, навчальних курсів з інтелектуальної власності у ВНЗ України, розширення

вищих закладів, у яких запроваджено спеціалізації з інтелектуальної влас ності. Разом із тим нинішня ситуація в освіті навряд чи може характеризува тися як така, що свідчить про послідо вне виконання поставлених завдань. Це стосується і середньої, і вищої освіти. В останній кількість вишів, що викладають курси або вводять спеціалізацію, обчислюється усього кількома десятками. Переважно ці курси представлені у провідних закла дах Києва, Харкова, Львова, Одеси та декількох інших міст.

Можливо, це є одним із факторів, що впливає на суспільну необізнаність та допустимість порушень прав інте лектуальної власності на рівні націо нальної ментальності. Хоча слід зазна чити, що ВНЗ України планується: розроблення та впровадження систе ми дистанційного навчання фахівців з питань інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності; створення інтернет порта лу вищих навчальних закладів Украї ни, що здійснюють підготовку кадрів з питань інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності тощо.

Серед очікуваних результатів вико нання Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуаль ної власності України на 2010–2014 рр. є створення умов для покращання інвестиційного клімату України та підтримки підприємництва; підви щення рівня свідомості та правової культури українського суспільства у сфері інтелектуальної власності; ство рення умов для реалізації консти туційних прав громадян на доступ ність освіти у сфері інтелектуальної власності, трансферу технологій та інноваційної діяльності. І закладам та установам сфери інтелектуальної власності загалом необхідно докласти

спільних зусиль для реалізації визна чених вище завдань.

Враховуючи пріоритети зовнішньої та внутрішньої політики України, зок рема вимоги стосовно створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також враховуючи те, що Україна ста ла членом Світової організації торгівлі з 2008 р., у країні намагаються спряму вати зусилля на активне сприяння ви користанню інтелектуальних ресурсів нації для економічного розвитку дер жави із урахуванням інноваційно інвестиційного вектору*.

Крім того, оскільки Україна взяла на себе виконання зобов’язань щодо міжнародного співробітництва, спря мованого на розвиток інформаційної інфраструктури та забезпечення роз ширення своєї участі у відповідних міжнародних ініціативах, одним із за вдань практичного характеру має бути забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг та інфор маційних ресурсів. Адже розвиток інформаційного суспільства в Україні визначений як одне з пріоритетних за вдань. На законодавчому рівні прий нято Основні засади розвитку інфор маційного суспільства в Україні на 2007–2015 рр., оскільки створення інформованого суспільства є ключо вою цінністю для представницької держави. У документі закріплено за вдання створення в усіх населених пунктах України можливостей для доступу до мережі Інтернет, зокрема через розбудову мережі пунктів ко лективного доступу.

Серед завдань, визначених на рівні держави в якості пріоритетних при за провадженні загальнодоступної ін

формаційної інфраструктури, є також створення необхідної технічної та тех нологічної інфраструктури, електрон них інформаційних ресурсів в архівах, бібліотеках та музеях, науково до слідних установах з визначенням ви моги щодо обов’язкового зберігання в єдиному електронному форматі результатів наукової діяльності та забезпечення вільного доступу до ре зультатів наукових досліджень, ство рених за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, визнано за необхідне залучення можливостей вітчизняних програмістів для розроб лення і поширення програмного забез печення із застосуванням української мови, мов національних меншин України для більш повного залучення до використання інформаційних ре сурсів різних верств населення.

Патентна система пропонує до роз повсюдження нормативно правові, методичні та довідкові видання з пи тань інтелектуальної власності, інфор мація стосовно яких розміщена на сайті як Укрпатенту, так і Державної служби інтелектуальної власності. В Україні також планується створення цифрової патентної бібліотеки, підго товча робота щодо якої триває з кінця 2008 р. Крім цього, планується реалі зація відпрацьованого плану заходів щодо патентно інформаційного забез печення функціонування системи правової охорони об’єктів промисло вої власності в Україні з урахуванням світового досвіду та рекомендацій Всесвітньої організації інтелектуаль ної власності (ВОІВ); а також подаль ше забезпечення уніфікації та гар монізації патентної документації Ук