1.2.4 Вклад Дж. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

Всупереч уявленням про внутрішню збалансованість ринкової економіки у своїх працях Кейнс теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не в змозі самостійно, без втручання держави забезпечити ефективне використання головних факторів виробництва й відповідну рівновагу розширеного відтворення. Кейнс обґрунтував висновок, що гроші активно впливають на мотиви поведінки суб'єкта економіки та їх господарські рішення. У традиціях кембриджської школи Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів нагромадження грошей серед яких:

Трансакційний - це мотив зберігання грошей, що випливає зі зручності їх використання як засобу платежу.

Обачності - це мотив зберігання грошей як можливість розпоряджатись певною часткою своїх ресурсів у формі готівки у майбутньому.

Спекулятивний - це мотив зберігання грошей, який виникає із бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів у формі облігацій в період очікування підвищення норми позикового відсотка. Кейнс допускає, що індивіди можуть тримати своє багатство у двох видах активів: гроші або довгострокові облігації.

Зниження норми позикового відсотка означає підвищення курсу облігацій, що забезпечує власнику дохід, і навпаки. Отже, як фактор, що регулює попит на спекулятивні залишки грошей, а також і весь попит виступає норма відсотка.

Md = Md_T + Md_s,

де Md - загальний попит на активи;

Md _t - трансакційний попит;

Md s— спекулятивний попит.

MdT = f (У) - функція доходу.

Збільшення доходу (У) збільшує попит на гроші для трансакційних операцій.

Mds = f (У) - функція відсотка.

Зниження норми (г) збільшує попит.

Md = f(Y) + f(r).

Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двох змінних величин. Так, збільшення номінального доходу викликатиме збільшення попиту на гроші, зумовленого існуванням трансакційного мотиву і мотиву обачності. Відповідно зниження норми позикового відсотка збільшує попит на гроші, зумовлений існуванням спекулятивного мотиву. Отже, Кейнс перебудував теорію грошей, ввівши в неї норму відсотка. Він перетворив гроші на один з важливих факторів формування інвестиційного попиту і відсунув на другий план традиційний зв'язок грошей і цін (класична кількісна теорія).

Кейнс розробив теоретичну концепцію «керованих грошей», спираючись на систему їх широкого державного регулювання і використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а отже, і інвестиційного процесу. Тобто Кейнс став засновником одного з напрямків теорії грошей - теорії державної грошової політики. Як в теорії, так і на практиці особливу значимість має положення Кейнса про принципи здійснення «політики дешевих грошей» та пільгового кредиту. Він виступив проти спонтанних змін цін, що завдають значної шкоди ринковій кон'юнктурі і розробив концепцію регулювання ціноутворенням та контролювання інфляції.

Питання для самоконтролю:

1) Охарактеризуйте ранню кількісну теорію грошей.

2) Проаналізуйте рівняння обміну І. Фішера.

3} Порівняйте рівняння обміну Фішера з кембріджськцм рівнянням.

4) В чому новизна підходу Дж М. Кейнса до аналізу грошей?

5) В чому полягає подібність і відмінність в аналізі грошей Кейнсом і Фрідменом?

Питання для обговорення на семінарських заняттях:

1. Металістична теорія грошей. Сучасний металізм та причини його занепаду.

2. Номіналістична теорія грошей.

3. Суть кількісної теорії грошей.

4. Кейнсіанська модель кількісної теорії грошей.

5. Монетаристська версія кількісної теорії грошей.

Теми для рефератів:

1. Сутність кількісної теорії грошей та причини Ті виникнення.

2. Трансакційний варіант кількісної теорії грошей.

3. Кембріджська версія кількісної теорії грошей.

4. Вклад Дж. Кейнса у розробку кількісної теорії грошей.

5. Монетаризм та його сучасне застосування.

Рекомендована література:

1. Гроші та кредит / Авт. кол.; За ред. М.І Савлука - К • Либідь, 1992.

2. Гальчинський А.С. Теорія грошей.- К.: Основи, 1996.

3. Жуков Е.Ф. Общая теория денег й кредита. – М.: Банки и биржи, 1995.

4. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента й денег _ М.: Прогресе, 1978.

5. Ющенко В.А. Монетарна політика України: результати і перспективи // Вісник НБУ. – 1996. – № 4.