7.2.2 Ринок позичкових капіталів

Ринок позичкових капіталів  це сегмент фінансового (грошового) ринку, на якому формується попит і пропозиція на позичковий капітал.

Ринок позичкових капіталів - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення. Це специфічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у рухові коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові установи і фондові біржі.

За функціональним призначенням Р.п.к. поділяється на грошовий ринок (короткотерміновий) - обслуговує здебільшого рух оборотного капіталу - та ринок капіталів - забезпечує функціонування та можливості розширення основного капіталу. Грошовий ринок пов'язаний з короткотерміновими банківськими операціями терміном до одного року. Ринок капіталів обслуговує середньо- та довготермінові операції банків. Залежно від джерел і сфери розміщення позикових капіталів розрізняють національний і міжнародний Р.п.к.

За своєю інфраструктурою ринок позичкових капіталів представляє, головним чином, банківські установи, а тому його ще називають ринком банківських кредитів. Крім того, на ньому діють й інші кредитно-фінансові установи (парабанки), що входять до складу кредитної системи. З функціональної точки зору він представляє систему економічних відносин, яка забезпечує нагромадження і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення ресурсами ринкове господарство.

В Україні зараз відбувається процес формування ринку капіталів. В умовах переходу до ринкової економіки обмежуються можливості державного втручання в розподіл фінансових ресурсів, бо більшість суб’єктів господарської діяльності переходять від державної на акціонерну чи приватну форму власності. Вони самостійно вишукують матеріальні і грошові ресурси на ринках, самі розпоряджаються своїми доходами. Саме ринок позичкових капіталів повинен забезпечити суб’єктам економіки доступ до необхідних для них грошових ресурсів.

7.2.3 Процент за кредит

Позиковий кредит – це плата, яку отримує кредитор від позичальника

за користування позиченими коштами.

Показником, що кількісно характеризує плату за кредит,є норма відсотка або процентна ставка, що розраховується за формулою:

Н = Д / К х 100%;

де Д – річний дохід на позиковий капітал;

К – середньорічна сума наданого кредиту;

Норма відсотка залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми відсотка. Мінімальну межу норми відсотка точно визначити не можливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, що пов’язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.

Основними видами процентних ставок є:

• ринкова (формується безпосередньо на ринку позикових капіталів);

• середня (формується за певний період).

На розмір процентної ставки за кредит впливають такі фактори:

• макроекономічні (рівень інфляції, рівень облікової ставки центрального банку, попит та пропозиція на кредитному ринку);

• мікроекономічні (термін користування кредитом, розмір кредиту, рівень ризику).

Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків

використовують таку формулу:

К= (С х Т х П) / (360 х100),

де К – розмір плати за користування коштами;

С – сума кредиту чи депозиту;

Т – термін користування грошима (у днях);

П – процентна ставка.

Складні проценти нараховуються за формулою:

FV = P x (1+R)ⁿ,

де FV – розмір плати за користування коштами;

P – сума наданих коштів;

R – процентна ставка;

n – кількість періодів.

Джерелом оплати позикового відсотка є прибуток, що його отримують позичальники.