ТЕМА №5. ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ВИМІРИ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

5.1 . Однополярна глобалізація і роль сша в світовій економічній системі

На сьогодні проект однополярного розвитку економічної системи світу реалізується в контексті геополітичної ідеології американського глобалізму, що в навіть найзагальніших проявах відрізняється від кла­сичних уявлень про однополярність. США, роблячи заяви про власну планетарну відповідальність, напряму втручаються у внутрішні справи фактично усіх країн світу, ведуть неприховану експансію, але при цьому не тільки не вирішують загальних світових проблем, а й відмовляються від їх вирішення, реалізуючи власні егоїстичні інтереси. Закономірно, як зазначає Ю. Круп­нов, що США і транснаціональні фінансові еліти в останні десять років взяли курс на відмежування себе від решти світу, на створення для самих себе особливого порядку, в якому не залишається місця для вирішення загальних проблем і який захищений від решти людства витонченими санітарними кордонами. Експан-

сія і інтервенціоналізм США й інших розвинутих країн-са­телітів дозволяють однозначно визначити їх як глобальні центри сил чи нові імперії, але не як світові держави, оскільки світова держава, на думку Ю. Крупнова, визначається не імпер­скістю, потужністю, військовою силою, експансією і інтервенціоналізмом, а здатністю реалізовувати єдиний справедливий світопорядок.

Практика останніх десятиліть XX ст. і перших років XXI ст. дає всі підстави для того, щоб як джерело і предмет глобалізації на сьогодні розглядати американський капітал, рушійною силою цього процесу — американський імперіалізм, а увесь процес за сутністю — як інституціоналізацію системи неоколоніальної експлуатації світової економіки «імперіалізмом долара».

На початку 1970-х років XX ст., коли з’ясувалося, що американська економіка більше не в змозі підтримувати обмін доларів на золото, падіння системи «золотого стандарту», що спостерігалося, за законом паритету купівельної спроможності валют повин­но було призвести до незворотної зміни: змістити долар з п’єде­сталу головної грошової одиниці світу і замінити його «валютним кошиком». Насправді конкурентна боротьба валют основних розвинутих країн припинилася тільки номінально, між тим як реально створена паритетна одиниця не здобула статусу засобу безпосереднього обороту. На рівні базису, де відбувається реальний зовнішньоекономічний обмін, конкуренція валют збереглася навіть у ще жорсткішій формі, оскільки був усунутий головний і об’єктивний арбітр — золото. Відміна «золотого стандарту» дозволила досить стрімко наситити доларами США канали світової грошово-валютної системи. Основні розвинуті країни своєчасно відреагували на прямі загрози, що виникли, шляхом встановлення принципу обов’язкового товарного забезпечення іноземних інвестицій в національну економіку. Заборона монетар­них американських інвестицій, обов’язкове їх матеріальне забезпечення дозволило європейським країнам зберегти конкурентні переваги. Однополюсний світ як сценарій в довготерміновій перспективі насправді є ілюзорним, відірваним від реалій світового розвитку. ЄС, Китай, Індія де-факто позначили як мінімум ще два полюси сучасної економічної системи: європейський та китайський. І не випадково глобалізація американської гегемонії час від часу не спрацьовує саме на європейському і китайському напрямах. Вона ще буде намагатися реалізовувати агресивну, наступальну стратегію, що передбачає використання обхідних маневрів у бік чутливих для інтересів ЄС та КНР нафтоносних регіонів Азії та Африки, але вже тепер зрозуміло, що чим рішуче США будуть обстоювати власні інтереси за межами власного кон­тиненту, тим більшої шкоди вони завдадуть самим собі. Одна справа — розділ сфер впливу спільно з розвинутими країнами піс­ля розпаду СРСР, а зовсім інша — перерозподіл світу всупереч інтересам розвинутих країн. Адже, драматизм ситуації, що переживає нині людство, полягає зовсім не в конфлікті світів, релігій чи цивілізацій. Насправді наочною є криза глобалізації, що реалізується у вигляді геополітичної стратегії, відповідно до якої решта країн світу повинна повністю підпасти під вплив американського капіталу і працювати на нього.

Однополюсна глобалізація несе безпрецедентні виклики. Раніш вважалося, що глобалізація поєднує світ. Тепер на практиці відкривається протилежне, оскільки однополюсна глобалізація роз’єднує світ, більш того, протидіє інтеграції. Раніш вважалося, що глобалізація несе людству прогрес, на сьогодні вона проявляє власний реакційний характер і протистоїть прогресу.