- •Міжнародні відносини як окрема історична дисципліна.
- •Системний підхід до вивчення міжнародних відносин.
- •Основні характеристики Віденської системи міжнародних відносин.
- •Розвиток і діяльність міжнародних організацій.
- •Версальська система міжнародних відносин.
- •Балканські війни 1912-1913рр. Роль дипломатії великих держав в їх розв’язанні.
- •Характер та цілі Першої світової війни.
- •Геополітичні наслідки Першої світової війни.
- •Причини першої світової війни.
- •Створення Ліги Націй та її діяльність.
- •Завершення Першої світової війни та її наслідки.
- •Основні проблеми міжнародних відносин після Першої світової війни (мирне врегулювання, Російське та Німецьке питання).
- •Декрет про мир і мирна програма Вільсона (14 пунктів): порівняльний аналіз.
- •Концептуальні підходи держав-переможниць до розробки мирних договорів з Німеччиною та її союзниками на Паризькій конференції.
- •Мандатна система.
- •Російське питання на Паризькій мирній конференції.
- •Вашингтонська конференція та її рішення.
- •Генуезька конференція.
- •Рапальський договір.
- •Становлення і розвиток міжнародних відносин України часів Центральної Ради (1917-1920). Дипломатія України доби Гетьманату.
- •Перша криза Версальської системи та її врегулювання (репарації, Рурська криза, план Дауеса).
- •Конференція в Локарно.
- •Підготовка та підписання пакту Бріана-Келога.
- •Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі у 1933-1935рр.
- •Проект «Східного пакту».
- •Укладення договорів про взаємодопомогу між срсср і Францією, срср і Чехословаччиною.
- •Італо-ефіопська війна (позиція держав, Ліги Націй).
- •Політика невтручання у іспанські справи. Криза Ліги Націй.
- •Становлення блоку агресорів.
- •Криза Вашингтонської системи (агресія Японії).
- •Виникнення вогнища війни на Далекому Сході (1931 -1933рр.).
- •Поширення японської агресії в Китаї та розпад Вашингтонської системи.
- •Аншлюс Австрії, його наслідки та позиція великих держав.
- •Мюнхенська угода.
- •35. Англо-франко-радянські переговори щодо пакту про взаємодопомогу.
- •Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •37. Початок Другої світової війни.
- •38. Політичний зміст Другої світової війни.
- •39. Капітуляція Франції та її міжнародні наслідки.
- •40. Напад Німеччини та її союзників на срср та позиція урядів Великобританії та сша.
- •41. Передумови та початок створення антигітлерівської коаліції.
- •42. Атлантична хартія.
- •43. Вступ сша у Другу світову війну.
- •44. Московська конференція мзс 1943 року.
- •45. Тегеранська конференція.
- •46. Ялтинська конференція. Її основні рішення.
- •47. Потсдамська конференція.
- •48. Геополітичні наслідки Другої світової війни.
- •49. Головні характеристики міжнародних відносин в повоєнний період.
- •50. Докорінні зміни у повоєнному світоустрої після Другої світової війни.
- •51. Діяльність оон в умовах "холодної війни".
- •52. Радикальні зміни у системі міжнародних відносин повоєнного періоду.
- •53. Сучасна міжнародна система (полі- та монополяриість в світі).
- •54. Основні тенденції розвитку повоєнних міжнародних відносин.
- •55. Створення Ліги арабських держав.
- •56. Особливості повоєнного врегулювання в Європі.
- •57. Зміцнення європейської безпеки та співробітництва в 1970-ті роки. Проблеми контролю над озброєннями та роззброєння.
- •58. Етапи мирного врегулювання з колишніми союзниками Німеччини в Європі.
- •59. Принципи та етапи післявоєнного врегулювання з Японією.
- •60. Конференція у Сан-Франциско 1951 року.
- •61. Ідеологічні чинники «холодної війни».
- •62. «Доктрина Трумена».
- •63. «План Маршала».
- •64. Підготовка та укладення Північно-Атлантичного договору.
- •65. Створення овд.
- •66. Створення анзюс.
- •67. Багдадський пакт (сенто).
- •68. Утворення сеато.
- •69. Утворення двох німецьких держав.
- •70. Паризька угода 1954 року.
- •71. Карибська криза.
- •72. Становлення дипломатичних відносин між срср та фрн.
- •73. Доктрина Хальштейна.
- •74. Заключний етап нбсе у Хельсінкі.
- •75. «Нова східна політика» фрн.
- •76. Радянсько-югославський конфлікт.
- •77. Угорська криза 1956 року та реакція світового співтовариства.
- •78. Втручання краї овд у справи Чехословаччини. Доктрина Брежнєва.
- •79. Громадянська війна в Китаї та проголошення кнр.
- •80. Війна в Кореї та її наслідки.
- •81. Тайванська криза 1958 року.
- •82. Втручання Франції в Індокитаї та його наслідки.
- •83. Американська агресія у в'єтнамі. Паризька угода.
- •84. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
- •85. Крах мандатної системи на Близькому Сході.
- •86. Утворення держави Ізраїль. Арабо-ізра'їльська війна 1948 рр.
- •87. Суецька криза 1956 року.
- •88. Шестиденна війна та її наслідки.
- •89. Кемп-девідський процес та його наслідки.
- •90. Сучасна політична ситуація на Близькому Сході.
- •91. Ірано-Іракська війна.
- •92. Проблема безпеки Перської затоки в мв.
- •93. Об'єднання Німеччини.
- •94. Близький та Середній Схід у системі міжнародних відносин (1945-1970-ті рр.).
- •95. Утворення нато. Основний зміст Північноатлантичного договору.
- •96. Нато як один з найголовніших компонентів біполярної системи мв (1950-1980рр.).
- •97. Українська рср на міжнародній арені (1944-1979 роки).
- •98. Трансформація країн нато наприкінці 1980- і990х рр.
- •99. Розширення нато на схід.
- •100.Західноєвропейська інтеграція.
- •101 Еволюція єс в 1960-1970 рр.
- •102.Новий етап західноєвропейської інтеграції в другій половині 1980-х років.
- •103.Міжнародні наслідки розпаду срср і виникнення нових незалежних держав. Нові параметри міжнародної та європейської безпеки у постконфронтаційний період.
- •104.Підписання Маастрихтського договору. Утворення єс.
- •105. Проблеми контролю над озброєнням та процес роззброєння у 1990-ті роки.
- •106.Міжурядова конференція єс 1996-1997 рр.
- •107.Амстердамський договір.
Становлення блоку агресорів.
У 1922р. в Італії до влади прийшли фашисти. У січні 1933 р. до державного керма Німеччини стала очолювана Гітлером фашистська націонал-соціалістична робітнича партія. Встановленню фашистських режимів сприяло те, що фашизм найбільше відповідав зовнішньополітичним амбіціям певних політичних кіл, які не погоджувались з реаліями, що склалися у світі після війни. На початку 30х рр. позиція Франції погіршилась. Стала відчутнішою загроза її безпеці з боку Німеччини. Вона починає переговори з СРСР щодо укладення франко-радянського пакту про ненапад, який укладено у 1932р. У 1935р. до складу Німеччини в результаті плебісциту увійшла Саарська область. У березні 1936р. німецькі війська вступили в Рейнську область. Німеччина переозброїлась й була готова до агресивних дій. До середини 30х років Італія стала висувати вимоги щодо перегляду колоніальних володінь в Африці. У жовтні 1935р. вона напала на Ефіопію. Навесні 1936р. ця війна завершилася: Ефіопія стала італійською колонією.
Це була перша фашистська агресія. Влітку 1936р. генерал Франко вчинив заколот проти уряду Народного фронту Іспанії. В країні почалась громадянська війна. Франко підтримали Італія й Німеччина. Протягом 1936-1939рр було здійснено спільну італо-німецьку інтервенцію в Іспанії. Італо-німецька інтервенція й політика невтручання західних держав. Події в Іспанії через те, що в них брали участь кілька держав, перетворилися на затяжний регіональний конфлікт на європейському континенті. Він згубно позначився на усій системі МВ того часу.
Спільна інтервенція Німеччини та Італії в Іспанії ще більше зблизила обидві фашистські держави й сприяла оформленню їх воєнно-політичного блоку. 25 жовтня 1936 р. в Берліні була підписана угода про німецько-італійський союз. Німеччина та Італія домовилися про розмежування сфер своєї експансії на Балканах і в Дунайському басейні, а також про тактику у війні проти Іспанської республіки. Німеччина офіційно визнала загарбання Італією Ефіопії. Так була створена вісь «Берлін — Рим».
А рівно через місяць – 25 листопада 1936 р. – в Берліні був підписаний договір між Німеччиною і Японією, відомий як «Антикомінтернівський пакт». Цим пактом обидві сторони зобов’язувалися вести спільну боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу, рекомендували те ж саме будь-якій третій державі, котрій «загрожує підривна робота Комінтерну». Термін дії пакту визначався в 5 років. У додатковому протоколі сторони зобов’язувалися вживати необхідних заходів щодо «агентів Комінтерну». А в секретному додатку зазначалося, що у випадку війни з СРСР сторони не будуть полегшувати його становище. Протягом строку дії договору вони зобов’язувалися «без взаємної згоди не укладати з СРСР ніяких політичних договорів, які б суперечили духові даної угоди». Вже наступного дня (26 листопада) японська вояччина влаштувала провокацію проти СРСР. У районі озера Ханко батальйон японських солдатів зі зброєю вдерся на радянську територію. Радянські прикордонники розгромили провокаторів. «Антикомінтернівський пакт» викликав бурхливу реакцію протесту в СРСР. 6 листопада 1937 р. до «Антикомінтернівського пакту» приєдналася Італія. Через місяць вона теж вийшла з Ліги Націй. Таким чином, фашистські держави – Німеччина та Італія разом із мілітаристською Японією досягли політичної єдності (вісь Рим-Берлін-Токіо), яка пізніше була закріплена укладенням тристороннього воєнного союзу, котрий відіграв вирішальну роль у розв’язанні другої світової війни.
Спільними зусиллями гітлерівської Німеччини, фашистської Італії, Англії, Франції та США Іспанська республіка була потоплена в крові. Це стало ще одним кроком до розв’язання Німеччиною другої світової війни через якихось 5 місяців.