2. 2 Енергетична характеристика підприємства
На сучасних підприємствах використаються наступні види енергії й енергоресурсів:
природні енергоресурси (енергоносії): нафта, вугілля, газ і т.д.;
похідні енергоресурси (енергоносії): пара, стиснене повітря, вода гаряча, електроенергія й т.д.
Сучасні підприємства одночасно й провадять, і споживають енергію.
Напрямки використання (споживання) енергії на підприємстві:
як рухова сутність;
у технологічних процесах;
для освітлення, опалення, вентиляції;
для господарсько-побутових потреб.
Проблема вибору найбільш економічного енергоресурсу вирішується шляхом проведення порівняльного аналізу питомих норм витрати технологічного палива й енергії, собівартості, капіталовкладень, умов праці.
Енергопостачання підприємства може бути централізованим і децентралізованим.
Централізоване енергопостачання пов'язане з одержанням різних видів енергії підприємством ззовні, із централізованих розподільних систем.
При децентралізованому енергопостачанні енергія провадиться на самому підприємстві (якщо це економічно виправдано).
У зв'язку з особливостями споживання енергії (нерівномірна потреба в ній, неможливість тривалого зберігання) більше зроблен й економічної є система централізованого енергопостачання, що дозволяє спростити структуру енергогосподарства, мінімізувати капітальні й поточні витрати, і тільки в тих випадках, коли неможливо без більших втрат передавати енергію на більші відстані, використається система децентралізованого енергопостачання.
Приклад. Більші втрати тиску в повітряних мережах при передачі стисненого повітря не дозволяють постачати виробництво стисненим повітрям централізовано (навіть усередині самого підприємства).
Електроенергія, пара, гаряча вода виходять підприємствами від районних енергосистем і теплоцентралей, природний газ - від мереж далекого газопостачання.
2. 3 Енергетичні баланси. Нормування й облік витрати енергоресурсів
Визначення потреби підприємства в енергії й енергоресурсах ґрунтується на складанні енергетичних (паливних) балансів (входять у групу матеріальних балансів підприємства).
Видаткова частина енергетичного балансу включає розраховану на підставі прогресивних норм витрати енергоресурсів і планових обсягів виробництва потреба підприємства і його окремих підрозділів й установок в енергоресурсах.
Прибуткова частина енергетичного балансу являє собою визначення раціональних джерел покриття цієї потреби як з боку, так і за рахунок власних джерел.
Класифікація енергетичних балансів
По призначенню: перспективні (на 5 років і більше); планові (поточні); звітні.
По ступені охоплення (по видах енергоресурсів): зведені (по підприємству, цехам і підрозділам); частки (по окремих агрегатах, по виду обробки).
По характері цільового використання енергії: силового призначення; технологічного призначення; виробничо-господарського призначення.
Перспективні баланси - складаються на 5 років і більше й використаються при проектуванні й реконструкції підприємства (виробництва або енергогосподарства). Складаються на основі прогнозу енергоспоживання й можливостей покриття потреби в енергоресурсах.
Планові (поточні) баланси - складаються на рік з розбивкою по кварталах. Ці баланси - основна форма планування енергоспоживання на підприємстві.
Звітні баланси - кошти контролю споживання енергоресурсів і виконання поточних планових балансів.
Порядок формування енергетичних балансів
1 Формування видаткової частини:
розраховується потреба у всіх видах енергії й палива по всіх підрозділах підприємства й цільовому призначенню;
визначаються оптимальні (припустимі) величини втрат енергії на підприємстві. На цій основі складаються річні графіки навантаження підприємства по різних видах ресурсів.
2 Формування прибуткової частини:
визначаються обсяги ресурсів енергії власного виробництва й можливості одержання енергетичних ресурсів ззовні;
проводиться проектування режимів роботи власних енергетичних установок;
визначаються розміри покриття потреби за рахунок власного виробництва енергії, одержання енергії й енергоресурсів з боку, використання вторинних енергоресурсів;
визначається кількість енергії для відпустки на сторону.
Питомі норми витрати встановлюють предельно-допустимый планова витрата енергії, необхідний для виготовлення одиниці продукції або виконання одиниці роботи.
Укрупнені норми витрати (зведені норми витрати) установлюють витрата енергії на 1т заготівель, 1000 грн. продукції, комплект деталей на виріб і т.д.
Загальна потреба підприємства в енергії (енергоресурсах) визначається укрупненно по формулі
,
(1)
де Hp - планова зведена норма витрати енергії розраховуючи на 1000 грн.;
N - плановий обсяг випуску продукції (у вартісному вираженні), тис. грн.;
Эвсп - витрата енергії на допоміжні потреби (опалення, вентиляція, висвітлення й т.д.);
Эсm - енергія, що відпускає на сторону;
Эпоm - втрати енергії в мережах.
Разом з тим планування потреби в енергії може проводитися за допомогою питомих норм витрати, і тоді змінна частина (витрата енергії на виконання основних технологічних операцій) визначається по наступному алгоритмі (нижче розглянутий приклад розрахунку потреби в силовій енергії).
Витрата силової енергії можна визначити по формулі
,
(2)
де My - сумарна встановлена потужність устаткування, квт;
Fd - дійсний фонд часу роботи встаткування, година;
Km - коефіцієнт, що враховує завантаження встаткування по потужності;
KB - коефіцієнт, що враховує нерівномірність використання встаткування за часом;
-
коефіцієнти, що враховують КПД двигунів
і втрати енергії в мережах.
Питома норма витрати на одиницю продукції розраховується по формулі
,
(3)
Витрата силової енергії на виконання основних технологічних операцій дорівнює
.
(4)
Аналіз використання енергії базується на даних диференційованого первинного обліку. Первинний облік залежить від рівня організації контрольно-вимірювального господарства на підприємстві. У тих випадках, коли організувати первинний облік витрати енергії й енергоресурсів по приладах неможливо, витрату визначають розрахунковим шляхом. Дані первинного обліку реєструються у відповідних журналах обліку витрати.