Контрольні запитання
1. Назвіть операції, що складають технологічну схему вирощування кореневласних виноградних саджанців.
Як заготовляють та зберігають виноградну лозу для вирощування виноградних саджанців?
Для чого проводять кільчування чубуків?
Як проводять кільчування живців (умови, тривалість)?
Які агротехнічні заходи потрібні для догляду за шкілкою?
За якої температури ґрунту і на яку глибину висаджують чубуки для вирощування кореневласних виноградних саджанців.
Матеріали та обладнання: Чубуки в пучках (різні за діаметром, якістю, тощо), ножі, секатори, пилки для бороздкування, лінійка, калібри для визначення діаметру чубуків, стакани з водою, 1-2% спиртовий розчин йоду, ящик для кільчування, зошити, ручки, підручники. Проспекти, схеми, додаткова література.
Лабораторна робота №5 (частина 2)
Тема: Технологічна схема вирощування щеплених виноградних саджанців.
Мета заняття: Вивчити прийоми щеплення, умови калюсоутворення, стратифікації, загартування при вирощуванні щеплених виноградних саджанців.
Загальні відомості: Щеплені саджанці вирощують у зоні поширення філоксери, а також у північних районах виноградарства, де європейські сорти прищеплюють на морозостійких підщепах. З 1983 року вся територія України належить до зони суцільного поширення філоксери.
Господарство, що займається вирощуванням щеплених виноградних саджанців, повинно мати земельну ділянку для вирощування саджанців у відповідній сівозміні, майстерні для щеплення, підвали для зберігання підщепних та прищепних лоз, теплиці для стратифікації щеп, траншеї для загартування щеп, маточні насадження для прищепних та підщепних лоз.
Технологічна схема вирощування щеплених саджанців винограду має такі елементи: вирощування, заготівля і зберігання підщепної лози; вирощування, заготівля та зберігання прищепної лози; підготовка підщепних і прищепних лоз до щеплення; щеплення; стратифікація та загартування щеп; підготовка щеп до садіння; садіння щеп у ґрунт, догляд за щепами у шкілці; викопування, сортування і зберігання саджанців.
Заготівля і зберігання підщепної лози
Заготівля та зберігання прищепної лози проводиться, як і при вирощуванні кореневласних виноградних саджанців.
Підготовка підщепних і прищепних лоз до щеплення
Підготовка підщепних чубуків. Лози розрізують на чубуки завдовжки
40-45 см так, щоб нижній зріз був нижче вузла на 5-7 см, а верхній – за міркою. Одночасно із сортуванням підщепні чубуки калібрують за діаметром у верхній їх частині на три фракції: тонкі – 7-9 мм, середні – 9,1-11 і товсті – 11,1-13 мм, зв’язують у пучки по 100 штук.
На чубуках видаляють (осліплюють) вічка гострим ножем. Підготовлені таким чином підщепні чубуки знову зв'язують у пучки і переносять у басейн (чи інші ємності для вимочування). Вимочують їх у чистій воді за температури 15-16°С протягом 2-5 днів. У добре вимочених чубуків на свіжому зрізі у верхній частині виступають краплини води. Такий стан звичайно відповідає вологості чубуків 55-58% абсолютно сухої маси. Після вимочування чубуки обеззаражують у 0,5% розчині хінозолу і зберігають партіями за сортами і калібрами у холодильнику або прохолодному приміщенні.
Підготовка прищепних чубуків
Перед щепленням протягом 5-7 днів проводять прогрівання верхівок підщепних чубуків (підгін, перед щепна стратифікація) при температурі 22-24°С. Для цього використовують електростратифікаційну установку ЧСУ – 2М.Перед щепленням (приблизно за два тижні) перевіряють стан вічок. Якщо проросло менше 90% вічок, чубуки вважають непридатними для щеплення. За день-два до щеплення прищепну лозу розрізують на одновічкові. Верхній зріз роблять на висоті 1,5-2 см вище вічка з протилежного від нього боку, а нижній – на 4-6 см нижче вічка. У нарізаних раніше одновічкових чубуків оновлюють лише нижній зріз.
Підготовлені таким чином одновічкові чубуки кладуть у місткості для вимочування протягом 12-14 годин за температури 10-15°С. Після нетривалого підсушування їх передають для щеплення. Мішки з прищепленими чубуками зберігають у холодильнику або прохолодному приміщенні при температурі 2-4°С до часу щеплення.
Щеплення
Щеплення – це хірургічний прийом, за допомогою якого механічно з'єднуються частини двох різних виноградних рослин – підщепи і прищепи. Існує багато способів з'єднання підщепних і прищепних чубуків, але у виробничій практиці найпоширеніші такі: ручне щеплення (коса копуліровка), за якого компоненти з'єднуються за допомогою язичків, і механізоване – за допомогою пластинчастих або омегоподібних шипів машиною МП-450Є.
а) б) в) г)
Рис. 1. Способи щеплення винограду: а – косе копулювання; б – на один шип; в – на два шипи, г – омегоподібне
Зростанню компонентів щеплення сприяє утворення у місці їх з'єднання калюса – напливу білої рихлої тканини, що складається головним чином із нерозчинної речовини вуглеводу калози. Це реакція на поранення. Найкраще утворюють калюс клітини камбію, корової паренхіми і серцевинних променів. Тому надзвичайно важливо, щоб при з'єднанні підщепи з прищепою саме ці тканини збігалися.
На калюсоутворення впливають терміни проведення щеплення. Оптимальний строк щеплення – з 15-20 березня по 20-25 квітня.
Щеплення – надзвичайно важливий елемент технології вирощування щеплених саджанців, тому на якість його виконання звертають особливу увагу. У зв'язку з цим, кожну щепу перевіряють на відповідність її певним вимогам:
Підщепа і прищепа мають бути однакової товщини; можна допустити, щоб прищепа була трохи тоншою від підщепи, але не більше як на 0,15 мм.
Підщепа повинна бути міцно з'єднана з прищепою (без зазорів), а поверхня зрізів має бути рівною, гладенькою, без шершавостей і розм'якшення.
3. На підщепі та щепі не повинно бути механічних пошкоджень.
4. Вічка прищепи не повинні бути розм'якшеними і перерослими (у разі використання для щеплення набубнявілих вічок).
Захист місця з’єднання компонентів щеп від підсихання
Для успішного зростання компонентів щеп, збереження їх вологості можна застосовувати такі заходи: розміщення щеп у вологому субстраті (тирса, перліт, торф, пісок, грунт та ін.), обвязування місця спайки шпагатом, бавовняною або вовняною ниткою, рафією, поліетиленовою плівкою, покривати їх гіпсом, колодіумом тощо.
У сучасних умовах місце щеплення захищають парафінуванням чи банда жуванням щеп. Парафінування виконують за допомогою парафінаторів. Воно полягає в занурюванні верхніх кінців (15-20 см) щеплених чубуків на 0,8 – 1,0 с у розтоплений до 95-100°С технічний парафін марки з добавками 3% бітуму та 2% каніфолі, або 5-8% бджолиного воску. При цьому на одну щепу витрачається до 2 г парафіну. Одночасно можна парафінувати 5-7 щеп. Під парафінуванням розуміють і використання замість парафіну більш сучасних парафінових сумішей з додатком антисептиків та стимуляторів росту.
Бандажування полягає в ізоляції місця щеплення гільзою-бандажем. За допомогою бандаж ера на щепу одягають гільзу завдовжки 13-15 см, яка виготовлена з поліетиленової плівки високого тиску завтовшки 25-40 мкм. Шов на гільзі має бути міцний, без отворів. Верхній край гільзи повинен виступати над зрізом прищепи на 1,5 см. Щепу з надітою на неї гільзою-бандажем поміщають на транспортер, який проводить її через робочу зону усадочного електрокалорифера. Під короткочасною дією гарячого повітря з температурою 320-350°С плівка щільна обтягує місце щеплення, що забезпечує міцність щепи і захист тканин від підсихання. Технологічна лінія з банда жування має продуктивність 25-30 тис. щеплень за зміну.
Стратифікація і загартовування щеп
Стратифікація щеп – це спеціальна передсадивна їх підготовка, яка сприяє утворенню в місцях з'єднання компонентів раневої тканини – калюса, без якого неможливе зростання здерев'янілих чубуків. Для утворення калюса, крім рани, потрібний певний комплекс зовнішніх умов: оптимальна температура, висока вологість середовища, доступ кисню, живлення. Перед стратифікацією щеп їх верхівки обробляють парафіном. Щепи укладають у ящики й засипають вологою (вологість 55-60%) тирсою, попередньо просіяною та пропареною (30 хвилин за температури 100°С). Ящики мають розмір 70-50-60 (h). У такий ящик поміщають 700-800 щеп. Під час стратифікації у камерах постійно підтримують температуру повітря 27-28°С і відносну вологість 80-85%. Такі умови створюють протягом 6-8 днів, потім для затримки розвитку коренів розміщають ящики на підлозі теплиці, у місті щепи температура – 24-25°С, біля основи підщеп – 14-16°С. Приміщення необхідно провітрювати 2-3 рази на добу.
За таких умов стратифікація триває від 12 до 20 днів, поки у 90-95 % щеп не утворяться круговий калюс, зачатки горбиків коренів на нижніх кінцях підщеп. Після стратифікації щепи загартовують. При цьому зніжені рослини поступово привчають перед садінням у шкілку до більш суворих польових умов. Загартовувати щепи слід протягом 4-5 днів за температури 14-16°С і доброго освітлення. Щоб не допустити переростання (витягування) пагонів, що виросли від прищепи, і захистити їх від ураження грибковими хворобами, щепи обробляють препаратом тур і хінозолом. Перед висадкою щеп у ґрунт їх сортують: без кругового калюса, з пошкодженими вічками прищепи вибраковують. Перед висадкою видаляють корені, що утворилися на прищепі, і з верхніх вузлів підщепи. Щепи з розвиненими пагонами висаджують окремо. Підготовка ґрунту, посадка, догляд за шкілкою такі, як і при вирощуванні кореневласних виноградних саджанців.
Завдання 1. Відповісти письмово на запитання: що забезпечує зростання компонентів щеплення?
Завдання 2. Записати у зошит технологічну схему вирощування щеплених виноградних саджанців.
Завдання 3. Навчитися правильно робити на чубуках косі зрізи і язички на них.
Завдання 4. Підібрати однакові за товщиною чубуки підщепи і прищепи та зробити кілька ручних щеплень.