Лабораторна робота №10

Варіант 1

Тема: Методи визначення оптимальних навантажень кущів винограду.

Мета заняття: Освоєння методу визначення оптимальних навантажень кущів

Загальні відомості. Вирішення основного завдання щорічного обрізування плодоносних виноградників (регулювання росту і плодоношення кущів у межах прийнятого формування) досягається встановленням оптимального навантаження вічками і пагонами, а також раціональною довжиною плодових лоз.

Під навантаженням куща розуміють кількість здорових вічок, які залишають на ньому після обрізування, або пагонів після обламування зайвих. За даними наукових досліджень і виробничого досвіду, на незрошуваних насадженнях винограду Південного Степу України найкраще співвідношення величини врожаю та якості ягід можна одержати за навантаженням, наведеним у таблиці 1 [1].

Таблиця 1

Навантаження для основних рекомендованих сортів винограду

Сорти	Навантаження на 1га, тис. шт. здорових вічок	Навантаження на 1га, тис. шт. пагонів
Перлина Саба	110—130	80—100
Шасла біла	100—120	75—90
Мускат гамбурзький	95—115	65—80
Сенсо	100— 120	80—95
Карабурну	85—100	60—75
Італія	85-100	60 - 75
Аліготе	135—165	95—115
Сухолиманський білий	130—150	90—105
Ркацителі	130—155	90—110
Піно сірий	160—175	115—125
Каберне Совіньйон	165—185	115—130
Одеський чорний	115—135	80—95

Оптимальним вважають таке навантаження, за якого одержують найвищий урожай необхідної якості, а однорічний приріст за розвитком і дозріванням - типовий для сорту. В цьому випадку такий рівень навантаження кущів зберігають і наступного року.

На перевантажених кущах багато тонких, нехарактерних для сорту пагонів, ріст яких припиняється уже в червні, дозрівають вони погано, зменшується закладання ембріональних суцвіть у бруньках, різко знижується зимостійкість рослин: ягоди дрібні, погано достигають, у столових сортів погіршується товарний вигляд урожаю. За систематичного перевантаження настає виснаження кущів. У період вегетації, не пізніше середини червня, необхідно зменшувати навантаження шляхом обламування всіх малорозвинених безплідних, при необхідності й частини плодоносних пагонів, застосувати кореневі підживлення. Наступного року при обрізуванні треба зменшувати навантаження кущів і вкорочувати пагони, щоб посилити їх ріст.

Недовантажені кущі мають надто довгі й товсті (жируючі) пагони, нехарактерні для сорту, з великою кількістю сильних пасинків. Це буває, звичайно, після сильних пошкоджень морозами, що призводить до недобору врожаю. Щоб зменшити жирування зелених пагонів і таким чином запобігти їх вимерзанню взимку та посилити закладання ембріональних суцвіть у вічках, найбільш сильні пагони (по 5—7 шт. на кущі) прищипують, коли на них розів'ється по 11—13 вузлів. При цьому видаляють три-чотири верхніх вузли. В наступні роки, поступово підвищуючи навантаження на 25-30% щорічно, доводять його до оптимального. При обрізуванні кущів винограду, поряд з визначенням оптимального навантаження, добирають раціональну довжину плодових пагонів (лоз). Для повного використання потенційних можливостей рослини винограду треба добирати довжину плодових лоз із урахуванням плодоносності вічок по довжині лози, ступеня розвитку кожного пагона, характеру пошкодження вічок морозами, вимог до якості винограду залежно від напряму його використання. Особливого значення в цьому випадку набуває розміщення в період вегетації приросту поточного року (зелених пагонів) у просторі: при вертикальному його закріпленні проявляється вплив вищезгаданих факторів, за вільного ж звисання на штамбах — зона високо плодоносних вічок в усіх сортів наближається до морфологічно нижнього кінця лози.

На штамбових незрошуваних насадженнях Південного Степу України за вільного звисання приросту для сортів, які характеризуються порівняно однаковою плодоносністю вічок по довжині лози (Перлина Саба, Шасла біла, Мускат гамбурзький, Ранній Магарача, Молдова, Аліготе, Рислінг рейнський, Фетяска біла, Шардоне, Піно сірий, Сухолиманськнй білий, Одеський чорний і більшість сортів нової селекції, у тому числі й стійких) прийнятним є довжина плодових лоз - три-чотири вічка. В цьому разі виключається закріплення лоз, підвищується цукристість ягід, покращується товарний вигляд столового винограду, можлива механізація обрізування кущів. За таких же умов на сортах із порівняно низькою плодоносністю нижніх вічок (Ркацителі, Італія, Карабурну, Агадаї, Совіньйон, Мєчта, Каберне Совіньйон та ін.) довжина плодових лоз має бути чотири-шість вічок. На безштамбових незрошуваних виноградниках із віяловою формою при вертикальному веденні приросту поточного року плодові лози обох вищеназваних груп треба подовжити на три-чотири вічка. На зрошуваних насадженнях довжину плодових лоз збільшують на одне-два вічка порівняно з аналогічними сортами й умовами без зрошення. Довжину плодових лоз корегують залежно від погодних умов: у посушливі роки її дещо зменшують, з в роки низької потенційної плодоносності вічок - збільшують. Товщі лози обрізують довше, ніж тонкі. Між навантаженням кущів і довжиною плодових стрілок є взаємодія: при необхідності підвищення навантаження ефективнішим буде за урожаєм та якістю ягід залишення більшої кількості коротких лоз і, навпаки, при зниженні — доцільніше довге обрізування.

Завдання 1. Розрахувати кількість плодових ланок на кущу і довжину плодових лоз для сорту Піно сірий при схемі садіння 3Х1,25. Розмір навантаження вічками прийняти по табл. 1.

Завдання 2. Записати в зошит і вивчити ознаки кущів з оптимальним навантаженням, перевантажених та недозавантажених рослин.