Лабораторна робота №4.
Тема: Вивчення загибелі зимуючих вічок після перезимівлі. Вплив екологічних факторів на ріст і розвиток рослин винограду.
Мета заняття: Навчитися визначати стан зимуючих вічок та деревини після умов перезимівлі.
Загальні положення: Більшість сортів винограду відрізняється невисокою стійкістю до морозу та несприятливих умов перезимівлі. В зв’язку з цим перед початком обрізування, після того, як пройдуть сильні морози, необхідно провести аналіз загибелі зимуючих вічок та пошкодження деревини. Для цього на винограднику відбирають середню пробу лоз. Вона повинна мати не менше 25 лоз, які включають не менше 25 вузлів. По кожному сорту і на кожній окремій ділянці рельєфу необхідно відбирати окрему пробу. Кращим способом відбору проб є метод „сітки”. Сутність його полягає в тому, що з усієї площі, зайнятої сортом, відбирається 25 лоз рівномірно по всій ділянці. Для цього загальну кількість рядків під сортом необхідно розділити на 25. У результаті ми отримуємо цифру, яка значить, через яку кількість рядків необхідно брати одну лозу. Наприклад, п’ятнадцять. Після цього вибирають, з якого кінця в ряду необхідно зрізати лозу. Як правило, беруть кущ, розміщений не ближче 5-го і не дальше 10-го від початку рядка. Наприклад, восьмий. Після цього, взявши за основу отримані вище цифри, виконавець обходить всю ділянку і в кожному 15 ряду з кожного восьмого куща заготовляє одну лозу. Всього з ділянки набереться, як і необхідно, 25 лоз.
Лозу необхідно вибирати середню за розвитком, типову для сорту. Слабку та жируючу лозу для проведення аналізу брати не доцільно. Якщо пробу відібрали після відлиги, то відразу можна проводити аналіз. Якщо пробу відібрали в морозну погоду, лозу необхідно помістити в тепле, але не в жарке приміщення на 2 доби для того, щоб вона відтала, а підморожені тканини – побуріли. Після цього можна приступати до проведення аналізу.
Гострим ножем для щеплення або лезом розрізуємо вічко в вертикальній площині вздовж осі пагона. Можна побачити три найбільш розвинені бруньки зимуючого вічка. Якщо вони живі, то мають зелений колір. Якщо якась з них загинула, то її забарвлення буде бурим.
Результати аналізу заносимо в спеціальну таблицю у вигляді умовних позначень:
„+” – живе вічко
„0” – вічко з загиблою головною брунькою
„ - ” – вічко загинуло повністю.
Ушкодження тканин лози визначаємо окомірно, виконавши неглибокий поздовжній зріз з усіх сторін міжвузля, і оглянувши тканини деревини та луба. Якщо вони неушкоджені, то мають соковитий зелений колір, якщо загинули – бурий. Такі зрізи та огляд необхідно виконати у трьох зонах лози - у основи, в середній та у верхній її частинах. Оцінку дають за п’ятибальною системою:
0-ушкоджень немає,
1 - дуже слабке ушкодження - поодинокі дрібні ушкодження, такі ділянки зустрічаються дуже рідко;
2 - слабке ушкодження - ушкоджені ділянки невеликі і займають не більше 50% лози, при чому ушкоджений тільки луб;
3 - середнє ушкодження - ушкоджені ділянки зустрічаються часто і займають до 25% поверхні лоз, ушкоджений луб і нерідко верхні шари деревини;
4 - сильне ушкодження - ушкоджені ділянки займають більше 25% поверхні і мають кільцевий характер (охоплюють лозу по кругу);
5 - дуже сильне ушкодження - суцільне кільцеве ушкодження.
Після проведення аналізу і занесення всіх отриманих даних в таблицю, приступаємо до розрахунків. Спочатку додаємо кількість живих, з загиблою центральною брунькою і повністю загиблі вічка по кожному вузлу. Потім розраховуємо їх середній відсоток по кожному вузлі, починаючи з першого і закінчуючи п’ятнадцятим вузлом. Після цього необхідно отримати суми сум по кількості живих із загиблою центральною брунькою і повністю загиблих вічок в цілому по 15 вузлам на 25 лозах. На основі отриманих результатів розраховуємо середній відсоток загибелі зимуючих вічок після перезимівлі у сорту, який аналізуємо.
Завдання 1. Виконати аналіз стану зимуючих вічок на 25 лозах сорту, який пропонується, занести отримані данні в таблицю і провести необхідні розрахунки.
Завдання 2. Визначити ступінь ушкодження тканин деревини на лозах, які аналізуються.
Завдання 3. Визначити зону лози з найбільшим ступенем ушкодження зимуючих вічок, зробити висновок про рекомендовану для сорту довжину обрізування після перезимівлі поточного року.
Завдання 4. Зробити висновок в якій мірі необхідно відкоригувати навантаження на кущ вічками у відповідності з отриманими результатами аналізу по перезимівлі. Для розрахунку використовуємо формулу:
Н=100 х К/(100 – А),
де Н - навантаження з урахуванням загибелі вічок після перезимівлі, К – навантаження у випадку, якщо всі вічка живі, А – процент загиблих вічок.
Завдання 5. Замалювати та вивчити схему екологічних факторів, які впливають на виноградну рослину та її продуктивність.
Контрольні запитання:
Назвати і дати характеристику екологічних факторів, що впливають на ріст і розвиток виноградної рослини.
Який вплив ґрунтових умов на ріст і розвиток винограду?
Як впливають атмосферні явища на ріст виноградної рослини?
Матеріали та обладнання:
1. Проби лоз районованих сортів, взяті на різних елементах рельєфу.
2. Ножі для щеплення або леза безпечної бритви.
3. Лупи 4- х, або 10-ти кратного збільшення
4. Мікрокалькулятори.
Рис. 1. Екологічні фактори, що впливають на виноградну рослину та її продуктивність
Модуль 2
Лабораторна робота №5
(частина 1)
Тема: Технологічна схема вирощування кореневласних виноградних саджанців
Мета заняття: Вивчити прийоми підготовки саджанців, що прискорюють коренеутворення за вирощування кореневласних виноградних саджанців.
Загальні відомості: У виробництві виноград розмножують вегетативно. Метод вегетативного розмноження базується на біологічній особливості виноградної рослини, а саме – регенерації коренів з усіх органів. Обов'язкова вимога до чубуків – наявність непошкоджених бруньок.
Для вирощування кореневласних виноградних саджанців можна використовувати зелені та здерев'янілі пагони. Довжина живця для одновічкових може становити від 1-3см до 40-70см з 4-6 вічками. За відповідної агротехніки укорінення живців становить 95-97%.
Заготівля живців проводять на виноградниках восени або весною. При цьому необхідно проведення масової селекції під час збирання врожаю: відповідно апробуються кущі на площі, які визнають за ознаками. Найчастіше це урожайність, форма грона, ягід та інші.
Вимоги до якості живців для вирощування кореневласних виноградних саджанців.
Пагони відбираються з однорічної лози діаметром 6-12 мм (у верхній частині живця); довжина пагона у здерев'янілій його частині має бути не менше 75-100см.; довжина міжвузлів – 6-15см, залежно від умов росту та сортових особливостей.
Заготівля живців
При заготівлі живців восени їх нарізають довжиною 100 см, звільняють від пасинків та вусиків, зв'язують у пучки по 100-200 штук, на кожен пучок кріплять етикетку з назвою сорту.
Зберігання живців
Зберігають живці в спеціальних підвалах. Важливо підтримувати температуру на рівні 0-4°С, відносну вологість повітря – на рівні 80%. Підлогу підвалу вкривають шаром вологого піску, на нього вкладають горизонтально пучки лози штабелем 1,5 - 2 м. Для запобігання пліснявіння живці перед укладанням занурюють у 5-процентний розчин залізного купоросу. Зверху штабель прикривають тирсою, або піском шаром до 20см і плівкою, яку 2-3 рази знімають для видалення надлишкової вологи, що сконденсувалася на ній. При зберіганні, один раз на місяць перевіряють стан живців на наявність плям некрозу та якість вічок. Кількість загиблих вічок не повинна перевищувати 12%.
Передсадивна підготовка
За нарізування живців обновляють нижній зріз (0,5-1см під вузлом), потім, використовуючи мірку – 40см, роблять верхній зріз з таким розрахунком, щоб він проходив на 1,5-2см вище вузла зі скошенням у протилежний бік від вічка.
Вимочування живців
Вимочування живців у воді збільшує їхню вологість, яка втрачається при зберіганні. Пучки занурюють у воду з температурою 15-16°С на 2-3 доби. Контролюють термін вимочування – відбирають із різних місць по 5-6 живців найбільшого діаметру, роблять поперечний зріз, надавлюють збоку на деревину, якщо виділяються на зрізі краплини вологи, вимочування вважають закінченим. Воду в бункерах замінюють після кожної партії.
Видалення вічок з нижніх вузлів чубуків здійснюють перед кіль чуванням. Якщо чубуки висаджують у шкілку без кільчування, вічка не видаляють.
Бороздкування полягає у нанесенні інструментом (садовою пилкою) подряпин на нижньому вузлі чубука.
Обробка чубуків стимуляторами – це вимочування нижніх кінців чубуків у 0,03 – 0,04% розчині індолилоцтової кислоти, 0,0025% розчині альфа-нафтил-оцтової кислоти протягом 24 годин. Після обробки чубуків у той же день висаджують у шкілку.
Кільчування саджанців
Кільчування саджанців проводять для прискорення утворення кореневих зачатків у нижній частині живців з одночасним затриманням розвитку вічок у верхній частині. Це досягається шляхом дії підвищеної температури (23 - 25°С) на нижню частину живця та зниженої (10 - 14°С) – на верхню його частину. Пучки живців після вимочування занурюють у 1-процентний розчин мідного купоросу, провітрюють. Занурюють нижні кінці в розчині гетероауксину (10 г на 0,5 л етилового спирту, розводять у 25 л води). Пучки вирівнюють по нижньому краю, розташовують у траншеях глибиною 80 см щільно один до одного морфологічно нижніми кінцями до верху.
Кінці пучків мають бути на 12-15 см нижче рівня траншеї. Поверхню, утворену нижніми кінцями пучків, засипають шаром 8-10 см зволоженої землі, зверху закріплюють плівку на металевих дугах. У подальшому ґрунт систематично зволожують, після кожного поливу рихлять для забезпечення доступу кисню до зрізів живців. Оптимальна температура 18-20°С, регулюється провітрюванням.
Тривалість кільчування – 16-18 діб. Кільчування вважають закінченим, якщо у 70% живців на нижній частині зрізу утворилися зачатки коренів і слабкий наплив калюсу (білої речовини вуглеводу калози). Затримувати живці на цій операції не слід, бо утворені ніжні корінці будуть пошкоджуватися при висаджуванні у ґрунт.
Після кільчування саджанці необхідно висадити в ґрунт протягом 2-3 діб.
Висадка живців у шкілку
Шкілка – ділянка, на якій вирощують саджанці винограду. Під шкілку вибирається рівна ділянка, доступна для зрошення, захищена насадженнями від вітру з легкими родючими ґрунтами.
Важливою умовою початку посадки є прогрівання ґрунту на глибині 25-30 см до температури 12-13°С. Перед висадкою нижні кінці живця занурюють на 4-5см у суспензію глини і свіжого коров'ячого гною (на 1/3 коров’яку береться 2/3 глини, води додають до одержання сметаноподібної консистенції).
Висаджують живці прямими рядами. Відстань між рядами 70-140 см, у ряду – 8-10 см. Глибина посадки не більше 30-35 см, над поверхнею залишається два вічка з обов'язковим окучуванням.
Догляд за шкілкою
Догляд за шкілкою – це включає обробіток ґрунту, знищення бур’янів, зрошення, підживлення, боротьба зі шкідниками та хворобами.
Зволоження проводять в міру необхідності – 80-95% НВ. Підживлення -NРК із розрахунку 15-20 кг діючої речовини на 1 га. Обов'язкова операція при догляді – катаровка. Її проводять на початку червня. Після зниження валків ґрунту обламують зайві пагони, лишаючи один. В середині серпня проводять чеканку пагонів.
Після опадання листя, саджанці викопують, сортують, направляють на зберігання у підвали.
Завдання 1. Відповісти письмово, на якій біологічній особливості виноградної рослини базується метод вегетативного розмноження винограду.
Завдання 2. Записати у зошит технологічну схему вирощування кореневласних саджанців винограду.