Види міжнародних правопорушень
Розподіл міжнародно-протиправних діянь на правопорушення та злочини слід віднести до другої половини ХХ ст. Відповідно до проекту Комісії міжнародного права ООН (далі – КМП ООН) до міжнародних злочинів відносяться такі міжнародно-протиправні діяння, які порушують міжнародні зобов’язання, що є основоположними для забезпечення життево важливих інтересів міжнародного співтовариства, й розглядаються як злочини міжнародним співтовариством у цілому (наприклад, агресія, апартеїд, геноцид, рабство та інші).
Нормативне визначення поняття „міжнародний злочин” отримало шляхом закріплення у Статуті Міжнародного Військового Трибуналу, який був частиною Угоди між СРСР, США, Великобританією й Францією про судове переслідування та покарання головних військових злочинців європейських країн осі від 8 серпня 1945 року. В ньому наявний перелік міжнародних злочинів, за вчинення яких передбачається міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб, котрі, діючи в інтересах європейських країн осі індивідуально або як члени організації, вчинили ці злочини.
Подальший розвиток поняття „міжнародний злочин” набуло у ст. І Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.; ст. І Конвенції про незастосування строків давності до військових злочинів та злочинів проти людства 1968 р.; ст. І Конвенції про запобігання злочину злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р.; ст. 5 Визначення агресії, затвердженому ГА ООН від 14 грудня 1974 р. До цього ж історичного періоду відноситься тенденція до визнання як міжнародного злочину застосування державою першою ядерної зброї.
Усі решта протиправні діяння Комісія міжнародного права запропонувала вважати міжнародними правопорушеннями.
Комісія висловила також попередню думку про наслідки такого поділу міжнародно-правових діянь: у випадку злочинів суб’єктом висловлення претензії до правопорушника може виступати будь-яка держава або група держав, а у випадку правопорушення – лише безпосередньо постраждала держава.
Поряд із двохвидовим поділом міжнародних правопорушень КМП ООН, у доктрині міжнародного права виокремлюють три види міжнародних правопорушень:
міжнародні злочини;
злочини міжнародного характеру;
інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти).
Розгляньмо диференційовані розрізнення міжнародних злочинів, злочинів міжнародного характеру та міжнародних деліктів.
Міжнародні злочини – це злочини, які порушують міжнародні зобов’язання, що є основоположними для забезпечення життево важливих інтересів міжнародного співтовариства, й розглядаються як злочини міжнародним співтовариством вцілому.
Ознаки міжнародного злочину:
вчинюється державами, посадовими особами держав, котрі використовують механізм держави зі злочинною метою, а також рядовими виконувачами;
вчинюється у безпосередньому зв’язку з державою;
посягає на міжнародний мир та безпеку, загрожує основам міжнародного провопорядку;
тягне відповідальність держави як суб’єкта міжнародного права та персональну кримінальну відповідальність виконувачів, яка настає в межах міжнародної, а в окремих випадках національної, юрисдикції.
Під злочином міжнародного характеру розуміють діяння фізичної особи, що посягає на права та інтереси двох або кількох держав, міжнародних організацій, фізичних та юридичних осіб. До таких злочинів відносять: захоплення заручників, посягання на осіб, які користуються міжнародним захистом; підроблення грошових знаків; незаконне захоплення повітряних суден тощо.
Ознаки злочину міжнародного характеру:
стосується інтересів двох або кількох держав, юридичних осіб та/або громадян;
вчинюється окремими фізичними особами поза політикою держави;
тягне персональну відповідальність правопорушників в межах національної юрисдикції.
Міжнародні делікти визначаються за остаточним принципом, до них відносяться прапорушення, які не увійшли до двох попередніх груп. Так само їх визначала й КМП ООН. До них відносяться: порушення державою своїх міжнародних зобов’язань; невиконання рішень міжнародних судів та арбітражів; порушення державою договірних зобов’язань, що не мають основоположного значення тощо.
Ознаки міжнародного делікту:
не має характеру злочину та суспільної небезпеки міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру;
може вчинюватися будь-яким суб’єктом міжнародних правовідносин, який порушує приписи міжнародно-правових норм;
тягне відповідальність суб’єктів, яка може проявлятися у формі самообмежень, що з’являються внаслідок офіційного визнання протиправності суб’єкта.