40.Техніко-економічне обґрунтування проекту.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) - це обов'язкова складова частина будь-якого інвестиційного проекту, тобто проекту, що потребує певних фінансових витрат. Основна мета розробки ТЕО - дати фінансову оцінку передбачуваних витрат та одержуваного корисного результату, а також оцінити прибутковість проекту і, в кінцевому підсумку, економічну доцільність його розробки та впровадження.

ТЕО відносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, які відстоюють свої варіанти проек­тів.

Експертне оцінювання проекту спрямоване на виявлення передумов, вивчення можливостей реалізації конкретного проекту. За здійснення експертної оцінки спочатку визначаються фактори, які можуть значно вплинути на успішність виконання проек­ту. До таких факторів відносять:

• вихідну інформацію та наявність альтернативних технічних рішень;

• попит на продукцію проекту (маркетингові дослідження);

• тривалість проекту, зокрема його інвестиційної фази;

• оцінку складності проекту;

• співвідношення витрат і результатів проекту.

У кінцевому підсумку звичайно висвітлюються такі параметри проекту:

• загальна характеристика підприємства, його активи та основ­ний капітал, період освоєння інвестицій, рівень економічної та юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;

• виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів та обладнання;

• база сировини, постачальники основних і допоміжних матеріалів, форми матеріально-технічного забезпечення, що перед­бачаються;

• організація управління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;

• фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);

• економічна частина проекту;

• обсяг інвестицій за роками реалізації проекту та за джерелами фінансування, витрати за відведення земельної ділянки під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати.

41.Організація виробничого процесу у часі.

Однією з важливих вимог, які стосуються раціональної організації виробництва являється забезпечення найменшої тривалості виробничого циклу виготовлення продукції.

Виробничий цикл – це календарний час з моменту запуску сировини, матеріалів у виробництво до повного виготовлення продукції.

Тривалість виробничого циклу використовується при розробці виробничих програм, визначенні величини незавершеного виробництва, розробка графіків матеріального забезпечення виробництва і оперативна підготовка виробництва.

Тривалість виробничого циклу залежить від:

трудомісткості об’єму тобто робочого часу необхідного для отримання готового виробу, визначеного технічно обгрунтованими нормами часу;

кількості одночасно запущених у виробництво предметів праці ( розмір партії );

тривалості нетехнологічних операцій;

тривалості переривів у виробничому процесі;

прийнятого виду руху оброблюваного предмету в процесі вироб ництва.

Операції – час технологічного процесу на одному робочому місці одним робочим при незмінному знарядді праці.

На тривалість виробничого циклу має вплив величина партії деталей, виробу і вид руху предметів в процесі їх обробки.

Для скорочення тривалості технологічного циклу застосовують паралельно – послідовний рух – це такий порядок передачі предметів праці при якому виконання слідуючої операції починається до закінчення обробки всієї партії тобто має місце паралельність виконання операцій. При цьому обробка деталей всієї партії на кожній операції проводиться безперервно.

Два варіанти:

а)тривалість операційного циклу на попередню операцію менша чим на наступну. В цьому випадку деталі на наступну операцію передаються по мірі їх готовності, при цьому вони будуть очікувати збільшення робочого місця на наступній операції.

б)тривалість операційного циклу на попередню операцію більша ніж на наступні. Для забезпечення безперервної роботи на наступні операції створюється заділ готових деталей.

При великих партіях передача здійснюється не поштучно, а частинами. Ця кількість називається транспортною або передаточною партією (р).

Ще більше скорочення технологічного циклу досягається при нормальному русі предметів праці – це порядок передачі предметів праці, коли кожна деталь передається на послідуючу операцію негайно після закінчення обробки.