Лекція 3. Облік зобов’язань за випущеними облігаціями

Цільова спрямованість: Визначити правове регулювання операцій емітента та інвестора, процес емісії облігацій, види облігаційних позик, та основні ознаки, що їх характеризують. Дати оцінку ринкової вартості облігацій. Розкрити сутність облігаційної позики з постійною ставкою відсотка та порядок нарахування і сплати відсотків за облігаціями.

План лекції

1. Сутність, класифікація та оцінка облігацій.

2. Облік операцій з короткостроковими облігаціями.

3. Операції з облігаціями в обліку емітента.

4. Облік інших операцій по зобов’язанням за облігаціями.

1. Сутність, класифікація та оцінка облігацій

Альтернативним видом залучення позикових коштів для підприємств є випуск облігацій. На відміну від звичайного кредитування, для якого необхідна ліцензія на надання фінансових послуг, вкласти свої вільні грошові кошти в облігації може будь-яке підприємство.

Згідно статті 7 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-VI «про цінні папери та фондовий ринок» облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів та підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Випуск облігацій можуть здійснювати юридичні особи всіх форм власності та організаційно-правових форм. При придбанні облігацій виникають відносини займу між емітентом та власником облігацій (фізичною або юридичною особою).

Згідно ч. 1-3 ст. 8 Закону 3480-VI умовами випуску облігації є наступні:

• Уставний капітал підприємства-емітента має бути повністю сформованим (це стосується товариств з обмеженою відповідальністю, де на момент державної реєстрації засновники мають внести 50% Уставного капіталу, а решта 50 % можуть бути внесені протягом року після дати реєстрації (ч. 3 ст. 144 Господарського кодексу України);

• Облігації можуть випускатися на суму, що не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, представленого третіми особами;

• Облігації не можуть випускатися для формування або поповнення уставного капіталу емітента, а також покриття його збитків від господарської діяльності.

Для успішного здійснення облігаційного займу необхідно вирішити, які саме облігації доцільно випускати. Основні класифікаційні ознаки та характеристики різних видів облігацій наведено у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Класифікація облігацій

Класифікаційна ознака	Вид облігацій	Характеристика облігацій
Вид	Іменні	Ідентифікація власника здійснюється згідно реєстру, який ведеться незалежним реєстратором або емітентом на основі ліцензії. 2. На сертифікаті облігації вказується «Ім’я» власника
	На пред’явника	Ідентифікація власника здійснюється при пред’явленні бланка сертифіката облігації (реєстр власників на ведеться). 2. На сертифікаті облігації не вказується «Ім’я» власника
Категорія	Відсоткові	Дохід сплачується в формі відсотка шляхом нарахування відсотків на номінальну вартість облігації
	Безвідсоткові (цільові)	Дохід не виплачується. Власникові надається право одержувати товари або послуги, під які випущено облігації
Умови обертання	Вільні	Круг обігу не обмежений, облігації обертаються вільно
	Обмежені	З обмеженим кругом обігу
Форма випуску	Документарна	1. Виготовляються бланки сертифікатів облігацій. 2. Перехід прав власників фіксується в реєстрі власників облігацій.
	Без документарна	1. Підтвердженням права власності є обліковий запис у зберігача. 2. Перехід права власності здійснюється в Національній депозитарній системі.
Строки обертання	Короткострокові	Строк погашення до 12 місяців
	Довгострокові	Строк погашення більше 12 місяців
	Безстрокові	Строк погашення настає після 10 років, або не мають встановленого строку погашення, або згідно умов емісії емітент має право приймати одноособове рішення про пролонгації строку погашення (ліквідації) облігацій

Емісія облігацій являє собою досить складний процес, кінцевим етапом якого є продаж емітентом власних облігацій їх первинним власникам.

Облігації підприємств розповсюджуються серед підприємств і громадян. Підприємства здобувають облігації за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит (відсутність податкової заборгованості та заборгованості за відсотками за банківський кредит). Фізичні особи мають право придбати облігації виключно за рахунок власних коштів. Продаж облігацій первинним власникам може бути здійснено виключно за грошові кошти. Незалежно від виду валюти, якою здійснено оплату облігацій, її вартість виражається у гривнях.

Підприємства можуть випустити облігації під конкретних покупців, заздалегідь уклавши з ними договори купівлі-продажу, або здійснити публічний випуск для широкого, заздалегідь не визначеного, кола покупців. Для здійснення публічного випуску облігацій емітенту необхідно:

1. оприлюднити показники, що підтверджують можливість погашення облігацій (прибутковість, наявність постійного надходження грошових коштів, забезпеченість реальними ліквідними активами);

2. мати конкретний високодохідний інвестиційний проект;

3. бути відомим широкому колу потенційних інвесторів;

4. забезпечити можливість вільної реалізації облігацій третім особам за бажанням інвестора (наявність активного вторинного ринку облігацій);

5. гарантувати мінімальну валютну доходність або доходність порівнянну зі ставкою міжбанківського кредитного ринку;

6. обрати оптимальний для емітента та інвестора строк обертання облігацій (відсоток за короткостроковими облігаціями зазвичай нижче відсотка за довгостроковими).

Випуск облігацій має як позитивні так і негативні сторони (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Характеристики облігаційного займу

Позитивні риси облігаційного займу	Негативні риси облігаційного займу
Отримання коштів не призводить до зміни структури уставного капіталу та власників підприємства	Необхідність повернення боргу по облігаціям (на відміну ві коштів, залучених у разі випуску акцій)
Залучаються більш дешеві, порівняно з банківським кредитом, кредитні ресурси	Наявність великої кількості кредиторів, з якими складніше домовлятися у разі виникнення труднощів з поверненням боргу, ніж з фінансовим посередником – банком
Залучення коштів можливе без виникнення зобов’язань по ліквідній заставі та часткового контролю з боку банка за фінансово-господарською діяльністю	Необхідність стабільної ніявності коштів на дату виплати відсотків по облігаціям, незалежно від доходу позичальника
Інвестор законодавчо має можливість кредитувати підприємство (емітента облігацій) на більш вигідних умовах, ніж фінансовий посередник – банк	Наявність значних витрат на розміщення та обслуговування займу

Для здійснення облігаційного займу необхідно послідовно пройти певні етапи:

Етапи емісії облігацій

1	Прийняття рішення про випуск
2	Підготовка документів на реєстрацію випуску облігацій
3	Підготовка заяв
4	Реєстрація інформації про емісію облігацій у Державному комітеті з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), опублікування інформації про емісію, реєстрація випуску
5	Оформлення та депонування тимчасового глобального сертифіката
6	Проведення підписки на облігації, призначені для відкритого продажу
7	Друкування бланків облігацій., оформлення та депонування глобального сертифіката
8	Отримання номеру (коду) для випущених та зареєстрованих облігацій підприємства

З метою підтримки та інформаційного забезпечення ринку цінних паперів законодавством передбачено необхідність надання емітентами інформації про свій фінансово-господарський стан. Залежно від періодичності та основаній для представлення даних така інформація ділиться на регулярну та особливу.

Вимоги щодо надання регулярної та особливої інформації про емітентів цінних паперів встановлено ст.. 24 Закону України Про цінні папери та фондовий ринок, згідно якої емітент не менш одного разу на рік зобов’язується інформувати спільноту про свій фінансово-господарський стан та результати діяльності (річний звіт). Річний звіт публікується не пізніше дев’яти місяців наступного року, та надсилається у ДКЦПФР. У річному звіті мають міститися наступні дані про емітента облігацій:

а) інформація про результати господарської діяльності за минулий рік;

б) підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) річний баланс та довідка про фінансовий стан;

в) основні відомості про додатково випущені цінні папери;

г) обґрунтування змін у персональному складі службових осіб.

Особливою інформацією про емітентів облігацій вважається інформація про зміни в господарській діяльності емітента, які впливають на вартість цінних паперів або розмір доходів за ними, а саме:

а) зміни прав, що надаються цінними паперами;

б) зміни у персональному складі посадових осіб;

в) арешті банківських коштів емітента;

г) початку дій по санації (здійсненню комплексу заходів, направлених на оздоровлення фінансового стану емітента);

д) реорганізації або припиненні діяльності емітента;

е) знищенні не менш ніж 10 % майна емітента у наслідку надзвичайних обставин;

є) пред’явленні позову емітенту у розмірі, що перевищує 10 % уставного капталу або суми вартості основних та оборотних коштів емітента;

ж) отриманні кредиту або емісії цінних паперів, яка перевищує 50 % уставного капталу або суми вартості основних та оборотних коштів емітента.

Цінні папери мають двоєдину правову сутність, у зв’язку з чим розрізняють права на облігацію як об’єкт права власності та права, що надаються облігацією. Підстави для переходу права власності на цінні папери, визначені Законом про Національну депозитну систему (рис. 3.1).

Іменні

На пред'явника

Випущені в документарній формі

Знеру-хомлені

Випущені в бездокументарній формі

Знеру-хомлені

Випущені в документарній формі

Повний індосамент

Зарахування на рахунок власника у зберігача

Передача (поставка)

Підстави для переходу права власності на цінні папери відповідно до ст.5 Закону України про Національну депозитарну систему

Рис. 3.1. Підстави для переходу права власності на цінні папери

В

Оцінка ринкової вартості облігацій враховує ринкову ставку відсотка і відомості, що вказуються на самому цінному папері:

• номінальну вартість облігації, що звичайно дорівнює сумі, за якою вона погашається при настанні терміну погашення;

• термін погашення;

• номінальну ставку відсотка, що сплачується кредиторам протягом дії облігації через обумовлені проміжки часу;

• дати випуску облігації і сплати відсотків.

економічно розвинутих країнах широко використовуються різні види облігаційних позик, які мають особливості в розміщенні на ринку, обігу і вилученні, у визначенні ринкової вартості, що впливає на їх облік.

При придбанні облігації інвестор розраховує на два типи майбутніх грошових доходів: поточні виплати відсотків і одноразове погашення боргу.

Облігаційну позику в цілому характеризують:

• сума позики;

• номінальна ставка відсотка і термін виплати відсотків;

• строк позики і графік її погашення.

Обліковий підхід до облігацій ґрунтується , головним чином, на принципах вартості і погодженості. Відображення облігаційної позики в обліку здійснюється за поточною (теперішньою) ринковою вартістю і тому залежить від співвідношення номінальної і ринкової ставок відсотка.

Якщо номінальна ставка відсотка нижча від ринкової, то номінальна вартість облігації перевищує поточну. Тому, щоб урівняти дохід від облігації з доходом за ринковою ставкою, облігація продається зі знижкою. Якщо ж номінальна ставка відсотка перевищує ринкову, то номінальна вартість облігації менша поточної і вона реалізується з премією.

Рис. 3.2. Види продажу облігацій

Основні вимоги, що визначають методологію бухгалтерського обліку операцій емітента з випуску та обігу власних облігацій, закріплено в П(С)БО 13 «Фінансові інструменти».

Фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно спричинює виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства та фінансового зобов’язання чи інструменту власного капіталу в іншого.

У межах облігаційної позики фінансовий актив визначається в інвестора, який придбаває облігації, а в емітента облігацій визнається фінансове зобов’язання, тобто зобов’язання передавати грошові кошти іншому підприємству. І те й інше для кожної зі сторін є – фінансовим інструментом.

Згідно з п.29 П(С)БУ 13 фінансові інструменти первісно оцінюють і відображають за їх фактичною собівартістю, що складається із:

• справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих чи отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент;

• витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструменту.

На кожну наступну після визначення дату балансу фінансові зобов’язання, зумовлені випуском облігацій, оцінюються та відображаються в балансі за амортизованою собівартістю.

Цей метод використовують з методом ефективної ставки відсотку.

Згідно з вимогами П(С)БУ 12 «Фінансові інвестиції» даний метод має застосовуватися власником облігації (інвестором) для амортизації дисконту чи амортизації премії.

Цей метод дозволяє найбільш точно, з урахуванням фактора часу, розподілити відповідні суми доходів або витрат протягом усього періоду до погашення облігацій.

Емітенти зменшують ціну продажу облігації проти номінальної вартості, щоб компенсувати інвесторам різницю між ринковою та встановленою за облігацією дохідністю подібних цінних паперів. До цього прийому вдаються, коли при розміщенні позики ринкова ставка перевищує номінальну.

Метод ефективної ставки відсотку при амортизації дисконту розраховують із використанням наступної формули:

ЕСВ =

Номінальна вартість облігацій

х

Ставка відсотка за період

+ -

Дисконт Премія

:

Кількість періодів обігу облігацій

(1)

(

Фактчна собівартість розміщення облігацій

+

Номінальна вартість облігацій

)

:

2

На практиці застосовуються різні методи визначення дисконтної суми майбутніх платежів:

• за допомогою спеціально розроблених таблиць, за даними яких можна визначити невідому суму, не застосовуючи складних математичних дій;

• користуючись спеціальними формулами.

В балансі (ф. №1) довгострокові зобов’язання за облігаціями відображаються в рядку 450 "Інші довгострокові фінансові зобов’язання" (ІІІ розділ пасиву ).