2.1. Намір диверсифікувати валютні резерви на користь євро основних партнерів сша та головних учасників опек:

(а) у Китаї станом на кінець березня 2008 р. валютні резерви становили у еквіваленті 1,68 трл. дол США; 75% валютних резервів складають вкладення у цінні папери США; ця країна має намір створення резервів в золоті, євро та юанях (доведення золота від 1% до 10% світового рівня вимагає купівлі золота на суму 600 млрд дол США); загальна сума резервів Китаю, Японії і Південної Кореї у 2008 р. складає 3,4 трлн. доларів, відповідно до цього показника вони займають перше, друге і четверте місце в світі; у першому кварталі 2008 р. приріст золотовалютних резервів країн Азії становив близько 100 млрд. щомісяця; державні резерви в регіоні досягли рекордної позначки 4,24 трлн. дол.; азійські країни мають намір створення Азійського валютного фонду та Азійської спільної валюти.

(б) Іран у квітні 2008 р. взагалі відмовився від розрахунків у доларах США за поставки нафти на користь євро та японської єни; ця країна ініціювала проект створення нафтової біржі з розрахунками в євро (2006 р.); експорт нафти в ЄС становить понад 30%, зовнішньоторговельний обіг з ЄС – 45%.

(в) у 2008 р. валютні резерви Росії досягли 478, 0 млрд дол США; структура резервів передбачає 50% – дол. США, 40% – євро (з постійним нарощуванням частки), 10% – фунтів стерлінгів; Росія має намір перейти на розрахунки за експорт енергоносіїв у російських рублях та запровадити повну конвертацію російського рубля.

(г) близько 50-ти малих і середніх країн Європи, Азії та Америки вже зараз здійснюють прив’язку розрахунків і формування валютних резервів на користь євро.

(д) про нестабільність долара свідчать також різкі коливання на ринку золота – у 2007 р. його ціна зросла на 32% до попереднього року, починаючи з січня 2008 р. – більше, ніж на 20%; середня ціна на золото у 2007 р. – становила близько 700 дол за тр. унцію, у 2008 р. – 1000 дол. за тр. унц. (за словами експертів Credite Suisse в 2010 р. середня ціна золота на світовому ринку досягне 1050 дол. за унцію).

2.2. Об’єктивні зовнішньоторговельні передумови. (а) здійснені для України розрахунки (рис.4, табл.2) свідчать, що найбільш наближений до реального ефективного обмінного курсу (з врахуванням цінових співвідношень та вагових коефіцієнтів з основними зовнішньоекономічними партнерами України) буде курс за умови „валютної переорієнтації” України, що передбачає відмову від розрахунків у російських рублях на користь євро та долара США з переважаючою часткою євро; (б) починаючи з 1997 р. в Україні спостерігається явище значної передевальвації національної грошової одиниці у відношенні до долара США, що пояснюється, з одного боку, нестабільністю світового ринку нафти, на якому більше 90% оборудок укладалися у доларах США, а з іншого – спекулятивними атаками українських експортерів (як відомо –експортери зацікавлені у девальвації національної грошової, імпортери – навпаки). Беручи до уваги факт, що частка країн ЄС становить понад 30% у зовнішньоекономічному обороті України, а Америки, з США включно, лише 3-4 %, можна припустити, що переорієнтація на євро не буде істотним макроекономічним шоком для України, при цьому такий крок додасть стабільності у сфері зовнішньоекономічної та монетарної політики. Останнє пояснюється гарантуванням євро зі сторони 27 країн, на противагу долару, що контролюється Сполученими Штатами Америки, тому будь які зміни у цій країні мають певний влив на усю світову економіку.

2.3. Спекулятивний характер на світовому фінансовому ринку з боку США, що пояснюється низкою об’єктивних причин: (1) за останній час обсяг міжнародних лік­від­них зобов’язань США постійно зростає; (2) сукупний обсяг заборго­ваності держави, нефінансових корпорацій і населення збільшився за період з 1983 по 1990 рік у 2,2 рази, перевищивши 10 трлн дол., а в 2007 р. склав понад 8 трлн дол. США, що не спостерігалося з часів „Великої депресії”; (3) долар США є світовою резервною валютою і паралельним засобом платежу та нагромадження в багатьох країнах; (4) Міжнародний валютний фонд, виступаючи інструментом фінансового тиску США, сприяє постійному зростанню обсягів „зарубіжних” доларів. Схема узалежнення економік інших країн з боку США реалізовується за допомогою МВФ і передбачає наступні етапи: (1) вимога відкрити кордони для міжнародного капіталу і забезпечити конвертованість національ­ної валюти; (2) використання доларів як засобу нагромадження і пла­те­жу (доларизація економіки); (3) збільшення грошової маси в країні і, як наслідок, – зростання темпів інфляції; (4) вимога зниження обсягу готівкових коштів в обігу з метою зменшен­­ня темпів і рівня інфляції; (5) збільшення попиту на долари; (6) ітерація наведених етапів.

2.4. Стійкість Європейського центрального банку в умовах кризових явищ на фінансовому ринку США. В умовах, коли керівники Федеральної резервної системи намагаються підтримати американські фінансові ринки, європейські центробанки відрізняються відносним спокоєм. Основною причиною різних підходів до грошово-кредитної політики центробанків США і Єврозони є те, що жодному з європейських банків поки що не загрожує банкрутство. На відміну від ФРС, яка з вересня минулого року скоротила базову відсоткову ставку до 3% з 5,25% річних намагаючись сприяти припливу капіталу в країну, ЄЦБ утримує ставку незмінною на рівні 4% річних із червня минулого року, що вказує на відносну стабільність у цьому регіоні. Основною небезпекою з фінансової точки зору для ЄЦБ є стримування інфляції (зростання вартості сировинних товарів і продуктів харчування призвело до прискорення інфляції в єврозоні у лютому 2008 р. до рекордних 3,3%), тоді як метою американського ЦБ є не лише підтримка економічного росту, але й гальмування подальшої девальвації долара.

3. Збільшити частку золота у обсягах золотовалютних резервів України як мінімум до 10%.

Література: [2, с.85-92], [4, с.101-114], [6, с.132-134]