Тема 4. Соціально-економічна безпека підприємства

1. Умови, фактори та середовище безпеки підприємства. Сутнісна характеристика соціально-економічної безпеки підприємства. Суперечності соціально-економічної безпеки підприємства. Загрози соціально-економічної безпеки підприємства.

2. Критерії забезпечення економічної безпеки підприємства в умовах глобалізації економіки. Складові соціально-економічної безпеки підприємства.

3. Механізм забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства. Закономірності розвитку підприємницького потенціалу суспільства.

1. Умови, фактори та середовище безпеки підприємства. Сутнісна характеристика соціально-економічної безпеки підприємства. Суперечності соціально-економічної безпеки підприємства. Загрози соціально-економічної безпеки підприємства.

Економічну ситуацію, що склалася на сьогодні, на підприємстві не можна назвати стабільною. Оскільки у будь-якого господарюючого суб'єкта існує певний ряд чинників, що робить його більш уразливим. На функціонування підприємств впливають зовнішні і внутрішні чинники погроз, які не завжди можна вчасно виявити і усунути. Серед цих чинників найбільше значення мають наступні:

- значна ступінь монополізації ринку, що частково зберігся від колишньої адміністративно-командної системи, а також нові монопольні утворення, які виникли за нової форми правління;

- одночасно наростає рівень конкурентної боротьби за українські ринки як з боку вітчизняних, так і зарубіжних виробників;

- встановлення контролю кримінальних структур над рядом секторів економіки і суб'єктами господарської діяльності;

- збереження значного тиску на суб'єкти підприємницької діяльності з боку державних органів (наприклад, в сферах ліцензування, оподаткування);

- зростання криміналізації українського бізнесу взагалі і все частіше використання кримінальними структурами операцій в цілях відмивання “брудних” грошей, вивозу їх за рубіж;

- наявність ряду соціальних проблем – низький рівень доходів населення, безробіття, плинність кадрів, все це знижує ступінь відповідальності і збільшує вірогідність схильності працівника до продажу секретів фірми і інших незаконних дій;

- недосконалість законодавства регулюючого відносини у сфері підприємництва (що виражається, наприклад, в орієнтації правових норм на боротьбу з наслідками правопорушень, а не з причинами, в невідповідності заподіяного збитку і вживаних санкцій);

- відсутність єдності дій і взаємної узгодженості різних правоохоронних органів;

- активізація шпигунської і руйнівної діяльності з боку спецслужб розвинених країн і крупних компаній, що мають великий досвід в даній сфері діяльності;

- відносна “молодість” українського бізнесу і недосконалість засобів і методів захисту власної економічної безпеки, відсутність досвідчених фахівців.

Під загрозою ми розумітиме деякий чинник, який може змінити цикл відтворення. Типізація погроз необхідна не стільки з теоретичної точки зору, скільки з практичною, оскільки вона дозволяє правильно оцінити міру загрози і дозволяє оптимально розподілити ресурси і час при організації захисних заходів. На рис.2. приведена класифікація погроз, заснована на розумінні місця підприємства в загальній системі економічної безпеки.

Рис.4. 1. Суб’єкти господарювання в системі безпеки підприємства.

Стратегія і тактика захисту повинні формуватися так, щоб не вступити в протиріччя із закономірностями, що діють в суспільстві. При будь-якому іншому підході спосіб захисту може спровокувати істотнішу загрозу. Активна стратегія передбачає організацію попереджуючих дій, з тим, аби ліквідовувати саму можливість загрози. Пасивна стратегія заснована на організації захисту у міру виникнення погроз. Якщо перша стратегія вимагає хорошої інформаційної підготовки, то друга - створення великого запасу міцності.

По тривалості ці дії можуть бути короткостроковими, або довгостроковими. Вочевидь, тривалість дії зумовлює стратегію і тактику захисту від погроз, що, природно, позначається на масштабі робіт і витрат. Ознака постійності виникнення негативних дій також має істотне значення. Якщо погрози є постійно, або виникають циклічно, підприємство має можливість створення системи захисту, що постійно діє. Якщо ж загроза тимчасова, то і тактика захисту вимагає ухвалення рішень аварійного характеру, не розраховуючи на довготривале використання даної системи захисту. Тимчасові погрози можуть бути класифіковані як реальні - коли вірогідність настання негативної події дорівнює одиниці, або близька до неї, або як маловірогідні - коли вірогідність події близька до нуля. Для маловірогідних подій достатнім захистом може виявитися страховка. Для реальних же подій страховка або не вигідна, або недостатня і потрібні додаткові заходи безпеки.