Ііі. Засоби та основи архітектурного об’ємно-просторового формотворення

1. Структура і концепція занять ІІ семестру допоможе студентам:

а) ознайомитись із основними термінами та поняттями об’ємно-просторової композиції архітектурного макетування;

б) ознайомитись з особливостями технології макетування;

в) навчитись формувати та трансформувати геометричну конфігу­ра­цію об’єму;

г) оволодіти засобами макетного моделювання об’єму – простору.

2. У результаті виконаних завдань студенти навчаться:

а) формуванню основ та навичок творчого мислення;

б) розвитку об’ємної та просторової уяви;

в) навичок експериментального моделювання;

г) відчуття матеріалу, масштабу, пропорцій.

Пропозиція такої методології занять-завдань у формі професійного пошуку (як логічно послідовна видозміна – трансформація або варіантність) однієї і тієї самої “форми – об’єму” повинна подаватися як творчо-експериментальна гра. Має сприйматися як завдання визначення різноманітних потенційних можли­востей емоційно-психологічної творчості та логічно-аналітичного мислення, навчитися переводити (трансформувати) естетику площинних композицій у форми об’ємів макетних композицій. Конструкції макетних форм повинні сприйматися як предмети дизайну або конструкції реальних архітектурних об’єктів, що можуть використовуватися в архітектурному проектуванні.

Для полегшення виконання завдання можна використовувати комп’ютерні можливості моделювання макета. За задумом модель може бути логічно-статичною або пластично-динамічною.

Навчання архітектурному макетуванню сприяє розвитку просторової уяви, усвідомлення простору як композиційної системи: людина – об’єм – простір. Отже, допомагає творчому процесу професійно пов’язати ідейний задум з предметним (конкретним) середовищем.

Метод макетування використовувався в архітектурі з давніх давен. Відома модель купола собору у Флоренції (Італія) арх. Ф. Брунеллеско, модель завершення собору в Мілані (Італія) арх. Леонардо да Вінчі, в Україні модель козацької церкви в Самарі (Новомосковськ) арх. Якова Погрібняка.

IV. Вказівки до техніки виконання архітектурних макетів

Для якісного виконання макетних завдань необхідно промоделювати попередні вправи з розрізування та склеювання найпростіших об’ємів. Студенти вчаться при цьому:

– техніки безпеки;

– організації робочого місця

– послідовності робочого процесу при нарізанні, розрізанні картону та уміння не зіпсувати (пошкодити) заготовку.

Вчаться розрізати та дозувати силу різання, щоби не перерізати папір, вчаться складати та склеювати модель. Вчаться професійно працювати, створюючи відповідні умови праці.

1. Всі макетні моделі поділяються на дві групи:

а) геометричні;

б) фігурно-пластичні.

У кожній із груп професійно підвищується ступінь складності: від найлегшої – до найважчої. Тому необхідно виготовляти моделі поступово, не ускладнюючи завдання.

2. Технічні вправи макетування:

а) для вирізання:

– використовується різець, на який натискають з такою силою, щоб картон прорізати на всю його товщину;

б) для згинання:

– для виконання верхнього зламу необхідно спочатку передню частину картону різцем прорізати на половину його товщини;

– для виконання нижнього згину необхідно картон підрізати із зворотного боку на половину його товщини;

в) для перенесення рисунка:

– рисунок накреслити на папері відповідно до майбутнього масштабу макета – моделі;

– перебити малюнок на кальку;

– тимчасово закріпивши кальку на картон для макетування, перенести ключові вузли моделі металевою шпилькою з кальки на картон;

– накреслити увесь рисунок з кальки на картон для макетування, який використовуємо для моделі;

– картон або папір має бути цупким (жорстким); може бути гофрованим, але не надто товстим. Для декоративних моделей мож­на використати картон кольоровий або декоративний (оброблений фольгою).

3. Матеріали та інструментарій:

1. Папір та картон, з якого виготовляються моделі;

2. Підставка для різання, яка не шкодить різакам (щільний картон, фанера);

3. Калька і графітовий папір (підмальована олівцем калька). Зображення, перенесене з такої кальки, можна без ускладнень витерти;

4. Олівець з твердим стрижнем твердості 2Т (2Н), що дає можливість чисто працювати;

5. Циркуль, вимірювач, транспортир (кутомір);

6. Два косинці на 45 і 60 градусів;

7. Металева лінійка або пластикова – зі сталевим кантом, як планка для різання;

8. Гумка для м’якого та твердого олівця;

9. Різак, скальпель;

10. Металевий гострий стрижень (шило), призначений для часткового проколювання заготовок моделей;

11. Клей ПВА, гумовий, БФ;

12. Клейка стрічка.