1.1.3. Вибір місця розташування водозабору

На ситуаційному плані розміщуємо водозаборну споруду вище за течією населеного пункту, на прямій ділянці річки.

Не рекомндеється розміщувати водозабір на ділянках, які знаходяться нижче устя притоків, водотоків та в устях підпертих водотоків. Виключається будівництво водозабора в зоні відкладення та жильного руху донних відкладень, на ділянці можливого руйнування берега, скоплення водоростей, виникнення шугозажорів та заторів.

Отже, розміщуємо водозабір на прямокутній ділянці ріки поряд з автодорогою.

1.1.4. Вибір водозабірної споруди

При виборі водозабірної споруди враховуємо рельєф долини, геологічні та гідрогеологічні умови в створі проектуємої будівлі, природні умови забора води, категорію надійності системи водопостачання.

Водоприймальні споруди із поверхневих джерел можуть бути:ї

• Русловими;

• Береговими;

• Комбінованими;

• Ковшовими

• Роздільної чи суміщеної компановки.

Необхідно запроектувати водозабір продуктивністю 1,7м³/с, наявні достатні глибини коло берега, коливиння рівнів води 4 м, то найкраще приняти береговий одозабір суміщеного типу. В його склад входить насосна станція першого підняття, що зменшує об’єм споруди, її вартість та дозволяє встановити насоси під залив.

1.2. Розрахунок водозабірної споруди

1.2.1. Розрахунок водоприймальних отворів. Вибір решіток

1. Площа водоприймальних отворів

F=1,25Q_взk/v , м²

де 1,25 – коефіцієнт засорення решітки,

Q_вз - розрахункова витрата водозабору, м³/с,

k – коефіцієнт стиснення потоку, визначається за формулою:

k=(а+d)/а,

де а – відстань у світі між стержнями решітки, а=80 мм;

d – діаметр стержнів решітки, d=10 мм;

k=(80+10)/80=1,12,

v – швидкість втікання води в решітку, м/с, для данного берегового водозабору приймаємо v=0,4 м/с.

F=1,251,871,12/0,4=10,47 м²

Для данного водозабору, який має І категорію надійності, приймаємо 2 секції, в кожній з яких розміщується по 2 решітки.

Площа однієї решітки, м²:

F₁ = F/Nn,

де N – кількість секцій водозабору,

n – кількість решіток в одній секції водозабора;

F₁ = 10,47/22=2,618 м².

2. Вибір решіток. По цій площі вибираємо типову решітку розмірами 15001750 (мм), площею 2,625 м², вагою 205 кг, що задовільняє вимогам.

2. Визначення необхідної глибини для водоприйому.

1.2.2. Визначення необхідної глибини для водоприйому

Необхідна глибина води для водоприйому, м:

влітку

Н_л=0,3+h_х+H_p+h_n ,

взимку

Н_з=0,2+h_л+H_p+h_n ,

де 0,3 – підтоплення решітки влітку, м;

h_х – висота хвилі, м; h_х =0,22 м;

H_p – висота водоприймального вікна, м;

h_n – відстань від низу водоприцмального вікна до дна водойми, м; h_n=0,5 м;

0,2 – мінімальна відстань від верху водоприймального вікна до льда, м;

h_л – висота льоду, м; h_л =0,22 м.

Н_л=0,3+0,22+1,75+0,5=2,77 м.

Н_з=0,2+0,22+1,75+0,5=2,67 м.

По двом параметрам Н_л та Н_з визначаємо максимальну позначку біля водоприймальної стінки водозабору. За цю позначку приймаємо меншу з двох, м:

влітку

Z_л=РНВЛ-Н_л,

взимку

Z_з=РНВЗ-Н_з,

де Z_л, Z_з – максимальні позначки з умови прийому води відповідно влітку та взимку, м;

РНВЛ, РНВЗ – рівень низьких вод відповідно влітку та взимку, м;

Z_л=92,3-2,77=89,53 м,

Z_з=92,8-2,67=90,13 м.

За позначку біля водоприймальної стінки водозабору приймаємо Z=89,83 м.